«Макка́бі» ( — Моадон Кадуреґель Маккабі Тель-Авів) — ізраїльський футбольний клуб із Тель-Авіва, є частиною спортивного клубу «Маккабі».

Заснований 1906 року в Яффі як «Маккабі га-Рішон-ле-Ціон», це найстаріший і найбільш титулований футбольний клуб Ізраїлю. Зі заснуванням міста Тель-Авів у 1909 році, клуб змінив назву на «Маккабі». У 1922 році «Маккабі» стало першим єврейським футбольним клубом, який брав участь у місцевих змаганнях. Значення назви «Маккабі» – «нема такого, як ти серед богів» — є невід'ємною частиною характеру команди, на емблемі якої зображена зірка Давида, щоб представляти єврейський народ. «Маккабі» має в активі більше титулів, ніж будь-який інший ізраїльський клуб, здобувши 26 титулів ізраїльської Прем'єр-ліги, 24 Кубки Ізраїлю, 9 Кубків Тото, 8 Суперкубки Ізраїлю та 2 титули Азійського клубного чемпіонату до того, як Ізраїль був виключений з АФК у 1974 році.

«Маккабі» — єдина футбольна команда, яка ніколи не вилітала з ізраїльської Прем'єр-ліги, і одна з трьох ізраїльських команд, які коли-небудь проходили до групового етапу Ліги чемпіонів УЄФА. Клуб названий на честь Макавеїв та інвестує у розвиток і виховання молодих талантів: клуб керує трьома футбольними академіями в районі Тель-Авіва в рамках своєї молодіжної програми, працюючи з понад 750 дітьми віком від 6 до 15 років, а також 17 юнацьких команд з 400 гравцями від 9 до 19 років. Ці команди, як правило, успішно змагаються в місцевих і національних лігах.

Історія

До 1950 року

Напередодні Песаху 1906 року група хлопців віком від 14 до 16 років зустрілася в будинку Меїра Дізенгофа. Вони вирішили заснувати перший єврейський футбольний клуб на території тодішньої Османської Палестини. В результаті був створений клуб «Маккабі га-Рішон-ле-Ціон». Перший матч вони виграли з рахунком 3:0 проти команди французьких моряків. Після заснування міста Тель-Авів у 1909 році клуб змінив свою назву на «Маккабі» (Тель-Авів). У 1922 році «Маккабі» стало першою єврейською командою, яка взяла участь у Кубку Палестини, організованому британцями. У 1925 році команда вирушила в турне до Австрії. З 1923 по 1928 рік спорттовариство «Маккабі» організовувало національний турнір для своїх команд під назвою «Маген Шимшон». «Маккабі» (Тель-Авів) двічі вигравав кубок, у 1925 та 1926 роках

На початку 1920-х років, після переходу Палестини під Британський протекторат, «Маккабі» (Тель-Авів) стало відоме як найсильніша футбольна команда в Палестині та проводив численні товариські матчі, в основному проти британських команд.

Офіційні турніри почали проводитися в 1928 році зі створенням Палестинської футбольної асоціації, яка стала членом ФІФА. У 1929 році команда виграла свій перший трофей — Кубок Палестини, перемігши з рахунком 4:0. «Маккабі» знову здобуло чемпіонство через рік, здобувши перемогу над 48-м полком британської армії з рахунком 2:1, і втретє в 1933 році, обігравши «Хапоель» (Тель-Авів) з рахунком 1:0.

У 1936 році клуб запросили у турне в Сполучених Штатах. По дорозі туди «Маккабі» зіграло у Франції, програвши столичному «Расінгу» з рахунком 2:0 та «Ліллю» з рахунком 3:1. У Сполучених Штатах «Маккабі» перемогло команду збірної Нью-Йорка перед 50 000 глядачів на стадіоні «Янкі», а потім також перемогло команду Американської футбольної ліги в Брукліні та Філадельфії з рахунком 1:0, а також провело матч у Канаді, де зіграло внічию 1:1 проти збірної Торонто. Після цього «Маккабі» продовжило своє турне по США, програвши командам «Сент-Луїс Старз» та «Бостон Селтікс» з рахунком 2:3.

