Рижко́в Мико́ла Іва́нович (, 28 вересня 1929, с. Диліївка, Донецька область, Українська РСР, СРСР — 28 лютого 2024, Москва, РосіяПомер Микола Рижков, ТСН, 28.02.2024) — радянський партійний діяч. Голова Ради Міністрів СРСР, депутат Державної Думи Російської Федерації. Член ЦК КПРС в 1981—1991 роках. Член Політбюро ЦК КПРС з 23 квітня 1985 по 13 липня 1990 року. Депутат Верховної Ради СРСР 9 — 11-го скликань. Народний депутат СРСР в 1989—1991 роках.
Життєпис
Народився 28 вересня 1929 в селі ДиліївкаРижков Микола Іванович. // поблизу Північного рудника (зараз смт Північне Торецької міськради Донецької області) в родині робітника-шахтаря. Його дід Федір разом з родиною на початку XX століття приїхав до Донбасу і розпочав роботу на Північному руднику.
У 1946 вступив до Краматорського машинобудівного технікуму за спеціальністю технік-механік, який закінчив у 1950. Після закінчення технікуму за розподіленням був направлений у Свердловськ на Уральський машинобудівний завод. У 1950—1955 роках — змінний майстер, начальник прольоту, в 1955—1959 роках — начальник цеху «Уралмашзаводу». Член КПРС з 1956 року.
У 1959 році без відриву від виробництва закінчив Уральський політехнічний інститут імені Кірова.
У 1959—1965 роках — головний технолог із зварювання, заступник директора, в 1965—1970 роках — головний інженер, в 1970—1971 роках — директор «Уралмашзаводу». У 1971—1975 роках — генеральний директор виробничого об'єднання «Уралмаш», де загалом пропрацював 25 років.
У 1975 році переведений до Москви на посаду першого заступника міністра важкого і транспортного машинобудування СРСР.
У 1979—1982 роках — перший заступник голови Держплану СРСР.
З 22 листопада 1982 по 15 жовтня 1985 року — секретар ЦК КПРС з економіки та завідувач економічного відділу ЦК КПРС.
27 вересня 1985 — грудень 1990 (офіційно 14 січня 1991) року — голова Ради Міністрів СРСР.
Під час роботи на посаді Голови Ради Міністрів СРСР Рижков керував штабом з ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції, організовував роботу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також з ліквідації наслідків землетрусу в Вірменії (Спітак, Ленінакан).
19 січня 1991 пішов у відставку з посади Голови Ради Міністрів СРСР внаслідок незгоди з політичними й економічними реформами, які проводилися в країні.
У 1991 балотується кандидатом в президенти РФ. На виборах в червні 1991 здобув друге місце, перемогу здобув Борис Єльцин.
З 1995 — депутат Державної думи Російської Федерації, з 2003 — член Ради Федерації. Мешкав у Москві.
Антиукраїнська діяльність
Проголосував за введення російських військ в Україну. За підтримку загарбницької політики Путіна до нього застосовані санкції у вигляді заморожування активів і заборони на в'їзд з боку країн ЄС 17 березня ЄС оприлюднив список громадян Росії та України, які потрапили під санкції Українська правда, 17 березня 2014 та США 20 березня 2014США РОЗШИРИЛИ "ЧОРНИЙ СПИСОК" РОСІЯН ОТОЧЕННЯМ ПУТІНА І БАНКОМ "ГАЗПРОМУ" Українська правда, 20 березня 2014.
Наукова і творча праця Лауреат Державної премії СРСР (1969 і 1979). Дійсний член Академії соціальних наук, Академії технологічних наук, Міжнародної інженерної академії. Рижков — автор 6 винаходів, багатьох наукових робіт з машинобудування.
Книги Перебудова: історія зради. (1991) Я із партії Росія. (1995) Десять років великих потрясінь. (1996) Головний свідок. (2009)
Нагороди, звання
СРСР Два ордени Леніна (26.02.1974, 15.09.1976) Орден Жовтневої революції (5.04.1971) Два ордени Трудового Червоного Прапора (9.07.1966, 22.08.1984) Орден Вітчизняної війни I ст. (23.04.1985) Медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970) Дві Державні премії СРСР (1969, 1979)
Російська Федерація Герой праці Російської Федерації (19.09.2019) орден «За заслуги перед Вітчизною» І ст. ст. (21.07.2014) Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ст. (27.04.2004) орден Пошани (12.06.2013) Медаль «У пам'ять 850-річчя Москви» (1997) Медаль «У пам'ять 1000-річчя Казані» (2005)
Вірменія У 1998 році за вагомий особистий внесок в організацію відновлювальних робіт після Спітакського землетрусу в місті Спітаку М. І. Рижкову був встановлений пам'ятникНиколай Рыжков награжден почетной медалью армянского парламента за развитие армяно-российских отношений // Новости — Армения, 05/12/2008 , а у 2008 році йому було надано звання «Національний герой Вірменії», з врученням Ордена ВітчизниНиколаю Рыжкову присвоено звание «Национальный Герой Армении» // Новости — Армения, 06/12/2008 .
Україна Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (24 вересня 2004) — за визначний особистий внесок у розвиток українсько-російського співробітництва та з нагоди 75-річчя від дня народження (позбавлений) Почесний громадянин ДзержинськаВиктор Савченко. Наш Дзержинск. — Донецк, ООО ИПП «Промінь», 2008, с. 405 — 407 (рос.) (позбавлений)
Церковні Орден святого Володимира 2 ступені.
Санкції 17 березня 2014 року потрапив під санкції Євросоюзу, оскільки "публічно підтримав у Раді Федерації введення російських військ в Україну".
За аналогічними підставами потрапив під санкції США, Канади, Швейцарії та Австралії.
Після вторгнення Росії в Україну внесений до списку санкцій України та Нової Зеландії.
Примітки
Джерела
Савченко В. Наш Дзержинськ.-Донецк,2008 Біографія Рижкова М. І.
Посилання Рижков //