Самуе́ль Ето'о́ Фіс (, 10 березня 1981, Дуала, Камерун) — камерунський функціонер та тренер, в минулому футболіст, нападник, відомий виступами за низку провідних європейських клубних команд та збірну Камеруну. Один із найкращих нападників в історії африканського футболу. Найкращий бомбардир в історії Кубка африканських націй та в історії збірної Камеруну.
Клубна кар'єра «Реал Мадрид» У 1997 році Ето'о приєднався до клубу «Реал Мадрид». Він став гравцем резерву, і не мав права брати участь в офіційних іграх, оскільки резервна команда «Реалу» перебувала на той момент у лізі, де було заборонено заявляти на матч гравців з країн, що не входили до ЄС. Тому протягом декількох років Ето'о перебував у різних клубах на правах оренди.
«Мальорка» Він добре зарекомендував себе у виступах за «Мальорку», клубом було прийнято рішення викупити Самуеля у «Реала». Ето'о виправдав очікування власників клубу: на момент переходу в «Барселону» влітку 2004 йому належав рекорд за кількістю голів, забитих за «Мальорку» у першості Іспанії.
«Барселона» Дебютував у новому клубі Самуель 29 серпня 2004 року. В цьому поєдинку з клубом «Расинг» в матчі першого туру Ла Ліги 2004/05 він забив свій перший м'яч за клуб, а матч закінчився з рахунком 2:0. В кінці сезону «Барселона» стала переможцем чемпіонату і Суперкубку Іспанії.
У наступному сезоні Самюель був у відмінній спортивній формі і показував високі результати. 2 листопада 2005 року «Барселона» переграла грецький клуб «Панатінаїкос» (5:0). У цьому матчі Ето'о зробив свій перший хет-трик за клуб. Він став найкращим нападником чемпіонату, потрапив в символічну збірну Африканського кубку (також став кращим нападником цього турніру), в символічну збірну FIFPro, також потрапив до збірної року за версією FIFA. Крім цього, його визнали найкращим нападником Ліги чемпіонів 2005/06. У цьому сезоні «Барселона» повторила успіх сезону 2004/05 в Чемпіонаті і Суперкубку Іспанії, а також виграла Лігу чемпіонів.
Сезон 2006/07 був не дуже успішний і для Самюеля і для його клубу. Футболіст отримував багато травм, довго лікувався і так і не проявив себе на полі нічим видатним. «Барселона» не виграла жодного турніру.
На початку сезону 2007/08 Самюель отримав чергову травму і зміг грати тільки в другій половині року. З його допомогою «Барселона» скоротила відрив від «Реала» по ходу чемпіонату. Однак в цьому сезоні «Реал» став чемпіоном. У Лізі чемпіонів каталонці дійшли до півфіналу, де програли «Манчестер Юнайтед».
Влітку 2008 року в «Барселону» прийшов новий тренер — Жузеп Гвардіола. Ето'о не зміг знайти спільну мову з ним і Гвардіола вирішив, що клубу пора розлучитися з камерунським футболістом, а також з Роналдіньо і Деку. Останні два покинули клуб в тому ж році, проте Самюель ще сезон відіграв у складі команди. Він став вдалим для клубу, Ето'о був важливою фігурою поряд з Мессі і Анрі.
Влітку 2009 року, після 5 років гри в «Барселоні», Самюель Ето'о покинув цей клуб.
«Інтернаціонале» Наприкінці липня 2009 року після довгих переговорів з приводу обміну Златана Ібрагімовича на Самюеля Ето'о, які провели Массімо Моратті і Жоан Лапорта, Самюель підписав контракт на 5 років з «Інтернаціонале», а Ібрагімович перейшов в «Барселону». При цьому «Барселона» ще й доплатила 46 мільйонів євро. 8 серпня відбувся дебют Ето'о за «Інтер» в матчі Суперкубку країни проти «Лаціо». У цьому поєдинку він забив свій перший гол за цей клуб, однак команда все рівно програла з рахунком 1:2. 29 жовтня відбулася гра з «Палермо», в якій Самюель забив два м'ячі у ворота суперника і тим самим приніс перемогу своєму клубу з рахунком 5:3. 24 березня, також забивши два м'ячі, він допомагає команді виграти у «Ліворно» — 3:0. Підсумком першого сезону в «Інтері» став клубний хет-трик: команда виграла чемпіонат Італії, Кубок Італії і Лігу чемпіонів. Ето'о при цьому виходив на поле в амплуа лівого крайнього півзахисника.
