Іссик-Кульська о́бласть () — одна з адміністративно-територіальних одиниць Киргизстану, що розташована на сході країни. Центр області — місто Каракол. Населення — близько 0,5 млн осіб. У етнокультурному і економічному плані регіон, разом із сусідніми прикордонними Чуйською і Наринською, а також з Талаською областями є частиною так званого Північного Киргизстану — більше індустріально розвиненої частини країни з значнішою часткою російськомовного населення (15 %).

Географія Область займає східну частину країни, в її межах повністю знаходиться знамените безстічне озеро Іссик-Куль. На півночі область межує з Алматинською областю республіки Казахстан, на сході і півдні — з округом СУАР в КНР. Головними формами рельєфу області є Іссик-Кульська улоговина, велика частина якої заповнена водами озера Іссик-Куль і оточуючими його хребтами центрального Тянь-Шаню. Північну частину улоговини обрамляють схили хребтів: Кунгей Ала-Тоо, над південним берегом підноситься Терскей Ала-Тоо. Внутрішні високогірні райони області зайняті горами Центрального Тянь-Шаню, де особливо виділяються хребти Джетим-Бель, Борколдой, Кокшаалтау (тут розташований знаменитий Пік Перемоги з висотою 7439 метрів над рівнем моря) та інші.

У 1998 році в межах адміністративних кордонів Іссик-Кульській області утворена біосферна територія «Исик-Кель».

Основні соціально-економічні показники Населення: 437,200 (оцінка на 1 січня 2009) включаючи 28.7 % — міське і 71.3 % — сільське населення Зайняте населення: 180,300 (2008) Чисельність зареєстрованих безробітних: 4,902 (2008) Експорт: 18.8 млн. $ (2008) Імпорт: 221.7 млн. $ (2008) Прямі іноземні інвестиції: 1,1 млн. $ (2008)

Населення

Іссик-Кульська область, як і сусідня Чуйська область, історично входить до складу Північного Киргизстану, що зумовлене її демолінгвістичну ситуацію. Історично гірські і високогірні регіони області були заселені киргизами, які займалися скотарством. Разом з тим степовий масив і більшість сільськогосподарських угідь області, розташованих у степовій зоні біля озера Іссик-Куль були практично повністю незаселені до появи тут перших російських і українських поселенців в останній чверті 19 століття після входження області до складу Російської імперії. Загальне населення області за переписом 1999 року — 415 тис. осіб (це 8,6 % населення Киргизії на той момент).

Національний склад

Після масової еміграції російськомовного населення на початку 90-х, національний склад області став набагато більш однорідним, ніж у сусідній Чуйській області, проте він як і раніше досить різноманітний, особливо якщо взяти до уваги географічну концентрацію різних етномовних меншин. При тому, що в наявності загальна тенденція зростання частки азійських народів і скорочення європейських, раніше переважаючих, велика частина сільського російського і російськомовного населення і зараз зосереджена на північному березі озера Іссик-Куль, а також в сільськогосподарських районах на схід від озера та міста Каракол, де проживає більша частина міського населення області, в тому числі російського міського населення області.

Киргизи 328 тис. 79,0 % (1999) Росіяни 54 тис. 13,0 % Казахи 7 тис. 1,7 % Татари 7 тис. 1,7 % Калмики 5 тис. 1,2 % Уйгури 4 тис. 1,0 % Українці 3 тис. 0,7 % Дунгани 3 тис. 0,7 % Узбеки 3 тис. 0,7 % Інші 1 тис. (0,3 %)

Райони Іссик-Кульської області

Іссик-Кульська область поділена на 5 районів. :

Район Адм. центрАк-Суйський район ТеплоключенкаЖеті-Огузький район Кизил-СууТонський район БоконбаєвТюпський район ТюпІссик-Кульський район Чолпон-Ата

Керівництво Іссик-Кульської області Голови облвиконкому Хорєв Ілля Юхимович (листопад 1939 — грудень 1939) Туратбеков Досали (грудень 1939 — 1942) Мамбеталієв Молдакун (1946 — 1949) Айтбаєв Сидикали (1950 — вересень 1952) Жумагулов Сексенали (1954 — 1959) Абдраєв Каріке Абдрайович (1970 — 1980) Алієв Есенкул Алійович (1980 — 1984) Пєнкін Микола Іванович (1984 — 1986) Бейшембаєв Райимбек Моношевич (1986 — 1988) Ісанов Насирдін Ісанович (жовтень 1988 — січень 1991)

1-і секретарі обкому КП Киргизії Охлупін Володимир Іванович (листопад 1939 — 1940) Родіонов Олексій Васильович (1940 — 194.1) Нікулін Віктор Михайлович (липень 1943 — травень 1944) Жиргалбаєв Узак (1944 — 1945) Джаркимбаєв Абдиш (1945 — грудень 1947) Іманалієв Шадикан (грудень 1947 — вересень 1952) Айтбаєв Сидикали (вересень 1952 — 1955) Аламанов Баян (1955 — 1959) Дуйшеєв Арстанбек Дуйшейович (1971 — 12 січня 1979) Масалієв Абсамат Масалійович (12 січня 1979 — 27 червня 1985) Джумагулов Апас Джумагулович (27 червня 1985 — 1986) Хрестенков Анатолій Павлович (1986 — 22 жовтня 1988) Аманбаєв Джумгалбек Бексултанович (22 жовтня 1988 — квітень 1991) Турдубаєв Жолочу Турдубайович (квітень 1991 — серпень 1991)

Уродженці Баялінов Касимали (* 1902 — † 1979) — киргизький радянський письменник, автор першого реалістичного твору киргизької прози, та перших перекладів киргизькою класиків російської літератури.

Примітки

Посилання Гід по регіону Karakol — Djeti-Oguz region in Central Tien-Shan