АнджейМирон КАПРАЛЬ (Львів). Подільська шляхта XIV—XVI століть у дослідженні Віталія Михайловського (Михайловський В. Еластична спільнота: Подільська шляхта в другій половині XIV — 70-х роках XVI століття).  — С. 700. (Єнджей, Андрі́й) Одрово́нж зі Спрови (; помер 1 травня 1465 року) — польський шляхтич гербу Одровонж, військовик та урядник в українських землях Королівства Польського.

Біографія Син Петра Одровонжа (або брат), брат Ян Одровонж (подільський воєвода)Яна Одровонжа. Після несподіваної смерті батька став власником значних володінь Самбірського, Львівського, Жидачівського повітів, на Поділлі.

1451 року приймав у Самборі тітку короля Казимира Марію — вдову молдавського господаря Іллі, за дорученням короля став її опікуном. 1453 року приймав під Хотином присягу від молодшого сина Марії Петру. Взамін Хотина віддав їм Серет, Вільховець. 1455 року за дорученням короля в Києві зміг піймати хана Сід Ахмеда, налаштувати проти монголівтак в ПСБ міщан Києва, які вибили з міста їх залогу.

1456 року польський король Казимир IV Ягеллончик дозволив А. Одровонжу викупити Рів (нині Бар Вінницької області) і Ялтушків (нині село Барського району Вінницької області) разом з іншими селами у спадкоємців Стоґнева Рея із Шумська Сецинский Е. Приходы и церкви Подольской епархии… — С. 623, 636.. 26 червня 1456 р., Сучава — посол, делегований Казімежом IV Яґеллончиком; склав присягу на вірність королю господаря Молдавії Петру ІІІ Арона. У 1457 році дістав дозвіл короля на збільшення власного фундушу вівтаря святої Марії в парафіяльному костелі Самбора.Kiryk F. Odrowąż Andrzej… — S. 543.

1458 року король Казимир IV Яґеллончик, за проханням А. Одровонжа, надав мешканцям міста Зінькованині село Віньковецького району Хмельницької області на річці Ушиці магдебурзьке право Сецинский Е. Приходы и церкви Подольской епархии… — С. 433..

Запросив до Львова двох перших ченців-бернардинів. За сприянням А. Одровонжа 1460 р. у Львові було закладено монастир бернардинців (виділено земельну ділянку біля Галицької брами, споруджено невеликий дерев'яний монастир з каплицею Св. Андрія. 1464 р. після чуми (вижив 1 з 5 монахів) міщани спалили дерев'яний монастир з каплицею; 1465 р. фундатор виділив кошти на спорудження значно більших дерев'яних костелу та монастиря.Вечерський В. Українські монастирі… — С. 332.

Намагався не надавати права міщан грекам, які осідали у Львові після падіння Константинополя. Грецьку громаду міста хотів підпорядкувати собі. 1464 року був висланий до Теодорика Бучацького для викупу від нього Кам'янця, зміцнення міста та замку через очікуваний напад турків.Kiryk F. Odrowąż Andrzej… — S. 542.

Сприяв поселенню колоністів в маєтках Самбірщини, заснував села, зокрема, . Вів активно господарську діяльність, позичав кошти в греків, вірменів, євреїв Львова (1456 року — 100 гривень в райців). 1464 року отримав заставу на містах Жидачів, Долина в 1000 угорських флоринів.

Помер 1 травня 1465 року. Був похований під вівтарем костелу св. Андрія Львова, або в мурах кляштору в Могилі.

Посади Староста львівський (тобто тоді генеральний руський), отримав перед 6.10.1450 року, воєвода руський (1451–1465 роки, отримав після спротиву малопольської шляхти перед 14 травня 1451), подільський в 1456 році. Староста львівський (генеральний руський).

Михайло Грушевський у п'ятому тому «Історії України-Руси» писав Грушевський М. Історія України-Руси . — Т. 5. — К. : Наукова думка, 1994. — С. 318—319.:

Примітки

Джерела Вечерський В. Українські монастирі. — К., Харків : ТзОВ «Інформаційно-аналітична аґенція „Наш час“», ВАТ «Харківська книжкова фабрика „Глобус“», 2008. — 400 с.: іл. — ISBN 978-966-1530-06-4, ISBN 966-8174-12-7 (серія). Купчинський О., Ружицький Е. (упорядники).  Каталог пергаментних документів Центрального державного історичного архіву УРСР у Львові. 1233—1799. — К. : Наукова думка, 1972. — Документи № 168—170, 172, 181, 182, 184, 186, 197, 205, 210, 212, 429, 517, 585. Сецинский Е.  (редактор, священник). Приходы и церкви Подольской епархии. — Біла Церква, 2009. — С. 433, 434, 623, 636. Kiryk F. Odrowąż Andrzej // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — t. ХХІІІ/3, zeszyt 98. — S. 541—544. Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności… — Lwów, 1740. — t. 3. — 938 s.  — S. 409. Odrowąż Andrzej // Encyklopedia historii Polski: dzieje polityczne. — T. 2. — 1995. — S. 48. Żychliński T. Złota księga szlachty polskiej. — Poznań, 1879—1908. — T. 16 wydany w 1894.

Посилання Andrzej Odrowąż ze Sprowy i Zagórza h. wł. (ID: dw.10609).

ПопередникПйотр Одровонж Воєвода Руський1452-1465 НаступникСтаніслав з Ходча