21 серпня 2010 року в матчі проти «Роми» в розіграші Суперкубка Італії Самюель забив два м'ячі і приніс перемогу своєму клубу. Гра закінчилася з рахунком 3:1. Весь цей сезон Ето'о регулярно забивав дублі: 19 вересня в матчі проти «Палермо» (2:1), 22 вересня — «Барі» (4:0), 20 жовтня — «Тоттенхем Готспур» (4:3), 12 січня — «Дженоа» (3:2), 15 січня — «Болоньї» (4:1), 6 лютого — «Ромі» (5:3), 6 березня — в ворота «Дженоа» (5:2) і ще один дубль 29 травня в фіналі Кубку Італії проти «Палермо» (3:1). Був і хет-трик: 29 вересня в матчі Ліги чемпіонів проти «Вердера» (4:0). 19 грудня 2010 року Самюель побив рекорд Педро, ставши першим футболістом в світі, який зумів за сезон відзначитися в 7 турнірах. Він забивав м'ячі в чемпіонаті Італії, Кубку і Суперкубку цієї країни, Лізі чемпіонів, на чемпіонаті світу в ПАР, Кубку африканських націй і клубному чемпіонаті світу.
«Анжі» У липні 2011 року махачкалинський «Анжі» запропонував Ето'о зарплату 22 мільйони євро за сезон. Ето'о відмовився, оскільки хотів виграти Лігу чемпіонів, а «Анжі» туди не потрапив. Проте через місяць з'явилася інформація, що футболіст може опинитися в російському клубі, який запропонував 29 мільйонів євро за трансфер і контракт на 28,8 мільйона євро в рік. 23 серпня було оголошено, що камерунець погодився з умовами «Анжі». Наступного дня він підписав контракт на 3 роки з махачкалинським клубом.
Дебют відбувся в чемпіонаті Росії в матчі з «Ростовом». Самюель вийшов на заміну на 58-й хвилині матчу і через 22 хвилини забив гол з передачі Юрія Жиркова.
У «Анжі» Ето'о зробив п'ять дублів: 26 липня 2012 року в гостьовому матчі з угорським «Гонведом», 10 серпня 2012 — у матчі-відповіді третього раунду Ліги Європи проти «Вітесса», 26 серпня 2012 — у 6-му турі Російської прем'єр-ліги проти «Мордовії», а 16 вересня 2012 — у 8-му турі Російської прем'єр-ліги проти «Краснодара», 4 жовтня 2012 — у матчі Ліги Європи проти швейцарського «Янг Бойз».
«Челсі» Влітку 2013 року в махачкалінському «Анжі» відбулася «зміна вектора розвитку», в результаті якої ряд високооплачуваних футболістів покинули клуб. У кінці серпня 2013 року Ето'о перейшов в лондонський «Челсі» разом зі своїм одноклубником Вілліаном. Сума трансферу склала близько 2 млн фунтів. Дебютував в матчі з «Евертоном», де Челсі програв 1:0. Перший гол за новий клуб забив у матчі з «Кардіфф Сіті». 6 листопада оформив дубль в матчі Ліги Чемпіонів проти «Шальке». 29 грудня 2013 забив гол і приніс своїй команді перемогу в матчі з «Ліверпулем», який закінчився з рахунком 2:1. 19 січня 2014 оформив хет-трик у ворота «Манчестер Юнайтед» (3:1).
