Ву́лиця академіка Олександра Богомольця — вулиця у Личаківському районі міста Львова. Сполучає вулиці Івана Франка та Кльоновича. Вулиця спланована та забудована упродовж 1904—1908 років архітектурно-будівничим бюро Івана Левинського на місці колишніх садів і городів та є цікавим прикладом житлової забудови початку XX століття.
З історії вулиці У листопаді 1904 року було затверджено плани першого житлового будинку, а до жовтня 1908 року вулиця була повністю забудована. Ранній модерн виявив себе у багатому декоруванні фасадів та інтер'єрів забудови. Автори забудови зосередили свою увагу на графіці стін і, в меншій мірі, на новаціях у конструктивно-планувальних рішень. Проте вже є відчутні раціональні нотки у плануванні всієї забудови — в ансамблі «рондо». Один з провідних львівських архітекторів стилю модерн — Іван Левинський, запроєктував сім кам'яниць цього ансамблю. Будинки по вулиці Богомольця були розраховані не на міську аристократію, а на людину середнього достатку: зручні дво- та трикімнатні квартири були електрифіковані й відповідали всім тогочасним нормам з погляду гігієни. Особливістю забудови є органічне поєднання житлових споруд з невеличким сквериком. Яскрава зелень газонів разом з кольоровою палітрою керамічного каменю на фасадах створює неповторний зразок львівської сецесії.
Назва Вулиця Богомольця прокладена і заселена на початку XX століття. Свою першу назву, на честь польського драматурга і поета Адама Асника новостворена вулиця отримала у 1906 році. Під час німецької окупації (зокрема 1943 року) — Пергенґассе, на честь першого губернатора Галичини Антона фон Перґена. У липні 1944 року вулиці повернена передвоєнна назва — Асника. Сучасну назву, на честь українського патофізіолога, академіка Олександра Богомольця, вулиця отримала 1950 року.
Забудова Вулиця Богомольця налічує п'ятнадцять кам'яниць, що будувалися упродовж 1905—1908 років. Забудову здійснювали одні з найкращих архітекторів тогочасного Львова: Ян Шульц, Іван Левинський, Казимир Жечицький, Юліуш Цибульський, Генрик Сальвер та Саломон Рімер. Більшість будинків внесено до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення.
№ 1 — чотириповерхова чиншова кам'яниця, споруджена у 1905—1906 роках за проєктом архітектора Яна Шульца у стилі історизму на замовлення Гелени Баль. Дозвіл на заселення усіх приміщень було надано наприкінці листопада 1906 року. Будинок у плані складної конфігурації. Фасади вирішені несиметрично. Стіни будинку першого та другого поверхів декоровані лінійним рустом. Між першим і другим поверхом проходить профільована тяга, між другим і третім — профільована тяга доповнена декоративним фризом. Над вікнами третього та четвертого поверхів розміщені лінійні сандрики. На зрізаному куті будинку є два балкони (другий, третій поверхи). Фасад, паралельний до вулиці Богомольця, у розкріпованій частині на рівні другого та третього поверхів має балкона, а на фасаді по вулиці Франка на другому поверсі розташовані два еркери, які завершуються балконом третього поверху. Балкони та еркери мають ліпні кронштейни у формі волютЛевицький Я. // Архітектурний ансамбль на вулиці Богомольця // Галицька брама. — № 7—9 (163—165). — липень—вересень. — 2008. — С. 2—3.Харчук Х. // Архітектурно-містобудівний ансамбль на вулиці Богомольця // Галицька брама. — № 7—9 (163—165). — липень—вересень. — 2008. — С. 4—5..
