Джин Вулф (; , Нью-Йорк, США — , Піорія, Іллінойс) — американський письменник-фантаст, лауреат багатьох премій у галузі фантастики, зокрема премії «Гросмейстер фантастики» за заслуги перед жанром (2013).
Біографія Вулф народився 7 травня 1931 року в Брукліні, Нью-Йорк, у родині Марії Олівії Айерс та Емерсона Лероя Вулфа. У дитинстві переніс поліомієліт. Його дитинство та юність пройшли в Техасі
У 1949—1952 роках Джин Вулф відвідував Техаський університет A&M, найдешевший коледж, що спеціалізувався на тваринництві й механіці. 1952 року він полишив навчання і, втративши відстрочку від призову, був мобілізований для участі в Корейській війні. Вулф перебував на військовій службі в армії США 1952—1954 роки, служив у 7-й піхотній бригаді, брав безпосередню участь у боях, про що свідчить почесний Знак бойового піхотинця.
Після повернення додому, завдяки пільгам на навчання у вищій школі для ветеранів війни (так званий G.I. Bill), Вулф вступив до Х'юстонського університету. 1956 року він закінчив навчання, здобувши ступінь бакалавра в галузі машинобудування (). До того ж року, за його власними спогадами, належать перші письменницькі спроби.
У листопаді 1956 року Джин одружився з подругою дитинства Розмарі Френсіс Дітч, з нею прожив до 2013 року, коли вона померла. У шлюбі вони народили двох синів і двох дочок.
Зі шлюбом Вулфа пов'язана важлива подія, що надалі позначилася на його творчості: він перейшов у католицтво. За словами Вулфа, його батько не мав твердих релігійних переконань, але мати була пресвітеріанкою і Джин виріс з відповідними поглядами. Але майбутня дружина була католичкою, весілля мало бути католицьким, і Вулф повинен був ознайомитися з певними догмами, що врешті викликали його глибоку зацікавленість. Згодом у цьому шлюбі народилося четверо дітей: Рой, Мадлен, Тереза, Метью. Подружжя прожило разом майже шістдесят років, до смерті Розмарі, яка мала хворобу Альцгеймера, 2013 року.
Вулф працював інженером проєкту в Procter & Gamble в 1956—1972 роках. Наступним місцем його роботи був технічний журнал Plant Engineering, де він в 1972—1984 роках обіймав посаду старшого редактора і керував напрямком робототехніки.
У вільний час Джин Вулф писав оповідання. Ще у студентські роки оповідання The Case of the Vanishing Ghost (1951) з'явилося в студентському часописі The Commentator. Перша комерційна публікація сталася в еротичному журналі Sir!, де 1965 року надруковано The Dead Man.
1984 року Джин Вулф звільнився і присвятив себе виключно письменницькій кар'єрі.
Помер у Піорії (Іллінойс) 14 квітня 2019 рокуGene Wolfe (1931—2019) після тривалої боротьби з серцевими захворюваннямиGene Wolfe, wybitny pisarz fantastyki, nie żyje .
Творчість Вулф вказує на Джека Венса та Г. К. Честертона, як на письменників, що мали на нього перший та найважливіший вплив.
Наприкінці 60-х років оповідання Джина Вулфа почали з'являтися в різних фантастичних журналах та антологіях, зокрема в часописі Orbit Деймона Найта. Згодом Вулф із вдячністю відзначав допомогу, що Найт надав йому з редагуванням перших творів.
Перший зі створених Вулфом романів, «Операція „Арес“» (1970), був невиразним і лишився непоміченим. Наступні роботи, «П'ята голова Цербера» (1972) та «Мир» (1976), мали дуже позитивну критику і принесли авторові справжній успіх. «Мир» — це некваплива історія Денніса Олдена Віра, людини багатьох секретів, що оглядається на своє колишнє життя в загадкових обставинах. «П'ята голова Цербера» — це збірка з трьох сюжетно пов'язаних, але хронологічно непослідовних повістей, присвячена колонізації, пам'яті та природі усвідомлення ідентичності. Повісті створені як фолкнерівський роман: кожна наступна частина розкриває черговий аспект великого пазлу, досягаючи повної ясності тільки в цілому. 1973 року перша повість номінувалася на премії «Г'юго» та «Неб'юла».
