Цезар Антонович Кюї (уроджений Цезарій-Веніамін Кюї, Cesarius-Benjaminus Cui; 6 (18) січня 1835, Вільнюс — 13 березня 1918, Санкт-Петербург) — російський композитор та музичний критик, член «Могутньої купки» і Бєляєвського гуртка, професор військової фортифікації, інженер-генерал.
Біографія Народився у Вільні у родині французького, польського й литовського походження. У 1851 році вступив до інженерного училища, 1855 року був проведений в офіцери, а в 1857 році закінчив Миколаївську інженерну академію. Залишений при ній репетитором топографії, потім викладачем фортифікації, з 1878 року — на посаді професора одночасно в трьох військових академіях: генерального штабу, інженерної та артилерійської.
Як композитор Кюї публічно дебютував в концерті імператорського музичного товариства 14 грудня 1860 року, де було виконано його скерцо, присвячене дружині Мальвіні Рафаїлівні Бамберг. Значний вплив на долю Кюї зіграло його знайомство з Балакірєвим (1857) та іншими учасниками майбутньої «могутньої купки» — Мусоргським (1857), Римським-Корсаковим (1861) і Бородіним (1864), а також з Даргомижським (1857). Пізніше Цезар Кюї брав участь у Біляєвському гуртку. У 1896—1904 роках Кюї був головою петербурзького відділення, а 1904 року обраний почесним членом Імператорського Російського Музичного Товариства.
Помер у Санкт-Петербурзі, похований в Олександро-Невській лаврі.
Творчий доробок Творчій доробок Ц.Кюї як композитора включає: 14 опер, зокрема «Син мандарина» (1859), «Вільям Раткліфф» (1869), «Анджело» (1875), «Сарацин» (1898), «Капітанська дочка» (1909), 4 дитячі опери («Сніговий богатир» (1904); «Червона Шапочка» (1911); «Кіт у чоботях» (1912); «Іванко-дурник» (1913); твори для оркестру, камерних інструментальних ансамблів, фортепіано, скрипки, віолончелі; хори, вокальні ансамблі, романси (понад 250), серед яких найвідомішими є «Сожжённое письмо», «Царскосельская статуя» (слова О. С. Пушкіна), «Эоловы арфы» (слова А. М. Майкова) та інші.
Окрім того Ц. Кюї є автором ряду статей з музики та фортифікацій.
Література Бернандт, Г. Б. Словарь опер впервые поставленных или изданных в дореволюционной России и в СССР, 1736—1959. Москва: Советский композитор, 1962. Mercy-Argenteau, (La Comtesse de), César Cui: esquisse critique. Paris: Fischbacher, 1888. Edward Wrocki, Cezary Cui. Życie i działalność. 1835—1918. Warszawa 1925.Nakład Rytmu. Назаров, А. Ф. Цезарь Антонович Кюи. Moskva: Muzyka, 1989. Neef, Sigrid. Handbuch der russischen und sowjetischen Oper. 1. Aufl. Kassel: Bärenreiter, 1989, c1985. Neef, Sigrid. Die Russischen Fünf: Balakirew, Borodin, Cui, Mussorgski, Rimski-Korsakow. Berlin: E. Kuhn, 1992. Norris, Geoffrey and Neff, Lyle. "Cui, César [Kyui, Tsezar' Antonovich], " Grove Music Online. Ed. L. Macy. (Accessed 26 November 2005), <http://www.grovemusic.com > (Subscription required) Стасов, В. В. «Цезарь Антонович Кюи: биографический очерк» Артист, no. 34 (1894); Перепеч. и ред. в Избранные сочинение: живопись, скульптура, музыка. В трех томах. Т. 3. Москва: Искусство, 1952, с. 387—408.
Примітки
Посилання
Генеральний алфавітний каталог книг російською мовою в Російській національній бібліотеці.