Після повернення зі Сполучених Штатів гравці «Маккабі» оголосили страйк, оскільки їм не виплатили зарплату. У 1937 році, після року страйку, Футбольна асоціація прийняла їхні вимоги, і команда припинила страйк. Того ж року «Маккабі» також виграло свій перший чемпіонський титул. У 1939 році, після початку Другої світової війни, «Маккабі» виграло і свій другий чемпіонат. В кінці того сезону «Маккабі» вирушило у ще одне турне, цього разу до Австралії, де вони були відомі як команда «Палестина», а іноді й як команда «Маккабі Палестина». Вони зіграли 18 ігор, вигравши 11, програвши 5 та зігравши внічию 2. Ігри проходили проти збірних австралійських штатів (Новий Південний Уельс, Вікторія, Квінсленд, Південна Австралія та Західна Австралія), регіональних команд та п'ять «тестових» ігор проти національної збірної Австралії, в яких вони виграли одну, зіграли внічию одну та програли три.

У 1941 році «Маккабі» виграло свій перший «золотий дубль», вигравши як чемпіонат, так і Кубок, перемігши у фіналі «Хапоель» (Тель-Авів) з рахунком 2:1. З 1941 по 1945 рік турніри не проводились через війну, але «Маккабі» продовжувало проводити товариські матчі.

До початку 1940-х років «Маккабі» грало у синьо-білій формі, а прізвисько команди було «сині», поки у 1942 році, на знак солідарності з євреями Європи, яких переслідували нацисти та змушували носити жовту нашивку, гравець команди Йосеф Мирманович не запропонував «Маккабі» грати в жовтих футболках на додаток до традиційних синіх, що використовувалися до того часу. Пропозицію прийняло керівництво клубу, і з того часу кольори команди стали жовто-синіми, причому жовтий замінив синій як основний колір, тоді як старий синій колір став другорядним кольором команди замість білого, який з роками також повернувся, але вже як третьорядний. Таким чином, жовтий колір став головною візитівкою команди, і згодом різні інші команди товариства «Маккабі» з різних міст пішли за «Маккабі» з Тель-Авіва та почали використовувати жовтий колір.

У 1946 році чемпіонат все ще не відновився, але Кубок повернувся, і «Маккабі» перемогло «Хапоель» (Рішон-ле-Ціон) з рахунком 6:0 за сумою двох матчів у фіналі, здобувши черговий трофей. У 1947 році відбувся перший повоєнний чемпіонат і «Маккабі» виграло його, а також вийшло у фінал кубка. Там у матчі проти «Бейтара» (Тель-Авів) «Маккабі» вигравало 3:2, коли суддя не зарахував гол суперників. Гравці «Бейтара» та їхні вболівальники напали на суддю, а захисник «Бейтара» Йом-Тов Маншеров викрав Кубок і зник зі стадіону. В результаті суддя завершив гру, і «Маккабі» було присуджено технічну перемогу, завдяки чому клуб здобув свій другий «золотий дубль». Сорок п'ять років по тому кубок знайшли в Петах-Тікві.

1950-ті роки Період після проголошення незалежності Ізраїлю став «золотою добою» для «Маккабі», за яке вони виграли п'ять чемпіонатів і чотири Кубки Ізраїлю. Перший титул чемпіона незалежного Ізраїлю «Маккабі» виграло у сезоні 1949/50. Вирішальним матчем сезону стало друге тель-авівське дербі проти «Хапоеля» (Тель-Авів), яке «Маккабі» виграло з рахунком 1:0 завдяки голу нападника Йосефа Мирмановича. При цьому «Маккабі» встановило рекорд за кількістю забитих голів у турнірі, який залишається незмінним донині — 103 голи, забиті за 24 гри, а головною зіркою тієї команди був легендарний центральний нападник клубу Йегошуа Глазер, який у 1952 році виборов титул найкращого бомбардира з 27 голами і був найкращим бомбардиром клубу, поки Аві Німні не побив його рекорд у 2003 році.

Сезон 1951/52 років знову став чемпіонським для «Маккабі», який вони виграли з перевагою у вісім очок над «Маккабі» (Петах-Тіква), хоча й програли цій команді фінал Кубка. Ця поразка не підкосила команду, яка втретє здобула «золотий дубль» у сезоні 1953/54 років, знову вигравши чемпіонат у «Маккабі» (Петах-Тіква), а у фіналі Кубка вони розгромили «Маккабі» (Нетанья) з рахунком 4:0.

В наступному сезоні 1954/55 чудова команда «Хапоеля» (Петах-Тіква) з зірковим нападником Нахумом Стельмахом зуміла зупинити гегемонію «Маккабі» і відібрала у них чемпіонство. Однак тель-авівці не були готові віддати всі титули того сезону та здобули переконливу перемогу над тим самим «Хапоелем» з рахунком 3:1 у фіналі Кубка. Надалі «Маккабі» здобувало ще титул чемпіонат Ізраїлю у сезонах 1955/56 та 1957/58, здобувши таким чином п'ятий національний чемпіонат у першому десятилітті існування незалежної держави Ізраїль. Цей титул в останньому сезоні був доповнений черговим «золотим дублем», коли «Маккабі» перемогло «Хапоель» (Хайфа) у фіналі Кубка з рахунком 2:0.