Найвідоміший з творів Вулфа — тетралогія «Книга Нового Сонця». Сюжет розгортається в похмурому майбутньому і має схожість із серією «Вмираюча Земля» Джека Венса і розповідає історію життя Северіана, учня, а згодом підмайстра Гільдії катів, якого виключено з гільдії за виявлене співчуття до однієї з жертв тортур. У чотирьох книгах Северіан викладає свою історію від першої особи («Тінь ката» (1980), «Пазур миротворця» (1981), «Меч ліктора» (1982) і «Цитадель автарха» (1983). Книга «Урд Нового Сонця» (1987) завершує деякі з розпочатих раніше сюжетних ліній, але зазвичай вважається самостійною роботою. У 1990-х роках Вулф випустив ще дві серії книг, події в яких відбуваються у тому ж всесвіті. Перша, «Книга Довгого Сонця», складається з романів Nightside of the Long Sun (1993), Lake of the Long Sun (1994), Caldé of the Long Sun (1994) і Exodus From the Long Sun (1996). Ці історії присвячені священнику невеликої спільноти, залученому в політичні інтриги та махінації в місті-державі. Ще один сиквел, написаний Вулфом, має назву «Книга Короткого Сонця» і складається з On Blue's Waters (1999), In Green's Jungles (2000) і Return to the Whorl (2001). Всі чотири романи (три «Книги…» і «Урд…») критики об'єднують у «Сонячний цикл».
1986 року Джин Вулф створив роман «Солдат туману» (Soldier of the Mist), історію найманця в армії царя Ксеркса у 479 році до н. е. на ім'я Латро, та його пригод після поразки перського вторгнення до Греції. Покараний богами Латро має амнезію і через це пам'ятає події лише попередньої доби, проте може бачити богів і спілкуватися з ними. Автор роману виступає в ролі перекладача записаних Латро спогадів-сувоїв. Латро розповідає лише те, що він може пригадати в дні, коли він здатен згадувати, або коли пам'ятає, як писати. Художній засіб «ненадійного оповідача» дозволяє Вулфу занурювати читача в події, причини яких стають зрозумілими кількома главами пізніше, а важливі сюжетні розробки відбуваються поза межами оповіді й виявляються лише через деякий час після того, як вони сталися. Роман був відзначений премією «Локус» 1987 року за найкращий фентезійний роман і номінувався на Всесвітню премію фентезі та «Неб'юла». Цикл був продовжений Soldier of Arete (1989) і, після сімнадцятирічної перерви, романом Soldier of Sidon (2006), переможцем Всесвітньої премії фентезі 2007 року.
Стилістичні особливості «Ненадійний оповідач» широко присутній у творчості Вулфа. Іноді такий оповідач — це людина просто наївна (Pandora by Holly Hollander, The Knight), або не дуже розумна (There Are Doors), або не завжди чесна із читачем («Книга Нового Сонця»). Герой «Книги Нового Сонця» Северіан, на відміну від Латро, пам'ятає все, але це не робить його надійнішим оповідачем. Вулф каже, що «той факт, що він пам'ятає все, не означає, що він не висвітлюватиме події згідно із власними уявленнями та уподобаннями». Северіан вільно обирає те, що, на його думку, має знати читач, інколи він втрачає довіру до власного судження, в якийсь момент він навіть визнає, що він може бути божевільним. Хоча цей стилістичний засіб вимагає більшої уваги з боку читача, він відкриває ширший і глибший простір для інтерпретації історій. «Справжні люди завжди ненадійні оповідачі, навіть намагаючись ними бути», — пояснює Вулф.
Особливість творів Вулфа, відзначає Ларрі Маккафері, частково полягає у винахідливості та інтелектуальності, які він привносить до кожного великого та малого питання, але ще більше вона пов'язана з чудовим даром стиліста. У його найкращих творах — «Спокій», «Острів Доктора Смерть та інші оповідання» та чотиритомній «Книзі Нового Сонця» — проза Вулфа зачаровує, вражає та спокушає своїм ліризмом, ексцентричним словником та дивовижною метафоричністю.
