Сили спеціальних операцій (також спецпризначенці, ) — рід військ, військовослужбовці якого підготовлені за особливою програмою вишколу та до складу якого входять підрозділи і частини різних спеціальних служб, видів збройних сил (сухопутних військ, авіації, флоту, морської піхоти тощо) та поліції (жандармерії), внутрішніх військ, а також антитерористичні підрозділи, які призначені для боротьби з терористичними формуваннями, для проведення спеціальних операцій, організації партизанської війни, диверсійних актів у глибокому тилу противника і виконання інших складних бойових завдань (мала війна). Особовий склад даних військ має високу тактичну бойову, вогневу, фізичну і психологічну підготовку, в завдання яких входить вирішення специфічних бойових завдань силовими методами в надзвичайно екстремальних умовах із застосуванням спеціальної тактики і засобів.«Малая война (Организация и тактика боевых действий малых подразделений)» Тактика малых подразделений (из полевого устава ССО армии ЮАР)
Характерні ознаки підрозділів спеціального призначення Особливий статус всередині галузевого відомства. Специфіка діяльності підрозділів спеціального призначення накладає відбиток на підрозділи даної категорії всередині міністерства, відомства, армії, авіації або флоту, залежно від відомчої приналежності. Діяльність кожного такого підрозділу спецпризначення закріплена окремим нормативно-правовим актом. Особливі функції вимагають більш специфічного озброєння, оснащення, обладнання, транспорту, що позначається на більш високому фінансуванні на відміну від інших підрозділів. Рівень бойової підготовки вимагає наявності посилення навчальної бази, відповідного оснащення окремих навчальних центрів. Професійний статус. Як правило, в спецпідрозділах і спецчастинах служать за контрактом, який укладається на термін не менше трьох років, що пояснюється високою вартістю навчання та підготовки військовослужбовців підрозділів спецпризначенняА. Е. Тарас // «Так сражается SAS», г. Минск, изд. «Харвест», 2003 г. . Високий рівень психологічної, ідеологічної, фізичної та бойової підготовки особового складу. Підрозділи спеціального призначення, як правило, виконують завдання у специфічних умовах, що вимагає високого рівня підготовки. Наявність спеціальних засобів оборони й нападу. Дані підрозділи мають озброєння, оснащення і транспорт з вузьконаправленими, більш високими характеристиками, аніж у тих, які є в галузевому відомстві відповідно штатного розпису. Це обумовлено завданнями покладеними на підрозділи спеціального призначення. З економічної точки зору недоцільно оснащувати коштовним обладнанням всі військові частини. Підрозділи спеціального призначення отримують кошти вузькоспрямованої дії (напр. спеціальні засоби розвідки, спеціальні штурмові засоби). З урахуванням того, що підготовка особового складу підрозділів спецпризначенців має вищі витрати, виникає необхідність більш високого забезпечення безпеки, що вимагає наявності більш технологічних засобів захисту, забезпечення життєдіяльності та евакуації. З економічного боку, життя військовослужбовця (працівника) підрозділу спеціального призначення у театрі ведення війни, на декілька порядків більше цінують, аніж життя звичайного рядового військовослужбовця загальновійськового підрозділу. Здатність виконувати завдання автономно в екстремальних умовах. Зважаючи на необхідність здобуття розвідувальних даних про противника, найефективнішим способом є закидання груп спеціального призначення у глибокий тил противника, де розташовані найбільш важливі об'єкти інфраструктури супротивника, а отже містять найбільш повну і цінну інформацію про об'єкт чи подію, що цікавить командування регулярних частин. Оскільки транспортування груп спеціального призначення безпосередньо до необхідного місця на теренах противника ускладнена і зважаючи на посилену охорону, значну відстань від лінії фронту, групи спеціального призначення вимушені часто долати відстань від своєї території до об'єктів завдання пішки, пересуваючись вдалині від населених пунктів, доріг і ліній оборони. В результаті чого, захід може тривати довший час, що передбачає доставку всього екіпірування і спорядження на собі з провізією. Велика автономність груп спеціального призначення та їх навички дії в екстремальних ситуаціях необхідні їм при проведенні диверсій. Зважаючи на малочисельність груп спеціального призначення, вони зобов'язані вміти битися з набагато більшою ефективністю, ніж звичайні військовослужбовці регулярних частин, оскільки військовослужбовці спеціальних формувань у більшості випадків не мають можливості викликати підкріплення або відійти до укріплених позицій через їх відсутність у глибокому тилу противника. Також екстремальність умов виконання ними завдань обумовлена підвищенням активності сил противника після проведення диверсій, в результаті чого спецпризначенці змушені шукати способи і засоби повернення у свій тил, перебуваючи у дуже вузьких часових рамках.