У наступному сезоні «Маккабі» виграло свій другий поспіль Кубок у фіналі, який став одним з найцікавіших в історії змагання. «Маккабі» впевнено прямувало до перемоги, маючи перевагу 4:0 лише за десять хвилин до кінця матчу. Але протягом п'яти з цих останніх десяти хвилин «Хапоель» (Петах-Тіква), ледь не створив сенсацію, забивши 3 голи. Але, зрештою, «Маккабі» втримало перевагу та відсвяткувало чергову перемогу в Кубку Ізраїлю.

1960-ті роки Після «золотого періоду» 1950-х років «Маккабі» у новому десятилітті зіткнулося з труднощами і почало поступово відходити у тінь «Хапоеля» (Петах-Тіква), який наприкінці 1950-х та на початку 1960-х років виграв п'ять чемпіонських титулів поспіль. При цьому чемпіонство у 1960 році було здобуте саме за рахунок «Маккабі»: «жовті» очолювали турнірну таблицю перед останнім туром, але програли свій фінальний матч «Хапоелю» з Хайфи, тим самим віддавши чемпіонство «Хапоелю» (Петах-Тіква). Рік потому бразильський клуб «Сантос» відвідав Ізраїль разом зі своїм легендарним гравцем Пеле, щоб зіграти товариський матч проти команди, що складалася з найкращих гравців як «Маккабі» (Тель-Авів), так і «Хапоеля» (Петах-Тіква). Але навіть об'єднані сили двох найкращих клубів країни не змогли зрівнятися з бразильцями, які перемогли з рахунком 3:1.

Після низки нічим не примітних сезонів, у 1962 році повернувся у «Маккабі» (Тель-Авів) один із їхніх найвидатніших тренерів, Джеррі Бейт гаЛеві. Він спочатку грав у команді у 1927—1943 роках, а потім за винятком одного року, був тренером клубу протягом 10 років, з 1947 по 1957 рік, здобувши низку трофеїв. Після повернення, Бейт гаЛеві вирішив залучити велику кількість гравців з молодіжної команди до основної команди, включаючи Цві Розена, Менахема Белло та Гіору Шпігеля, яких пізніше назвали «малюками Джеррі». В результаті «Маккабі» (Тель-Авів) поступово повернулося у форму і в сезоні 1963/64 років виграло Кубок Ізраїлю після другої гри-перегравання проти «Хапоеля» (Хайфа), яку «Маккабі» виграло з рахунком 2:1, здобувши перший трофей після 5-річної перерви.

У наступному сезоні «Маккабі» (Тель-Авів) повторило цей подвиг з таким самим рахунком, цього разу здобувши перемогу над «Бней-Єгудою» в додатковий час. У сезоні 1966/67 років «Маккабі» здобуло третій поспіль Кубок. Цього разу суперником у фіналі були міські суперники «Хапоель» (Тель-Авів), яких «Маккабі» перемогло з тим самим рахунком — 2:1. Хоча кубкові змагання того року проводилися за розкладом, чемпіонат було перервано через Шестиденну війну та продовжено до 1968 року. Під керівництвом свого колишнього півзахисника Ізраеля Галівнера, «Маккабі» виграло цей унікальний подвійний чемпіонат 1966/68, який складався з 60 турів, випередивши «Хапоель» (Петах-Тіква) на три очки на вершині турнірної таблиці.

Але найпам'ятнішою подією десятиліття став успіх «Маккабі» в Азійському клубному чемпіонаті в 1969 році, коли «Маккабі» стало другим ізраїльським футбольним клубом, який виграв міжнародне змагання в історії країни. У фіналі «Маккабі» перемогло південнокорейський клуб «Янджі» в додатковий час завдяки голу нападника Дрора Бар Нура.

1970-ті роки

У перший же рік нового десятиліття команда під керівництвом Давида Швейцера здобула черговий «золотий дубль». Фінал Кубка Ізраїлю був виграний завдяки перемозі над «Маккабі» (Нетанія) з рахунком 2:1, в той час як титул чемпіона був здобутий лише за кращою різницею м'ячів, частково завдяки одному з найкращих матчів в історії клубу — розгрому «Хапоеля» (Тель-Авів) з рахунком 5:0 у тель-авівському дербі наприкінці січня 1970 року перед 20 000 глядачів завдяки хет-трику півзахисника Гіори Шпігеля.