Авіаційний комплекс радіолокаційного виявлення і наведення — електронний комплекс, встановлений на літаку або іншому літальному засобі, що здійснює виявлення об'єктів для можливості наведення на них, наприклад, ракет, а також здійснює координацію дій сил союзників і суміжні завдання. Подібні системи призначені для розвідки та управління повітряним боєм, проте можуть бути використані і для управління цивільним повітряним рухом.
В українській літературі використовується скорочення ДРЛС, або ж АВАКС («система дальнього радіолокаційного стеження»), в англомовній — AWACS ( — Авіаційна система раннього попередження та управління).
Структурно всі авіаційні комплекси радіовиявлення і наведення складаються з літального апарата (найчастіше літак, однак існують серійні системи, що базуються на вертольотах і навіть на дирижаблях), потужного радіолокатора, допоміжної апаратури і засобів зв'язку. Залежно від якості допоміжної апаратури, системи зв'язку, а також кількості операторів в англомовних джерелах поділяють системи AEW (airborne early warning), які здійснюють лише виявлення цілей, але не управління боєм і AWACS, здійснюють таке управління.
Опис системи Літальний апарат вибирається з тим розрахунком, щоб у його фюзеляжі вистачило місця для апаратури та операторів, а потужність електросистеми дозволяла забезпечувати живлення РЛС. Це обумовлює вибір як носіїв серійних транспортних літаків або бомбардувальників (хоча існують і літальні апарати, створені спеціально під це застосування).
Найбільш використовуваної зараз є компонування, вперше запропонована в радянському комплексі «Ліана» — літаку ДРЛС Ту-126, при якій антена радіолокатора розміщена в окремому дископодібних обтічнику над фюзеляжем, а комплект апаратури і персонал — у вантажному відсіку. Проте існують і інші варіанти компонування — використання поздовжніх або обертових площин ФАР; антен, рознесених по корпусу літального апарата.
Велика потужність радіолокатора дає можливість проводити далеке виявлення та супроводження цілей перебуваючи поза зоною дії більшості комплексів стаціонарної ППО і протиповітряних ракет винищувальної авіації противника. Проте сам комплекс радіолокаційного стеження добре помітний для супротивника (так як є джерелом потужного радіохвильового випромінювання, а також радіо-та ІЧ-контрастний), невеликі швидкості і неповороткість літаків-носіїв роблять їх зручною мішенню, а висока значимість і вартість таких систем означає, що авіаційні комплекси радіолокаційного спостереження є високопріоритетні цілями. Все це призводить до того, що комплекси радіолокаційного спостереження в реальних умовах не застосовуються без прикриття системами ППО або винищувальною авіацією.
Країни, що використовують авіаційні комплекси радіолокаційного виявлення і наведення — 18 літаків А-50 — літаки Kongyu KJ-2000 Mainring, Shaanxi Y-8J, KJ-200, KJ-500, KJ-600 та вертольоти. — 31 літак E-3 Sentry на бойовому чергуванні, розташовуються на авіабазі Тінкер в Оклахома-Сіті + один виділений для тестових і тренувальних польотів + один був втрачений в результаті катастрофи 22 вересня 1995 року. — літаки Saab 340 AEW&C — 7 літаків E-3 Sentry на авіабазі НАТО Гайленкірхен, Німеччина — 4 літаки E-3 Sentry на авіабазі НАТО Гайленкірхен, Німеччина — 5 літаків E-3 Sentry — літаки E-767
— 1 літак А-50 на 28 травня 2009, план із закупівлі ще 2 літаків
— літак Saab 340 AEW&C.
Див. також Система АВАКС НАТО Посилання АВАКС // ВУЕ
AWACS та JSTARS NATO AWACS-Spotter Geilenkirchen website FAS.org E-3 Sentry information Boeing AWACS Airborne Early Warning Association website Ту-126 історія створення- Літаючий радар «Gneis-2»