Скандина́вія (, , ) — субрегіон у Північній Європі, що характеризується міцними історичними, культурними та мовними зв’язками між народами, що входять до її складу. Під Скандинавією найчастіше розуміють Данію, Норвегію та Швецію. Іноді також цей термін може стосуватися Скандинавського півострова (який не включає Данію, але включає частину північної Фінляндії).
При вжитку українською мовою термін «Скандинавія» також іноді стосується Скандинавського півострова або ширшого регіону, який включає Фінляндію та Ісландію і Фарерські острови та Аландські острови. Цей широкий регіон, як правило, знаний як нордичні країни. Як правило, не розглядаються як частина Скандинавії віддалені норвезькі острови Шпіцберген (Свальбард) та Ян-Маєн, а також Гренландія, яка є складовою частиною Королівства Данія. Клімат: Найхолодніший місяць року в Норвегії — це березень. У цей час випадає сніг, значно опускається температура повітря і починаються сильні морози.
Географія субрегіону різноманітна: від норвезьких фіордів на заході та Скандинавських гір, що охоплюють частини Норвегії та Швеції, до низинних і рівнинних районів Данії на півдні, а також архіпелагів і озер на сході. Більшість населення регіону проживає в більш помірних південних регіонах, а північні частини мають довгі холодні зими.
Регіон став відомим в епоху вікінгів, коли скандинавські народи брали участь у широкомасштабних набігах, завоюваннях, колонізації та торгівлі переважно по всій Європі. Вони також використовували свої довгі кораблі для досліджень, ставши першими європейцями, які досягли Північної Америки. Ці подвиги сприяли створенню Імперії Північного моря, яка охоплювала значні частини Скандинавії та Сполученого Королівства, хоча це було відносно недовго. Зрештою Скандинавія була християнізована, і в наступні століття відбулися різні політичні унії скандинавських націй, наприклад Кальмарська унія Данії, Норвегії та Швеції, яка проіснувала понад 100 років, доки шведський король Ґустав I Ваза не привів Швецію до незалежності. Також відбувалися численні війни між народами, які сформували сучасні кордони. Останньою політичною унією була Шведсько-норвезька унія, яка закінчилася в 1905 році.
У сучасний час регіон процвітає, а економіки держав є одними з найсильніших у Європі. Швеція, Данія, Норвегія, Ісландія та Фінляндія зберігають системи соціального забезпечення, які вважаються щедрими, а економічну та соціальну політику цих держав називають «нордичною моделлю».
Етимологія Назва вказаної групи країни походить від слова «Скандія», яким в античний час і пізніше в раннє середньовіччя позначали території, що лежали на півночі від Балтики. Це латинізоване слово германського походження початково було близьке до понять «темряви, мороку, туману» і використовувалося в північних германців, як і в деяких інших народів Північної Європи, для визначення поняття «північ» (фінською «похйола» — «країна мороку» або «північ»; поморське і північноруське «північ» — «північне спрямування», «північник» — північно-східний вітер, норд-ост).
Географія
Географія Скандинавії надзвичайно різноманітна. Примітними є норвезькі фіорди, Скандинавські гори, що охоплюють більшу територію Норвегії та частини Швеції, плоскі низинні території в Данії та архіпелаги Фінляндії, Норвегії та Швеції. У Фінляндії та Швеції є багато озер і морен, спадщина льодовикового періоду, який закінчився близько десяти тисячоліть тому.
Південні регіони Скандинавії, які також є найбільш густонаселеними регіонами, мають помірний клімат. Скандинавія простягається на північ від Полярного кола, але має відносно м'яку погоду для своєї широти через Гольфстрим. Багато Скандинавських гір мають клімат альпійської тундри.
