«Скелька» — історичний роман у віршах українського письменника Івана Багряного. Твір уперше виданий 1930 року у Харкові видавництвом «Книгоспілка».

Роман «Скелька» перегукується з поемою Тараса Шевченка «Гайдамаки» .

Історія Роман «Скелька» був написаний Іваном Багряним у 1928 році. В романі у віршах Багряний використав почуту в дитинстві легенду про те, як у XVIII столітті селяни села Скелька (тепер Сумська область), протестуючи проти засилля московських ченців, спалили чоловічий монастир.

Сюжет

Ієремієя, ігумен монастиря, жорстоко експлуатує приналежних монастирю кріпаків у сусідніх селах Скелька і Зарічна (нині Українка). Так він бажає розвинути монастир, прославити своє ім'я й дошкулити молодій кріпачці Мар'яні, яка відкинула його залицяння. За удар бичем селяни вбивають ланового а потім підіймають повстання, яке очолює юнак Данило, однак похід селян на монастир з міцними мурами закінчується нічим. Ченці зганяють юних кріпачок виконувати хатню роботу в монастирі й там починають домагатися них. Мар'яну ченці вмовляють віддатись Ієремії, щоб він перестав пригнічувати селян, але вона не вірить обіцянкам і втікає. У лісі повстанці розбивають табір, і щодня до них сходиться усе більше людей, а Данило править за отамана. Мар'яна й Данило закохані й вирішують побратися, використавши весілля як привід для повстання селян і скориставшись тим, що ченці не знають, що Данило верховодить повстанцями, бо ніхто в селі його не виказав.

Одразу після вінчання Данило й Мар'яна зникають. Всі думають, що вони втевли на чужину, і повстання розсипається, так і не відбувшись. Тим часом і Данило, і Мар'яна окремо ув'язнені в манастирі. Ієремія домагається Мар'яни й після її відмов зрештою душить її. У воді селяни знаходять понівечене тіло утопленої Мар'яни. Ієремія відправляє гонця до станового, повідомляючи, що Мар'яну вбив Данило, і запрошуючи назавтра забрати його з монастиря. Люди перехоплюють гонця, і Данилові друзі визволяють його з монастиря. Здіймається повстання, але його придушують ченці й загін царських драгунів, що прийшов з міста їм на допомогу. Більшість повстанців перебили, а горстку взяли в полон, у тому числі й отамана Чорного, як тепер звуть Данила.

Відбувши 30 років на каторзі, Данило повертається додому. Ієремія все ще керує монастирем і товаришує з циганами, які крадуть для монастиря коней на навколишніх луках, а вночі влаштовують для ченців оргії. Люди хочуть написати скаргу до цариці, але Данило рве папір, нагадуючи людям, як їх били за такі скарги. Коли, об'їжджаючи «Малоросійські» землі через Зарічну проїжджає дорогою з Охтирки на Зіньків генерал з Санкт-Петербурга, Данило спокушає його полюванням на лебедей, а коней пускають пастися на монастирські луки, звідки їх забирають в монастир. Селяни розповідають генералу про регулярні викрадення коней, і розгніваний генерал йде в монастир. Там счиняється суперечка, і ченці з циганами, сподіваючись замести сліди злочину, вбивають генерала. За ним ідуть двоє його лакеїв, і теж не повертаються. Потім ченці забирають карету — останній доказ присутності генерала. Коли прибувають слідчі з ескортом драгунів, селяни направляють їх на монастир. Самовпевнений ігумен Ієремія все охоче показує слідчим, і вони знаходять у смітті вісь і ресори від карети. Ієремію піддають тортурам, і він зізнається, що закопав рештки генерала й лакеїв під престолом. Зчиняється бійка між ченцями і драгунами, а селяни тим часом підпалили монастир. У бійці й полум'ї загинули майже всі ченці й драгуни гинуть. Підпал списують на монахів, і монастир закривають. На згарищі залишається лише церква. Царська влада дарує її громаді, але селяни не хочуть церкви з такою моторошною історією, і продають її купцям.

Оцінка літературних критиків

Григорій Костюк, відомий діаспорний літературознавець, прочитавши «Скельку» писав:

«Стає ясним, яка питома вага цього твору для нашого літературного сьогодні. „Скелька“, то — вершина. Вершина місцями велична, надзвичайна, а місцями химерна і розхристана. Від неї автор розпочав свій, твердим кроком, літературний похід».Костюк Г. Іван Багряний: Сторінки спогадів // Українська мова і література в школі.— 1993.— № 10.— С. 7.

Проте багато літературних критиків того часу були іншої думки про цей твір, як, зрештою, і про всю творчість Івана Багряного. У періодичних виданнях з'явилося чимало різких негативних оцінок творчості молодого поета. Так, у 1931 році у журналі «Критика» (№ 10) з'явилася стаття «Куркульським шляхом» О. Правдюка, в якій зазначалось:

«…Як бачимо ранні твори Багряного доводять, що по суті він є ідеолог заможно-куркульських груп села, які вороже ставляться до політики партії і радянської влади на селі. …від самого початку поет став співцем куркульської ідеології і до сьогодні залишається таким…»Правдюк О. Куркульським шляхом // Критика. — 1931. — № 10. — С. 75. Після цієї статті твори Багряного були вилучені з бібліотек і книжкових крамниць.

У передмові до другого, діаспорного, видання Дмитро Чуб зауважив:

<blockquote>«Оцінюючи твір, слід звернути увагу й на те, що в двадцятих роках українська література не мала такого великого віршованого історичного твору»Чуб Д. «Роман „Скелька“ та його особливості» // Багряний І. СкелькаСкелька.— Мельбурн, 1984. — С. XIII</blockquote>

Видання Іван Багряний. Скелька. Харків: видавництво «Книгоспілка», 1930. 152 стор. Іван Багряний. Скелька. Передмова: Дмитро Чуб, Обкладинка: М. Денисенко. Мельбурн: видавництво «Ластівка», 1984. 149 стор. ISBN 0-949617-03-2.

Примітки

Література Багряний Іван. Вибрані твори.— Київ: Книга, 2007.— 368 с. ISBN 978-966-8314-28-5. Усі українські письменники/ Упоряд. Ю. І. Хізова, В. В. Щоголева.'' — Харків: Торсінг Плюс, 2005. — 384 с. ISBN 966-670-578-8.

Посилання Багряний І. Скелька / Іван Багряний. — Харків: Книгоспілка, 1930. — 152, 3 с.