На початку XX століття у цьому будинку мешкали: професор Адольф Бек — лікар-невропатолог, ректор Львівського університету, посол до Сейму;Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa… — S. 21. професор Людвик Емінович — польський поет, перекладач;Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa… — S. 82. Казимир Ласковський — президент господарчого товаристваKsięga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa… — S. 183.; професор медицини Зенон Лєнько — лікар-хірург Резервного шпиталю Червоного хреста у Львові (нині — Львівська обласна клінічна лікарня)Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa… — S. 186., один із піонерів польської урології, член установчого комітету Польської урологічної асоціації; Станіслав Проґульський — відомий лікар, професор медицини, який у 1941 році разом із сином Андрієм був розстріляний гестапівцями на Вулецьких пагорбах; Авґуст Діанні — оперний співак; Францішек Сломковський — скрипаль, другий диригент у театрі Скарбека, згодом Міського театру, композитор, професор контрапункту та гармонії, нижчого класу фортепіано у Львівській консерваторії Галицького музичного товаристваМазепа Т. Л. Галицьке Музичне Товариство у культурно-мистецькому процесі XIX—початку XX століття // дисертація; Спеціальність 26.00.01 — Теорія та історія культури. — Львів: Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка, 2018. — С. 306.. У 1905—1918 роках тут містилося Почесне віцеконсульство Великої Британії. Почесним віце-консулом Великої Британії у Львові, на той час, був професор Львівської політехніки та Львівської торговельної академії Роман Залозецький. До 1939 року власниками будинку залишалося подружжя Балів. Нині в партері будинку містяться офіси кількох відділень банків, перукарні, салону краси тощо.
№ 2 — наріжний житловий, чотириповерховий будинок. Колишня власність Марії Саботовської, дружини лікаря та громадського діяча доктора Антонія Саботовського. Дозвіл на будівництво був виданий 27 травня 1907 року, завершилося (дозвіл на поселення) 2 жовтня 1908 року. Проєкт виконував Казимир Жечицький, архітектор архітектурно-будівничого бюро Івана Левинського. Будинок у плані складної конфігурації. Фасади мають асиметричні композиції та майже позбавлені декоративних прикрас. Правий еркер на фасаді по вулиці Богомольця спирається на масивні подвійні кронштейни та завершується наметовим дахом, лівий — на рівні другого поверху має балкон. Розкріпована частина завершується трикутним щипцем з балюстрадою. Еркер фасаду від вулиці Франка має подібне завершення. На зрізаному куті будинку виступають балкони. Поверхня стін вкрита легким рустом. Вікна другого та третього поверхів обрамлені лінійними сандрикамиХарчук Х. Архітектурно-містобудівний… — С. 5.. В будинку у 1910-х роках містилися офіси фірми «Оренштайн і Коппель», що займалася будівництвом електричних колій та Гінекологічного товариства (лікар Броніслав Скалковський). У 1930-х роках тут також була розташована лабораторія лікарських аналізів докторів Геллера та Р. Еплера, згодом докторів Р. Еплера та Б. ЛьовенекаIlustrowany informator miasta Lwow… — S. 21.. Нині будинок залишається частково житловим, а частину приміщень займають Почесне консульство Канади в Україні, Львівське комунальне підприємство № 503 та магазин художніх виробів «Етюд». Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 2-м.
№ 3 — наріжна, триповерхова ранньомодерністична чиншова кам'яниця, розташована із зовнішнього боку курдонеру. 9 червня 1905 року проєкт, виконаний в архітектурно-будівничому бюро Івана Левинського, затверджений та власнику ділянки — лікарю Янові Тадеушу Папе, наданий дозвіл на початок будівельних робіт із спорудження будинку, яке завершилося 6 серпня 1906 року. Фасади мають асиметричне вирішення. Бічні розкріповані частини завершуються сецесійними аттиками. Кутова частина споруди у плані півциркульної форми. У півциркульній частині на рівні другого поверху розташовується балкон з металевою балюстрадою, який опирається на ковані кронштейни. Вікна третього поверху декоровані ліпним сецесійним орнаментом та майоліковою плиткою. Перший поверх оздоблено лінійним рустом. Профільований карниз будинку оздоблено стилізованим рядом іонікиХарчук Х. Архітектурно-містобудівний… — С. 6.. Родина Папе була власниками будинку до кінця 1930-х років. Нині — житловий будинок, за винятком першого та частини приміщень на другому поверхах, які орендують приватні установи, зокрема, клініка естетичної медицини «Персона Люкс», стоматологічна клініка «Медодент» та інші. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 3-м.