Клімат змінюється з півночі на південь і із заходу на схід: морський клімат західного узбережжя (Cfb), типовий для західної Європи, домінує в Данії, найпівденнішій частині Швеції та вздовж західного узбережжя Норвегії, що досягає півночі до 65° пн.ш., з орографічним підйом дає більше мм/рік опадів (<5000 мм) у деяких районах західної Норвегії. Центральна частина – від Осло до Стокгольма – має вологий континентальний клімат (Dfb), який поступово змінюється місцем субарктичного клімату (Dfc) далі на північ і прохолодного морського клімату західного узбережжя (Cfc) уздовж північно-західного узбережжя. Невелика територія вздовж північного узбережжя на схід від мису Нордкап має тундровий клімат (Et) через брак літнього тепла. Скандинавські гори блокують м’яке та вологе повітря, що надходить із південного заходу, тому на півночі Швеції та на плато Фіннмарксвідда в Норвегії випадає мало опадів і холодні зими. Великі території в Скандинавських горах мають клімат альпійської тундри.
Найтепліша температура, коли-небудь зареєстрована в Скандинавії, становить 38,0 °C у Моліллі (Швеція). Найнижча зареєстрована температура становить −52,6 °C у , Ар'єплог (Швеція). Найхолоднішим місяцем був лютий 1985 року в Віттангі (Швеція) із середнім −27,2 °C.
Південно-західні вітри, які додатково нагріваються вітром фен, можуть забезпечити теплу температуру у вузьких норвезьких фіордах взимку. У було зафіксовано 17,9 °C у січні, а в – 18,9 °C у лютому.
Мови Дві мовні групи співіснували на Скандинавському півострові з доісторичних часів — північногерманські мови (скандинавські мови) та уральські мови, саамські та фінська.
Більшість людей у Скандинавії сьогодні розмовляють скандинавськими мовами, які походять від давньоскандинавської, якою розмовляли давні германські племена на півдні Скандинавії. Континентальні скандинавські мови — данська, норвезька та шведська — утворюють діалектний континуум і вважаються взаємозрозумілими. З іншого боку, острівні скандинавські мови — фарерська та ісландська — лише частково зрозумілі носіям континентальних скандинавських мов, але вони зберегли більше архаїчних рис.
Уральські мови лінгвістично не пов'язані зі скандинавськими мовами. Фінська мова є мовою більшості у Фінляндії та визнаною мовою меншини у Швеції. Мянкіелі та квенська мова, які іноді вважаються діалектами фінської мови, є визнаними мовами меншин у Швеції та Норвегії. Саамські мови є мовами корінних меншин у Скандинавії, якими розмовляють саами на півночі Скандинавії.
Північногерманські мови
Північногерманські мови Скандинавії традиційно поділяються на східноскандинавську гілку (данська та шведська) та західноскандинавську гілку (норвезька, ісландська та фарерська),Gordon, Raymond G., Jr. (ed.), 2005. але через зміни, що відбуваються в мовах після 1600 років східноскандинавська та західноскандинавська гілки зараз реконфігуруються в Острівні скандинавські ( / ) з ісландською та фарерськоюJónsson, Jóhannes Gísli and Thórhallur Eythórsson (2004). та континентально-скандинавські мови (), що включає данську, норвезьку та шведську мови.
Сучасний поділ базується на ступені взаємної зрозумілості мов двох гілок. Населення скандинавських держав зі спільним скандинавським корінням у мові може — принаймні з деякою підготовкою — розуміти стандартизовані мови одне одного, коли вони з’являються в пресі та лунають на радіо та телебаченні.
Причина, по якій данська, шведська та дві офіційні письмові версії норвезької мови (нюношк і букмол) традиційно розглядаються як різні мови, а не діалекти однієї спільної мови, полягає в тому, що кожна з них є загальноприйнятою стандартною мовою в кожній з держав, як-от сербохорватська мова.
Данська, шведська та норвезька мови з часів середньовіччя різною мірою зазнали впливу середньонижньонімецької та стандартної німецької мов. Цей вплив був зумовлений не лише близькістю, а й пануванням Королівства Данія — а пізніше Данії-Норвегії — над німецькомовним регіоном Гольштейн, а також тісною торгівлею Швеції з Ганзейським союзом.
