Megadeth — американський хеві-метал-гурт, сформований у Лос-Анджелесі в 1983 році вокалістом і гітаристом Дейвом Мастейном. Відомий своєю технічно складною гітарною роботою та майстерністю виконання, Megadeth є одним із «великої четвірки» американського треш-металу — разом із Slayer, Anthrax та Metallica — і йому приписують допомогу в розвитку та популяризації цього жанру. Їхня музика вирізняється складним аранжуванням, швидкими ритм-секціями, подвійними соло-гітарами та висвітленням таких тем як війна, політика, релігія, смерть і особисті стосунки.
У 1985 році Megadeth випустили свій дебютний альбом «Killing Is My Business... and Business Is Good!» на незалежному лейблі Combat Records, що мав помірний успіх. Це привернуло увагу більших лейблів, унаслідок чого Combat Records продали їхній контракт компанії Capitol Records. Їхній перший альбом на великому лейблі, «Peace Sells... But Who's Buying?», вийшов у 1986 році та став великим хітом на андеграундній метал-сцені. Проблеми учасників гурту зі зловживанням психоактивними речовинами та особисті суперечки створили Megadeth негативну репутацію наприкінці 1980-х років. Попри це, гурт випустив низку платинових альбомів, зокрема «So Far, So Good... So What!» (1988), «Rust in Peace» (1990), «Countdown to Extinction» (1992) та «Youthanasia» (1994). Ці альбоми разом зі світовими турне принесли їм суспільне визнання. Найсвіжіший альбом Megadeth, «Megadeth», вийшов у 2026 році. Мастейн оголосив у 2025 році, що «Megadeth» стане останнім альбомом гурту, і після завершення туру на його підтримку Megadeth розпадеться.
Протягом кар'єри склад Megadeth часто змінювався, а Мастейн залишався єдиним постійним учасником колективу. Гурт тимчасово розпався у 2002 році, коли Мастейн отримав травму руки, і відновив діяльність у 2004 році без давнього бас-гітариста Девіда Еллефсона, який подав судовий позов проти Мастейна. Еллефсон врегулював справу в позасудовому порядку і знову приєднався до гурту у 2010 році, але його звільнили у 2021 році на тлі звинувачень у сексуальній нестриманості. Нинішній склад Megadeth включає Мастейна, бас-гітариста Джеймса Ломенцо, гітариста Теему Мянтюсаарі та барабанщика Дірка Вербурена.
Megadeth здобули платинові сертифікації у Сполучених Штатах за п'ять із шістнадцяти своїх студійних альбомів та отримали дванадцять номінацій на премію Греммі. Megadeth виграли свою першу премію «Греммі» у 2017 році за пісню «Dystopia» у категорії «Найкраще метал-виконання». Талісман гурту, Вік Раттлхед, регулярно з'являється на обкладинках альбомів та концертних шоу. Megadeth кілька разів проводили власний музичний фестиваль Gigantour з липня 2005 року по серпень 2013 року, а в жовтні 2019 року провели свій перший MegaCruise. , гурт продав понад 50 мільйонів альбомів у всьому світі.
Історія
1983—1985: Формування та Killing Is My Business 11 квітня 1983 року Дейва Мастейна звільнили з гурту Metallica перед тим, як колектив записав свій дебютний альбом «Kill 'Em All», через зловживання наркотиками та особисті конфлікти з Джеймсом Гетфілдом, який копнув собаку Мастейна. Будучи соло-гітаристом Metallica з 1981 року, Мастейн написав частину ранніх пісень гурту та допоміг йому стати зіграним концертним колективом. Після цього Мастейн заприсягнувся помститися, створивши гурт, який був би швидшим і важчим за Metallica. Під час поїздки на автобусі назад до Лос-Анджелеса Мастейн знайшов памфлет каліфорнійського сенатора Алана Кренстона, у якому було написано: «Арсеналу мегазагибелі (megadeath) неможливо позбутися, до яких би мирних договорів не дійшли сторони». Термін «Megadeath» закарбувався в пам'яті Мастейна, і він написав пісню з такою назвою, дещо змінивши правопис на Megadeth, що, за словами музиканта, уособлювало анігіляцію влади.