«Евертон» 26 серпня 2014 року було оголошено про те, що Ето'о підписав дворічний контракт з «Евертоном». 30 серпня 2014 року футболіст дебютував у складі «Евертона», вийшовши на заміну в матчі проти «Челсі», і забив гол у ворота свого колишнього клубу. Всього в «Евертоні» камерунець зіграв 20 матчів і забив 4 м'ячі.
«Сампдорія» 27 січня 2015 року підписав на 2,5 роки з італійським клубом «Сампдорія». У Серії А сезону 2014/15 зіграв за новий клуб 18 матчів і забив два м'ячі. Уже влітку 2015 року Ето'о залишив «Сампдорію».
«Антальяспор» 25 червня 2015 року підписав 3-річний контракт з турецьким клубом «Антальяспор». 15 серпня вперше вийшов на поле в матчі чемпіонату Туреччини і забив два м'ячі в переможній грі проти клубу «Істанбул ББ» (3:2). Забив 13 м'ячів у перших 15 іграх сезону. У грудні виконував обов'язки граючого тренера після звільнення Юсуфа Шимшека.
У січні 2016 року головним тренером клубу став 50-річний португалець Жозе Мораіш, відомий по роботі асистентом у «Порту», «Інтері», «Реал Мадрид», «Челсі», де він неодноразово перетинався з Ето'о.
Завершення кар'єри Частину 2018 року провів у «Коньяспорі», а в серпні того ж року став гравцем клубу «Катар СК».
Національна збірна У складі національної збірної Ето'о став чемпіоном Олімпіади 2000 та двічі чемпіоном Кубка африканських націй.
Статистика виступів Статистика клубних виступів СезонКомандаЧемпіонатНаціональний кубокКонтинентальні кубкиІнші змаганняУсьогоЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівІгорГолів 1997–98 «Леганес» СД 28 3 КІ 2 1 - - - - - - 30 41998-січ. 1999 «Реал Мадрид» ПД 1 0 КІ 0 0 ЛЧ 0 0 СУ+МКК 0 0 1 0 січ.-черв. 1999 «Еспаньйол» ПД 0 0 КІ 1 0 - - - - - - 1 01999-січ. 2000 «Реал Мадрид» ПД 2 0 КІ 0 0 ЛЧ 3 0 КЧС 1 0 6 0Усього за «Реал Мадрид» 3 0 0 0 3 0 1 0 7 0 січ.-черв. 2000 «Мальорка» ПД 13 6 КІ 0 0 - - - - - - 13 6 2000–01 ПД 28 11 КІ 5 2 - - - - - - 33 13 2001–02 ПД 30 6 КІ 1 1 ЛЧ+КУЄФА 7+2 2+1 - - - 40 10 2002–03 ПД 30 14 КІ 6 5 - - - - - - 36 19 2003–04 ПД 32 17 КІ 2 0 КУЄФА 7 4 СІ 2 1 43 22Усього за «Мальорку» 133 54 14 8 16 7 2 1 165 70 2004–05 «Барселона» ПД 37 24 КІ 1 0 ЛЧ 7 4 - - - 45 28 2005–06 ПД 34 26 КІ 0 0 ЛЧ 11 6 СІ 2 2 47 34 2006–07 ПД 19 11 КІ 2 1 ЛЧ 3 1 СІ+СУ 2+1 0 27 13 2007–08 ПД 18 16 КІ 3 1 ЛЧ 7 1 - - - 28 18 2008–09 ПД 36 30 КІ 4 0 ЛЧ 122 гри третього кваліфікаційного раунду. 62 голи у третьому кваліфікаційному раунді. - - - 52 36Усього за «Барселону» 144 107 10 2 40 18 5 2 199 129 2009–10 «Інтернаціонале» A 32 12 КІ 2 1 ЛЧ 13 2 СІ 1 1 48 16 2010–11 A 35 21 КІ 4 5 ЛЧ 10 8 СІ+СУ+КЧС 1+1+2 2+0+1 53 37 серп. 2011 A 0 0 КІ 0 0 ЛЧ 0 0 СІ 1 0 1 0Усього за «Інтернаціонале» 67 33 6 6 23 10 6 4 102 53серп. 2011–12 «Анжі» ПЛ 22 13 КР 1 0 - - - - - - 23 132012–13 ПЛ 25 10 КР 3 2 ЛЄ 166 ігор кваліфікаційного раунду. 