Зоря спектрального класу G має температуру поверхні від 5000 до 6000 K і жовтий або жовто-білий колір. У спектрах таких зір добре помітні лінії металів, насамперед іонізованого кальцію. Лінії водню також видно, але вони не сильно вирізняються на тлі інших ліній. З фізичної точки зору клас G є досить неоднорідним й охоплює різні зорі населення I та населення II. До класу G належить Сонце.

Характеристики До спектрального класу G належать зорі з температурами 5000—6000 K. Колір зір цього класу — жовтий, показники кольору B−V становлять близько 0,6m.

Найчіткіше у спектрах таких зір видно лінії металів, зокрема заліза, титану та особливо фраунгоферові лінії H і K іона Ca IIРимська цифра після позначення елемента означає його ступінь іонізації: I — нейтральний атом, II — одноразово іонізований елемент, III — дворазово іонізований тощо.. Спостерігаються лінії молекули CH, а в спектрах зір-гігантів можуть бути помітні лінії ціану. Лінії водню слабкі й не вирізняються серед ліній металів. Лінії металів посилюються до пізнішихБільш ранні та більш пізні підкласи містять зорі відповідно вищої та нижчої температури. Чим більше число, що позначає підклас, тим він пізніший. спектральних підкласів.

Підкласи Лінії H і K іона Ca II досягають максимальної інтенсивності в підкласі G0, однак їх важко використовувати для визначення підкласу, оскільки їхня інтенсивність у класі G слабко залежить від температури. Лінії водню помітно слабшають до пізніших підкласів, тоді як лінії різних нейтральних металів посилюються. Тому для визначення підкласу використовують лінії Ca I, Fe I або Mg I самі по собі, або відношення їхніх інтенсивностей до інтенсивності ліній водню: наприклад, Fe I λ4046У такому записі після λ наведено довжину хвилі досліджуваної лінії в ангстремах. до бальмерівської лінії Hδ. Для визначення температури й підкласу хімічно пекулярних зір можна порівнювати інтенсивності ліній Cr I з лініями Fe I, оскільки вміст хрому зазвичай пов'язаний із вмістом заліза навіть у зір з аномальним хімічним складом.

Класи світності Абсолютні зоряні величини зір головної послідовності класу G5 становлять 5,2m, у гігантів того самого класу — 0,4m, у надгігантів — яскравіші за −3,9m.

Зорі класу G різних класів світності розрізняють спектроскопічними методами: зі зростанням світності у зір класу G посилюються лінії Sr II та лінії ціану. Найефективніше класи світності розрізняють за лініями Y II не лише тому, що вони значно посилюються зі зростанням світності, а й тому, що на співвідношення інтенсивностей Y II до Fe I майже не впливають аномалії хімічного складу зір. Також у спектрах яскравих зір для ліній H і K іона Ca II спостерігається ефект Вілсона — Баппу, за якого в центрі лінії поглинання виникає слабка емісія.

Додаткові позначення та особливості Гіганти класу G іноді є хімічно пекулярними: унаслідок конвекції на поверхню може виноситися речовина, яку зоря раніше синтезувала у надрах. Це може бути вуглець або елементи, що утворюються в s-процесі. Трапляються зорі з аномально сильними або, навпаки, слабкими лініями ціану; в останньому випадку особливо слабкими можуть бути лінії молекули CH, що пояснюється тим, що з вуглецю передусім утворюються молекули CN, а не CH. Існує підклас барієвих зір: у них особливо сильні лінії Ba II й часто посилені лінії Sr II та CN, а також, меншою мірою, Y II й CH. Такий набір елементів може свідчити, що вони потрапляють на поверхню внаслідок зачерпування під час стадії асимптотичної гілки гігантів. Водночас трапляються й барієві зорі головної послідовності, для яких такий сценарій неможливий, — у них аномалії хімічного складу можуть пояснюватися обміном речовиною в подвійній системі. Нарешті, зорі класу G можуть належати до екстремального населення II і містити дуже малу кількість важких елементів, через що в спектрі спостерігається дуже мало ліній.

У будь-якому разі для опису хімічної пекулярності використовують індекси, що вказують, для яких елементів спостерігаються аномалії, а також числа, які характеризують їхню величину. Наприклад, індекс Ba 2+ означає сильні лінії барію, а індекси CH-2 і CH-3 — слабкі лінії CH, причому в другому випадку — слабші, ніж у першому.

Фізичні характеристики

Спектральний клас G є досить неоднорідним з погляду фізичних параметрів зір. Наприклад, жовті карлики — зорі головної послідовності спектрального класу G — мають маси 0,8—1,1 , світності приблизно від 0,4 до 1,5 і живуть близько 10 мільярдів років або довше. Такі зорі можуть належати як до населення I, так і до старішого й біднішого на метали населення II, а можливо, і до гіпотетичного населення III, яке мало складатися з перших зір Всесвіту. Жовті карлики — одна з основних цілей пошуку позаземних цивілізацій у програмах SETI.