Повернувшись до Лос-Анджелеса, Мастейн почав шукати нових партнерів для свого гурту. У квітні 1983 року він заснував гурт Fallen Angels, до складу якого увійшли вокаліст Лор Кейн, гітарист Роббі Мак-Кінні та басист Метт Кіссельштейн. За словами Мастейна, Мак-Кінні був «чудовим гітаристом, але він не підходив». Приблизно в цей же час приєднався перший барабанщик Megadeth Діжон Каррузерс. Еллефсон згадував, що Каррузерс був шанувальником таких барабанщиків, як Лес Бінкс та Козі Павелл. Назву гурту змінили на Megadeth за рекомендацією Кейна. Як засновник, Мастейн запросив до гурту своїх нових сусідів Девіда Еллефсона та Грега Гендевідта, які переїхали з Міннесоти до Лос-Анджелеса і грали на бас-гітарі та гітарі відповідно. Цим складом, до якого також увійшов барабанщик Річард Жиро, було записано демо. Після виходу дебютного альбому Metallica в липні 1983 року учасники гурту зрозуміли, що їм доведеться переробити деякі пісні, причому «Mechanix» стала єдиною піснею часів Metallica, що увійшла до дебютного альбому Megadeth. Серед пісень Megadeth літа 1983 року були «No Time», «Self Destruct», «Hair Pin Trigger», «Speak No Evil», «Eye for Eye» та «Heaven Knows». «No Time» була ранньою назвою «Set the World Afire», «Self Destruct» — початковою назвою «Mary Jane», а «Speak No Evil» — оригінальною назвою «Looking Down the Cross».
Хоча Гендевідт затримався лише на кілька місяців, Мастейн і Еллефсон сформували міцний музичний зв'язок. Попри свій ентузіазм, Мастейн мав труднощі з пошуком інших учасників для укомплектування складу. Він та Еллефсон прослухали близько 15 барабанщиків, сподіваючись знайти того, хто розумів би зміни метра в музиці. Погравши з Каррузерсом (який знову приєднався до гурту восени) та Жиро, наприкінці 1983 року вони обрали Лі Рауча.
Серед вокалістів, які тимчасово приєднувалися до гурту, були Біллі Бондс та Джон Сайріс, який після звільнення з Megadeth заснував Agent Steel. Сайріс приєднався до колективу після того, як Каррузерс переконав інших учасників гурту. Після шести місяців спроб знайти провідного вокаліста Мастейн вирішив виконувати головні вокальні партії сам.
У 1984 року Megadeth записали трипісенну демо-касету у складі Мастейна, Еллефсона та Рауча. Демо-касета під назвою «Last Rites» вийшла 9 березня 1984 року. Вона містила ранні версії пісень «Last Rites/Loved to Death», «The Skull Beneath the Skin» та «Mechanix»; усі вони згодом з'явилися на дебютному альбомі гурту.
Гурту не вдавалося знайти відповідного другого гітариста. Керрі Кінг із гурту Slayer підміняв ритм-гітариста на кількох виступах у районі Сан-Франциско в 1984 році, починаючи з дебютного концерту 17 лютого в закладі «Ruthie's Inn» у Берклі (Каліфорнія), а також на концерті в клубі «The Keystone» у Берклі того ж квітня; загалом він відіграв із гуртом п'ять концертів. Кінг повернувся до Slayer, а Рауча на короткий час замінив барабанщик із Міннесоти Бретт Фредеріксон, з яким Еллефсон грав раніше. Барабанщик у стилі джаз-ф'южн Гар Самуельсон приєднався до колективу наприкінці 1984 року. Певний час гурт виступав як тріо, а 24 жовтня 1984 року Самуельсон офіційно став учасником Megadeth. До цього Самуельсон грав у джазовому гурті The New Yorkers разом із гітаристом Крісом Поландом. Побачивши виступ Самуельсона з Megadeth у форматі тріо, Поланд зайшов за лаштунки і запропонував провести імпровізоване прослуховування на роль соло-гітариста; він приєднався до Megadeth у грудні 1984 року.
Розглянувши кілька лейблів, Мастейн підписав контракт із Combat Records, нью-йоркським незалежним лейблом, який запропонував Megadeth найбільший бюджет на запис і турне. У 1985 році Combat Records виділив гурту 8000 доларів на запис і продюсування дебютного альбому. Після того, як музиканти витратили весь бюджет на наркотики, алкоголь та їжу, вони звільнили початкового продюсера; лейбл надав додаткові 4000 доларів, і гурт завершив запис самостійно.