Завдання спецпризначенців Залежно від відомчої приналежності, спецпідрозділи призначені для вирішення відповідних завдань: Розвідка, диверсійна діяльність. Контррозвідка, протидиверсійна діяльність. Антитерористична діяльність. Пошук, захоплення (арешт) або знищення діючих терористів (ліквідація, нейтралізація). Звільнення заручників. Забезпечення громадської безпеки в державі. Охорона особливо важливих осіб або особливо важливих об'єктів. Будь-які екстремально складні завдання, відмінні від основного призначення роду військ
Історія
Війська спеціального призначення Збройних сил СРСР Оскільки українські спецпідрозділи (спецпризначенці) та деякі інші сягають своєю історією у період існування СРСР — має важливе значення (деяка абревіатура термінів додатково подана російською мовою — українська мова була під забороною для військових наказів, ведення державної документації тощо. Див. «Історія української мови», «Хронологія заборон української мови»). Результатом стереотипу підросійського менталітету в сучасній Україні є напис (від ) замість (від ) наприклад на українському шевроні державних службовців суверенної України спецпідрозділу «Омега».
Міжвідомчі підрозділи «ЗОВЗ» () — зведений оперативно-військовий загін у СРСР до 1978 р., тимчасовий оперативно-військовий підрозділ, сформований під певну задачу із співробітників МВС, КДБ і військовослужбовців Збройних Сил (сухопутних, прикордонних і внутрішніх військ) з метою вирішення раптово виникаючих завдань зі звільнення заручників, звільнення захопленого повітряного судна, затримання або ліквідації особливо небезпечного збройного злочинного угрупування, припинення бунтів у місцях позбавлення волі.
Спецпризначенці ГРУ Генштабу Збройних Сил СРСР чотирнадцять окремих бригад спеціального призначення «ОБСП» (). два окремих навчальних полки, окремі загони (), що відповідає батальйону в інших родах військ, або роти спецпризначенців у Сухопутних військах. три морські розвідувальні пункти (МРП) ВМФ «Дельфін» — підрозділ бойових плавців.
Спецпризначенці КДБ СРСР «Альфа» — Управління «А» КДБ СРСР. Було першим антитерористичним підрозділом у СРСР. Група «Б» (1991 р. командир — Борис Бєсков) «Хвиля» — спецпідрозділ для Москви і Московської області. «Вимпел» — «стратегічні спецпризначенці», підрозділ 1-го Головного Управління КДБ СРСР (зовнішня розвідка), навчене в тому числі веденню операцій на спецоб'єктах (напр. атомні станції). Каскад Зеніт Омега Полк спеціального призначення (м. Москва, Кремль); 105-й окремий Ризький «Червонопрапорний» ордена «Червоної Зірки» полк «спеціального призначення» (м. Берлін/Карлсхорст); Прикордонні війська.
Спецпризначенці ВМФ СРСР 17-та окрема морська бригада спеціального призначення Чорноморського флоту, а також морські розвідувальні пункти на інших флотах.