Гіганти й надгіганти класу G представлені різними типами зір. Наприклад, зорі червоної частини горизонтальної гілки — це гіганти класу G, що належать до населення II, тоді як зорі червоного згущення належать до населення I. Надгігантами можуть бути як масивні еволюційно розвинені зорі, так і маломасивні зорі, що зійшли з асимптотичної гілки гігантів. Гіганти й надгіганти класу G можуть виявляти змінність як цефеїди або як зорі типу RV Тельця.

Зорі класу G становлять 7,3 % від загальної кількості зір Чумацького Шляху. В околиці Сонця приблизно 1 з 13 зір головної послідовності належить до спектрального класу G Ця пропорція отримана для зір з абсолютною зоряною величиною 16m і вище.LeDrew, G.; The Real Starry Sky , Journal of the Royal Astronomical Society of Canada, Vol. 95, No. 1 (whole No. 686, February 2001), pp. 32–33.. Однак їхня частка серед спостережуваних яскравих зір більша: наприклад, у каталозі Генрі Дрейпера, що містить зорі з видимою зоряною величиною до 8,5m, близько 14 % зір належать до класу G.

+Параметри зір спектрального класу G різних підкласів і класів світностіСпектральний класАбсолютна зоряна величина, mТемпература, KVIIIIVIIIIG04,40,6−4,1…−8,0590058005590G14,50,5−4,1…−8,0580057005490G24,70,4−4,0…−8,0575055005250G34,90,4−4,0…−8,0G45,00,4−3,9…−8,0G55,20,4−3,9…−8,0558052005000G65,30,4−3,8…−8,0G75,50,3−3,8…−8,0G85,60,8…−0,4−3,7…−8,0543049504700G95,70,8…−0,4−3,7…−8,05350Усереднені значення параметрів зір головної послідовності класу GDavid F. Gray «The observations and analysis of Stellar Phorospheres», Cambridge University Press 2005:

Клас B-V V-R b-y MV BC Teff, °K R/RΟ log g M/MΟ Vsin(i), км/с G0 0,59 0,50 0,36 4,4 −0,05 5943 1,12 4,4 1,16 6,4 G2 0,63 0,53 0,39 4,7 −0,08 5811 1,08 4,4 1,11 4,8 G5 0,68 0,54 0,43 5,1 −0,11 5657 0,95 4,5 1,05 3,4 G8 0,74 0,58 0,48 5,6 −0,16 5486 0,91 4,5 0,97 2,6 Усереднені значення параметрів гігантів класу G:

Клас B-V V-R b-y MV BC Teff, °K R/RΟ log g M/MΟ Vsin(i), км/с G0 0,64 — — 0,6 −0,09 5943 9 3,2 — 75,0 G2 0,76 — — 0,5 −0,17 5811 10 3,1 — 25,0 G5 0,90 0,69 — 0,4 −0,29 5657 11 2,8 — 5,8 G8 0,96 0,70 0,56 0,3 −0,33 5486 12 2,7 — 4,0

Усереднені значення параметрів надгігантів класу G:

Клас B-V V-R MV BC Teff, °K R/RΟ log g M/MΟ Vsin(i), км/с G0 0,76 0,51 −4,6 −0,18 5450 100 2,8 — ~8 G2 0,87 0,58 −4,6 −0,26 5080 — 2,5 — — G5 1,00 0,67 −4,5 −0,35 4850 — 2,1 — ~6 G8 1,13 0,69 −4,5 −0,41 4700 — 1,6 — —

Приклади Сонце — центральна зоря Сонячної системи, найближча до Землі й найяскравіша для земних спостерігачів — жовтий карлик класу G2V. Наступна за відстанню зоря класу G — Альфа Центавра A, розташована на відстані 1,34 парсека (4,37 світлового року). Вона ж є і найяскравішою зорею цього класу на нічному небі: її видима зоряна величина становить 0,00m.

Крім того, до карликів класу G належить, наприклад (G5V), 15 Стріли, Тау Кита. До гігантів належить (G8III-IIIb), а до надгігантів — Мебсута (G8Ib), Капелла, Омікрон Дракона. +Деякі зорі класу G, що використовуються як стандартиСпектральний класКлас світностіVIIIIG0Бета Гончих Псів81 РибG2СонцеG3HR 4742G470 ДівиG5G8МебсутаG9

Див. також

Жовтий карлик

Коментарі

Примітки

Література

Посилання , канал Інституту астрономії Харківського університету