Попри низьку якість звучання, альбом «Killing Is My Business... and Business Is Good!» був відносно успішним в андеграундних метал колах і привернув увагу великих лейблів. У той час гурт називав свій стиль «надсучасним спід-металом» (State Of The Art Speed Metal). Музичний критик Джоел Макайвер високо оцінив його «шалену технічність» і заявив, що альбом «підняв планку для всієї треш-метал-сцени, змусивши гітаристів грати ще точніше та потужніше». Обкладинка альбому ознаменувала дебют талісмана гурту Віка Раттлхеда, який згодом регулярно з'являвся на художньому оформленні наступних платівок.
Альбом «Killing Is My Business… and Business Is Good!» містить композицію «Mechanix», яку Мастейн написав під час перебування в Metallica. Хоча після звільнення Мастейн просив колишніх колег не використовувати написану ним музику, Metallica записала іншу версію цієї пісні під назвою «The Four Horsemen» із повільнішим темпом і мелодійною середньою секцією. До альбому також увійшла кавер-версія пісні Ненсі Сінатра «These Boots Are Made for Walkin'», виконана у швидшому темпі та зі зміненим текстом. Версія Megadeth викликала суперечки у 1990-х роках, коли автор пісні Лі Гезлвуд назвав зміни Мастейна «мерзенними та образливими». Під загрозою судового позову пісню вилучили з накладів альбому, випущених у період з 1995 по 2001 рік.
У середині 1985 року разом із канадським спід-метал-гуртом Exciter Megadeth вирушили у своє перше північноамериканське турне Killing for a Living Tour. Гітарист Майк Альберт замінив Поланда, який боровся з наркотичною залежністю. Хоча спочатку Альберта планували залишити на постійній основі, Поланд повернувся до Megadeth у жовтні 1985 року, незадовго до того, як гурт почав запис другого альбому для Combat.
1986—1987: Peace Sells… but Who's Buying? За словами Мастейна, Megadeth перебували під тиском необхідності випустити ще один успішний альбом: «Ця друга платівка для будь-якого гурту є вирішальною — „пан або пропав“. Ви або переходите на наступний рівень, або це стає початком занепаду». Мастейн написав музику до альбому, а інші учасники додали свої ідеї щодо аранжування.
Альбом створювався з бюджетом у 25 000 доларів від Combat Records. Незадоволені фінансовими обмеженнями, музиканти залишили Combat і підписали контракт із Capitol Records. Capitol викупив права на альбом і найняв продюсера Пола Лані для реміксування ранніх записів. Випущений наприкінці 1986 року, альбом «Peace Sells... But Who's Buying?» вирізнявся чистішим продюсуванням та складнішим написанням пісень. Мастейн прагнув створювати соціально свідомі тексти, на відміну від мейнстримних хеві-метал-гуртів, які співали про «гедоністичні насолоди». Платівка привернула увагу своїми політичними коментарями та допомогла Megadeth розширити базу шанувальників. Титульна пісня стала другим синглом альбому, а музичне відео на неї регулярно транслювалося на MTV.
У лютому 1987 року Megadeth виступали на розігріві під час туру Еліса Купера на підтримку альбому «Constrictor», а наступного місяця розпочали своє перше світове турне як хедлайнери у Великій Британії. У турі, що тривав 72 тижні, гурт супроводжували Overkill та Necros; згодом гастролі продовжилися у Сполучених Штатах. Під час турне Мастейн та Еллефсон розглядали можливість звільнення Самуельсона через його наркозалежність. За словами Мастейна, Самуельсон ставав некерованим у стані сп'яніння. Барабанщик Чак Белер подорожував із Megadeth під час останніх дат туру, оскільки інші учасники побоювалися, що Самуельсон не зможе продовжувати виступи. Поланд сварився з Мастейном, і його звинуватили у продажу обладнання гурту задля купівлі героїну. Як наслідок, Самуельсона та Поланда попросили залишити Megadeth у 1987 році, а Белер став повноцінним барабанщиком гурту.
Поланда спочатку замінив Джей Рейнольдс із гурту Malice, але коли Megadeth уже шість тижнів працювали над записом свого третього альбому, Рейнольдса замінив його вчитель гітари — Джефф Янг.
1988—1989: So Far, So Good… So What!