|sign=Майкл Свонвік}}
Бібліографія
Сонячний цикл (Solar Cycle)
«Книга Нового Сонця» (The Book of the New Sun) «Тінь ката» (, 1980) «Пазур миротворця» (, 1981) «Меч ліктора» (, 1982) «Цитадель автарха» (, 1983) Оповідання «Мапа» (, 1984) Оповідання «Кіт» (, 1983)
«Урд Нового Сонця» (, 1987)
«Книга Довгого Сонця» (The Book of the Long Sun) Nightside of the Long Sun, 1993 Lake of the Long Sun, 1994 Caldé of the Long Sun, 1994 Exodus From the Long Sun, 1996
«Книга Короткого Сонця» (The Book of the Short Sun) On Blue's Waters, 1999 In Green's Jungles, 2000 Return to the Whorl, 2001
Цикл «Солдат» (The Soldier series) Soldier of the Mist, 1986 Soldier of Arete, 1989 Soldier of Sidon, 2006
Цикл «Лицар-чарівник» (The Wizard Knight) The Knight, 2003 The Wizard, 2004
Окремі романи Operation Ares, 1970 Peace, 1975 The Devil in a Forest, 1976 Free Live Free, 1984 There Are Doors, 1988 Castleview, 1990 Pandora, By Holly Hollander, 1990 Pirate Freedom, 2007 An Evil Guest, 2008 The Sorcerers House, 2010 Home Fires, 2011 The Land Across, 2013 A Borrowed Man, 2015
Збірки оповідань The Fifth Head of Cerberus, 1972 The Fifth Head of Cerberus, 1972 «A story» by John V. Marsch, 1972 V.R.T., 1972 The Island of Doctor Death and Other Stories and Other Stories, 1980 The Island of Doctor Death and Other Stories, 1970 Alien Stones, 1972 La Befana, 1973 The Hero as Werwolf, 1975 Three Fingers, 1976 The Death of Dr. Island, 1973 Feather Tigers, 1973 Hour of Trust, 1973 Tracking Song, 1975 The Toy Theater, 1971 The Doctor of Death Island, 1978 Cues, 1974 The Eyeflash Miracles, 1976 Seven American Nights, 1978 Gene Wolfes Book of Days, 1981. Against the Lafayette Escadrille, 1972 The Adopted Father, 1980 Car Sinister, 1970 How I Lost the Second World War and Helped Turn Back the German Invasion, 1973 La Befana, 1973 Of Relays and Roses, 1970 An Article About Hunting, 1973 Beautyland, 1973 The Blue Mouse, 1971 Forlesen, 1974 How the Whip Came Back, 1970 Many Mansions, 1977 Melting, 1974 Paul's Treehouse, 1969 St. Brandon (Excerpt), 1975 Three Million Square Miles, 1971 The War Beneath the Tree, 1979 The Changeling, 1968 The Wolfe Archipelago, 1983 Death of the Island Doctor, 1983. The Island of Doctor Death and Other Stories, 1970 The Death of Dr. Island, 1973 The Doctor of Death Island, 1978 Plan(e)t Engineering, 1984. In Looking-Glass Castle, 1980 The Rubber Bend, 1974 The Marvelous Brass Chessplaying Automaton, 1977 When I Was Ming the Merciless, 1975 The HORARS of War, 1970 A Criminal Proceeding, 1980 The Detective of Dreams, 1980 British Soldier Near Rapier Antiaircraft Missile Battery Scans for the Enemy, 1984 Last Night in the Garden of Forking Tongues, 1984 The Computer Iterates the Greater Trumps, 1977
Storeys from the Old Hotel, 1988 The Green Rabbit from S'Rian, 1985 Beech Hill, 1972 Sightings at Twin Mounds Continuing Westward, 1973 Slaves of Silver, 1971 The Rubber Bend, 1974 Westwind, 1973 Sonya, Crane Wessleman, and Kittee, 1970 The Packerhaus Method, 1970 Straw, 1975 The Marvelous Brass Chessplaying Automaton, 1977 To the Dark Tower Came, 1977 Parkroads: A Review, 1987 The Flag, 1988 Alphabet, 1988 A Criminal Proceeding, 1980 In Looking-Glass Castle, 1980 Cherry Jubilee, 1982 Redbeard, 1984 A Solar Labyrinth, 1983 Love, Among the Corridors, 1984 Checking Out, 1986 Morning-Glory, 1970 Trip, Trap, 1967 From the Desk of Gilmer C. Merton, 1983 Civis Lapvtvs Svm, 1975 The Recording, 1972 Last Day, 1982 Death of the Island Doctor, 1983 On the Train, 1983 In the Mountains, 1983 At the Volcanos Lip, 1983 In the Old Hotel, 1983 Choice of the Black Goddess, 1986 For Rosemary, 1988 To Melville, 1985 The Traveler, 1985 The Computer Iterates the Greater Trumps, 1977 Last Night in the Garden of Forking Tongues, 1984 British Soldier Near Rapier Antiaircraft Missile Battery Scans for the Enemy, 1984 Rosa Gallica Officinalis Rosa Centifolia Persian Yellow Rosa Damascena Bifera How Beautiful with Springs, 1986 On An Album Cover Science-Fiction Poem The Riddle Why Private War, or Why They Pinned This Name On My Progenitor To Be Continued Our Speaker Tonight Old People Die Like Toads Letters Connect The Dots To My Wife After The Runaway Solar Myth A Flash of Insight On The Bus Markets The Talent Oh God Mother I Want to Ride the Turtles Back Again, 1978