№ 4 — невелика триповерхова, чиншова кам'яниця є частиною сецесійного ансамблю житлових будинків, що оточують озеленений сквер у центрі вулиці. 27 жовтня 1905 року проєкт, виконаний в архітектурно-будівничому бюро Івана Левинського, затверджений та власникам ділянки — спілці «Ельстер і Топф», а саме Ізраелю і Саломону Ельстерам та Леонові Топфу, наданий дозвіл на початок будівельних робіт із спорудження будинку, яке завершилося 3 жовтня 1906 року. Фасад вирішено симетрично, умовно поділений на три частина. Центральна частина будинку завершується профільованим карнизом, бічні — щипцями. Щипці оздоблено ліпним сецесійним декором, тематикою якого є стилізоване жіноче обличчя, обрамлене каштановим листям. Симетрично на рівні другого поверху у бічних частинах виступають балкони на ліпних кронштейнах з металевою огорожею. Над вікнами третього поверху розташовуються панно із майолікової плитки з кольоровою квітковою композицією, виконаною у червоному, жовтому та зеленому кольорахCielątkowska R., Onyszczenko-Szwec L. Detal architektury mieszkaniowej Lwowa XIX—XX wieku. — Gdańsk: Zakład Poligrafii Politechniki Gdańskiej, 2006. — S. 130. — ISBN 83-197748-4-8. Харчук Х. Архітектурно-містобудівний… — С. 6, 7.. У 1906–1914 роках в офіцині будинку було розташоване фотоательє «Геліос», власницею якого була спочатку Ірена Мєчковська, згодом — Макс Апісдорф. У 1906—1908 роках філія ательє містилася в будинку на вул. Сикстуській, 33 (нині — вулиця Дорошенка), а у 1908—1914 роках — в будинку на вул. Коперника, 28. У 1906 році мешканець будинку, фотограф Оскар Вілчер, просить дозволу магістрату на побудову вітрини біля брами будинку за проєктом архітектора Артура Шлеєна. Дозвіл був наданий лише після повторного звернення до магістрату Іреною Мєчковською. До 1918 року в будинку мешкав Ян Непомуцен Франке, польський математик, почесний доктор технічних наук Львівської Технічної академіїKsięga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa… — S. 91.. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 4-м.
№ 5 — чотириповерхова чиншова кам'яниця, споруджена у 1905—1906 роках за проєктом архітектора Івана Левинського у стилі сецесії. 27 жовтня 1906 року був виданий дозвіл на заселення всіх його приміщень. Головний фасад вирішено симетрично, лише вхідний портал зміщений. Будинок завершується профільованим карнизом та фронтоном із прямокутним віконцем. Фронтон декоровано сецесійним орнаментом зі стилізованих маргариток. Балконна балюстрада другого поверху виконана з повторюваних елементів стилізованого чортополоху. Балкон третього поверху у плані має еліпсоподібну форму, балюстрада кована, виконана на основі геометричних ліній. Над вікнами четвертого поверху розміщені керамічні вставки. Вхідні двері металеві, двостулкові зі світликом, який оздоблений ґратами та ліпним рослинними орнаментом. У під'їзді підлога викладена керамічною плиткою з геометричним орнаментом, у якому прочитується мотив маргариткиCielątkowska R., Onyszczenko-Szwec L. Detal architektury… — S. 130.Харчук Х. Архітектурно-містобудівний… — С. 7, 8.. Майже одразу Іван Левинський продав завершену кам'яницю капітану Станіславу Бастґену та його дружині Юзефі Ванді, яка згодом перейшла у власність Романа БастґенаKsięga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa… — S. 19.. У 1928—1939 роках власниками будинку були службовець Крайового відділу, інженер Бернард Пордес та Владислав Макович. У 1930-х роках в будинку мешкав архітектор Марек ЛоксерIlustrowany informator miasta Lwowa… — S. 29.. Будинок внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 5-м.