95 голів у кваліфікаційному раунді. - - - 44 21серп. 2013 ПЛ 6 2 КР 0 0 ЛЄ 0 0 - - - 6 2Усього за «Анжі» 53 25 4 2 16 9 - - 73 36 серп. 2013–14 «Челсі» ПЛ 21 9 КА+КЛ 3+2 0 ЛЧ 9 3 СУ 0 0 35 12 2014-січ. 2015 «Евертон» ПЛ 14 3 КА+КЛ 1+1 0 ЛЄ 4 1 - - - 20 4 січ.-черв. 2015 «Сампдорія» A 18 2 КІ 0 0 - - - - - - 18 2 2015–16 «Антальяспор» СЛ 31 20 КТ 1 0 - - - - - - 32 20 2016–17 СЛ 30 18 КТ 0 0 - - - - - - 30 18 2017-січ. 2018 СЛ 15 6 КТ 0 0 - - - - - - 15 6Усього за «Антальяспор» 76 44 1 0 - - - - 77 44 січ.-черв. 2018 «Коньяспор» СЛ 12 6 КТ 1 0 ЛЄ 0 0 - - - 13 6 2018–19 «Катар СК» ЛЗК 17 6 КК 3 3 - - - - - - 20 9Усього за кар'єру 586 293 48 22 111 48 14 7 759 370
Статистика виступів за збірну
Досягнення
Клубні «Реал Мадрид» Володар Міжконтинентального кубку: 1998
«Мальорка» Володар Кубку Іспанії: 2002-03
«Барселона» Чемпіон Іспанії: 2005, 2006, 2009 Володар Кубку Іспанії: 2008-09 Володар Суперкубку Іспанії: 2005, 2006 Переможець Ліги чемпіонів УЄФА: 2005-06, 2008-09
«Інтернаціонале» Чемпіон Італії: 2009-10 Володар Кубку Італії: 2009-10, 2010-11 Переможець Ліги чемпіонів УЄФА: 2010 Володар Суперкубку Італії: 2010 Переможець Клубного чемпіонату світу з футболу: 2010
У збірній Збірна Камеруну Олімпійський чемпіон: 2000 Володар Кубку африканських націй: 2000, 2002 Фіналіст Кубку Конфедерацій: 2003 Фіналіст Кубку африканських націй: 2008
Особисті Найкращий молодий гравець року (1): 2000 Африканський футболіст року (4): 2003, 2004, 2005, 2010 Найкращий бомбардир чемпіонату Іспанії (1): 2005/06 (26 м'ячів) Включений в команду року за версією ECM (4): 2005, 2006, 2009, 2011 Включений в збірну світу за версією FIFPro (2): 2005, 2006 Включений в команду року за версією УЄФА (2): 2005, 2006 Клубні футбольні нагороди УЄФА (1): найкращий нападник 2006 Найкращий бомбардир Кубку африканських націй (2): 2006, 2008 Володар «Золотого м'яча» клубного чемпіонату світу з футболу (1): 2010 Включений в список 33 кращих футболістів чемпіонату Росії з футболу (2): № 2 (2012), № 1 (2013)
Кар'єра футбольного функціонера 11 грудня 2021 року був обраний президентом Камерунської федерації футболу.
У 2022 Самуель Ето'о опинився в епіцентрі гучного скандалу на мундіалі в Катарі. Він напав на блогера після матчу 1/8 фіналу ЧС-2022 між збірними Бразилії та Південної Кореї.
Сім'я Батько працює на посаді економіста, мати — менеджер. Має трьох сестер і двох молодших братів (старшого Давіда та Етьєна Ето'о, які також є професійними футболістами).
Примітки
Посилання
Статистика на сайті ФІФА
І помста його була страшна: як Самюель Ето'О з надії Реала перетворився на його кошмар