Спецпризначенці внутрішніх військ МВС СРСР «НРСП» () — навчальна рота «спеціального призначення». Сформована 29 грудня 1977 р. на базі 9-ї роти 3-го батальйону 2-го полку ОМСДОП () внутрішніх військ МВС СРСР. У грудні 1989 р. на базі НРСП 2-го мотострілецького полку «окремої мотострілецької дивізії особливого призначення» ОМСДОП () почалося формування «Управління батальйону спецпризначення». Першим командиром такого батальйону був призначений майор Лисюк Сергій Іванович. У січні того ж року формування було завершено, і почався бойовий вишкіл. Але незабаром загін був направлений у м. Баку, а після у Нагірно-Карабаську автономну область, де спецпризначенці брали участь у операціях із запобігання незаконному перевезенню зброї та наркотиків і ліквідації «незаконних збройних формувань» (НЗФ). 16 березня 1990 р. був виданий наказ — до 1 червня 1990 р. сформувати окрему роту спеціального призначення «Витязь» (загін спецпризначення — ЗСП). «ОМСБОП» () — «окремий мотострілецький батальйон особливого призначення» у ОМСДОП () внутрішніх військ МВС СРСР. У завдання батальйону входила охорона і оборона адміністративних будинків ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і «Алмазного фонду».
Спецпризначенці міліції МВС СРСР
ЗМОП () — загін міліції особливого призначення Головного Управління ВС Московського міського виконкому.
Спеціальні підрозділи в Україні
Спеціальні підрозділи Національної гвардії України (Внутрішніх військ МВС України) 1-ша бригада оперативного призначення (колишня бригада спеціального призначення ВВ МВС «Барс»); 3-тя бригада оперативного призначення; 4-та бригада оперативного призначення; 12-та бригада оперативного призначення «Азов» (колишня 12-та бригада оперативного призначення); Батальйон спеціального призначення НГУ «Донбас» 13-та бригада оперативного призначення (колишній добровольчий загін «Хартія»); 14-та бригада оперативного призначення (колишній 8-й полк оперативного призначення, колишній полк спеціального призначення «Ягуар»); 15-та бригада оперативного призначення (колишній 9-й полк оперативного призначення, колишній полк спеціального призначення «Гепард»); 4-й батальйон оперативного призначення «Крук» 50-го полку НГУ; Окремий загін спеціального призначення «Омега»; Окремий загін спеціального призначення «Вега Захід»; Полк спеціального призначення ВВ МВС «Тигр» (розформовано); Загін спеціального призначення ВВ МВС«Скорпіон» (розформовано); Гірськострілецький батальйон спеціального призначення ВВ МВС«Кобра» (розформовано); Загін бойових плавців ВВ МВС «Лаванда» (розформовано); Рота розвідки спеціального призначення ВВ МВС «Тінь» (розформовано). Загони спеціального призначення (спецпризначенці) територіальних командувань Національної гвардії України — окремі загони спеціального призначення, які створені у структурах кожного територіального командування НГУ (Східного, Західного, Кримського, Північного, Центрального, Південного); Розвідувальна рота спеціального призначення 45-го Римникського полку Західного територіального командування Національної гвардії України (дислокація — м. Львів)Спецпозразделения Украины — сайт «MyCorp» .
Спеціальні підрозділи МВС України Національна поліція України: Підрозділ поліції особливого призначення «КОРД»; Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві (УПО ФБ) — колишній спеціальний полк «Титан»; Полк поліції особливого призначення «Київ»; Полк поліції особливого призначення «Дніпро-1»; Підрозділ поліції з охорони громадського порядку «ТОР». Міліція: Підрозділ міліції особливого призначення «Беркут» (розформовано); Спецпідрозділ управління боротьби з організованою злочинністю «Сокіл» (розформовано); Спеціальний полк «Титан» (переформовано в УПО ФБ); Спецпідрозділ судової міліції «Грифон» (розформований).
Спеціальні підрозділи СБ України Спецпідрозділ «Альфа».
Спеціальні підрозділи та розвідувальні частини ГУР МО України 10-й окремий загін спеціального призначення (м. Київ); Kraken (спецпідрозділ) (м. Харків); Спецпідрозділ «Химера» (м. Одеса); 54-й окремий розвідувальний батальйон (м. Звягель); 74-й окремий розвідувальний батальйон (смт Черкаське); 129-й окремий розвідувальний батальйон (смт Нікольське); 130-й окремий розвідувальний батальйон (м.Рівне);