Вале́рій Пили́пович Борзо́в ( 20 жовтня 1949, місто Самбір Львівської області, Українська РСР, СРСР) — український легкоатлет, дворазовий олімпійський чемпіон, політичний і громадський діяч.

Перший міністр спорту України в 1990—1997 рр. Народний депутат України 3-го і 4-го скликань.

Спортивна біографія У дитячо-юнацьку школу Нової Каховки спортсмен прийшов 12-річним. Тренери відразу розгледіли в початківці майбутню зірку і сприяли переїзду Валерія до Києва.

Перші успіхи прийшли до спортсмена в порівняно юному віці. У 19 років він стає триразовим чемпіоном Європи серед юніорів. У серпні 1969 року виграє дорослий чемпіонат СРСР у Києві, пробігши 100 м рівно за 10 секунд. У тому ж 1969 році він виграє чемпіонат Європи. Влітку 1970 року Валерій Борзов бере участь у легкоатлетичному матчі СРСР — США і вперше перемагає найсильніших на той момент американських спортсменів.

Перемога на Олімпіаді в Мюнхені 1972 у забігу на 100 метрів в цілому була несподіваною, оскільки основні фаворити — американські спринтери Едді Харт (Eddie Hart) та Рей Робінсон (Rey Robinson), співволодарі тодішнього світового рекорду (100 м за 9,9 сек.), неправильно встановили на своїх будильниках європейський поясний час і запізнилися до старту одного з відбіркових забігів. Як і передбачалося, ті залишки американської команди спринтерів, що вийшли до фіналу, не змогли чинити гідного опору, і золота медаль дісталася радянському спортсменові.

На 200-метровій дистанції 4 вересня спортсмен зміг зробити золотий дубль, обійшовши на фініші трьох американців з новим рекордом Європи (20,0 сек.). Це була друга, після Арміна Харі (Armin Hary) у 1960 році у Римі, перемога на найкоротших дистанціях білошкірого атлета на Олімпійських іграх після 1936 року, відколи там почали домінувати виключно чорношкірі.

Також завоював срібну олімпійську медаль в естафеті 4 х 100 м.

У вересні 1974 в Римі (Італія) на чемпіонаті Європи з легкої атлетики золоті нагороди здобули сум'янин В. Голубничий (спортивна хода на 20 км) і киянин В. Борзов (біг на 100 м).

Після перемоги на Олімпіаді, з 1975 по 1977 рік, Валерій тричі підряд виграє звання чемпіона Європи на короткій дистанції 60 м у закритих приміщеннях. На Олімпійських іграх 1976 року в Монреалі спортсмен знов виграє медалі, але цього разу бронзові (двічі): спортсмен піднімається на п'єдестал пошани за підсумками забігу на 100 м і естафети 4 х 100 м.

Громадська і політична діяльність З 1966 по 1971 рік навчається у Київському Державному інституті фізичної культури.

Під керівництвом свого тренера, відомого педагога і ученого В. В. Петровського провів велику дослідницьку роботу, підсумки якої сформулював в успішно захищеній дисертації. Кандидат педагогічних наук (1977).

Незабаром після закінчення спортивної кар'єри Борзов став працювати в ЦК ЛКСМ України: з 1979 р. — заступник завідувача відділу оборонно-масової і спортивної роботи ЦК ЛКСМУ, з 16 лютого 1980 р. — секретар ЦК комсомолу республіки. Потім знов повернувся в спорт, ставши заступником голови Держкомспорту України. У кінці 1987 р. на конгресі ЕАА (Європейській легкоатлетичній асоціації) він був обраний членом Ради цієї організації.

10.1969—12.1979 — інструктор фізичної культури і спорту Спорткомітету УРСР, одночасно з 10.1972 — аспірант Київського державного інституту фізичної культури.

10.1972—10.1980 — інструктор 2-ї, 1-ї категорії, старший тренер спортивної команди при Управлінні ВВ МВС СРСР в УРСР і Молдавській РСР.

12.1979—02.1980 — заступник завідувача відділу спортивної і оборонно-масової роботи ЦК ЛКСМУ.

02.1980—12.1986 — секретар ЦК ЛКСМУ. 12.1986-07.1990 — заступник Голови Державного комітету УРСР з фізичної культури і спорту.

30.07.1990—06.06.1991 — Голова Державного комітету УРСР у справах молоді, фізичної культури і спорту.

06.06.1991—20.08.1996 — міністр у справах молоді та спорту УРСР та Міністр України у справах молоді і спорту.

20.08.1996—26.08.1997 — Голова Державного комітету України з фізичної культури і спорту.

У вересні 1991 відбулась сесія Національного олімпійського комітету України. Головою НОК обрано В. Борзова.Інститут історії України НАН України

1991—1998 — президент НОК України.

03.1998 — кандидат в народні депутати України, виборчий округ № 201, Черкаська область. З'явилося 67,8 %, «за» проголосувало 5,5 % — 7 місце з 19 претендентів.

03.1998—04.2002 — народний депутат України, обраний від НРУ, № 35 у списку. На час виборів: президент Національного олімпійського комітету України, член НРУ. Голова підкомітету з питань підготовки національних збірних команд України до Олімпійських і Параолімпійських ігор Комітету з питань молодіжної політики, фізичної культури і спорту (07.1998—02.2000), Голова Комітету Верховної Ради України з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму (з 02.2000). Член фракції НРУ (05—12.1998), член фракції ПРП «Реформи-центр» (12.1998—07.1999), член фракції «Батьківщина» (07.1999—04.2001), член фракції СДПУ(о) (з 04.2001).

05.2003-04.2006 — народний депутат України IV скликання від СДПУ(о), № 26 в списку. На час виборів: народний депутат України, член СДПУ(о). Член фракції СДПУ(о) (з 05.2003), член Комітету з питань молодіжної політики, фізичної культури, спорту і туризму (з 06.2003). З 2003 року — член СДПУ(о).

1996—2012 — президент Федерації легкої атлетики України.

Член МОК з 1994 р.

Нагороди і відзнаки Орден «Знак Пошани» (1971) Орден Леніна (1972) Орден Дружби народів (1976) Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР (1976) Почесна відзнака Президента України (1996) Почесна грамота Кабінету Міністрів України (1999) Орден «За заслуги» II ст. (1999) Орден «За заслуги» I ст. (2002) Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (2004) Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (2020) Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (2025) Орден Данила Галицького (2008) 4 медалі Державний стипендіат Почесний громадянин м. Нова Каховка. Почесний громадянин міста Києва (05.2021) Державний службовець I рангу.

Сім'я, захоплення Автор 4 книг на спортивну тематику, винаходу. Розмовляє англійською мовою. Захоплення: риболовля, мисливство.

Дружина Турищева Людмила Іванівна (1952); дочка Борзова Тетяна Валеріївна (1978).

Примітки

Література Дитячі роки Валерія описані в книзі для дітей «Національний олімпійський комітет України про легку атлетику та Володимира Куца, Юрія Сєдих, Валерія Борзова, Сергія Бубку, Наталю Добринську» / О. Мащенко. — 2-ге видання, доповнене — Київ : Грані-Т, 2011. — 104 сторінки. — (Серія «Життя видатних дітей»). — ISBN 978-966-465-276-3

Посилання

Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С» Валерій Борзов — найшвидший український спринтер усіх часів — Відео Цей день в історії НОК України. Борзов Валерій Пилипович.