Норвежці звикли до варіацій і можуть сприймати данську та шведську лише як трохи віддаленіші діалекти. Це тому, що вони мають два офіційних письмових стандарти. Норвежці сильно тримаються місцевих діалектів. Жителі Стокгольма (Швеція) та Копенгагена (Данія) мають найбільші труднощі з розумінням інших скандинавських мов."Urban misunderstandings", Nordic Council and the Nordic Council of Ministers, Copenhagen. На Фарерських островах та в Ісландії вивчення данської є обов’язковим. Це призводить до того, що фарерці та ісландці стають двомовними двома дуже різними північногерманськими мовами, що робить для них легко розуміння інших материкових скандинавських мов.Faroese and Norwegians best at understanding Nordic neighbours , Nordisk Sprogråd, Nordic Council, 13 January 2005.Aðalnámskrá grunnskóla: Erlend tungumál , ISMennt, EAN, 1999.
Хоча Ісландія перебувала під політичним контролем Данії до набагато пізнішої дати (1918), в ісландській мові було дуже мало впливу та запозичень з данської мови. Ісландська мова залишалася улюбленою мовою серед правлячих класів Ісландії. Данська мова не використовувалася для офіційного спілкування, більшість королівських чиновників були ісландського походження, а мова церкви та судових органів залишалася ісландською.Hálfdanarson, Guðmundur.
Уральські мови
Фінська мова
Скандинавські мови (як мовна сім’я) не пов’язані з фінською та саамськими мовами, які як уральські мови є віддаленими спорідненими один з одним. Через близьке розташування у фінській і саамській мовах є багато запозичень зі шведської та норвезької мов.Inez Svonni Fjällström (2006). Тривала історія лінгвістичного впливу шведської на фінську також пов’язана з тим, що ця шведська мова була домінуючою мовою, коли Фінляндія була частиною Швеції. Фінськомовні мусили вивчити шведську, щоб просуватися на вищі посади. Шведська мова, якою розмовляють у сучасній Фінляндії, містить багато слів, запозичених із фінської, тоді як письмова мова залишається ближчою до шведської.
Фінляндія офіційно має дві державні мови, причому фінська та шведська мають переважно однаковий статус на національному рівні. Більшість населення Фінляндії складають фіни, рідною мовою яких є фінська (приблизно 95%). Шведськомовні проживають переважно на узбережжі, починаючи приблизно від міста Порвоо (швед. Borgå) (у Фінській затоці) до міста Коккола (швед. Karleby) (у Ботнічній затоці). Шведськомовне населення розподілене становить приблизно 5% населення Фінляндії. Прибережна провінція Пог'янмаа має шведськомовну більшість, тоді як багато районів на цьому узбережжі є майже повністю фінськомовним, як-от регіон Сатакунта. Аландські острови, автономна провінція Фінляндії, розташована в Балтійському морі між Фінляндією та Швецією, повністю шведськомовна. Діти вивчають іншу офіційну мову в школі: для шведськомовних це фінська (зазвичай з 3-го класу), а для фінськомовних — шведська (зазвичай з 3-го, 5-го або 7-го класу).
Носії фінської мови складають мовну меншину в Швеції та Норвегії. Мянкіелі та квенська мова є фінськими діалектами, якими розмовляють у шведській Лапландії та норвезької Лапландії.
Саамські мови Саамські мови є мовами корінних меншин у Скандинавії. Вони належать до власної гілки уральської мовної сім’ї та не пов’язані з північногерманськими мовами, окрім деяких граматичних (особливо лексичних) характеристик, що є результатом тривалого контакту. Саамські мови поділяється на кілька мов або діалектів.www.eng.samer.se – The Sami dialects Sapmi: The Sami dialects є особливістю як у фінській мові, так і в північносаамській мові, але її немає в південносаамській мові, яка, як вважається, має іншу історію розвитку. За даними Саамського інформаційного центру , південносаамська мова могла виникнути в результаті більш ранньої міграції з півдня на Скандинавський півострів.
Інші мови Німецька мова є визнаною мовою меншини в Данії. Нещодавні міграції додали ще більше мов. Крім саамських мов і мов груп меншин, які розмовляють варіантом мови більшості сусідньої держави, їдиш, циганська чиб/романська, та карельська є одними з тих, що охороняються в деяких частинах Скандинавії відповідно до Європейської хартії регіональних мов або мов меншин.
Історія