Нова Прага (до 1822 р. — Петриківка, Мурзинка, Петриківський зимівник) — селище в Україні, центр Новопразької селищної громади Олександрійського району Кіровоградської області.
Розташоване за 20 кілометрів від Олександрії, за 50 кілометрів від Кропивницького та за 14 км від залізничної станції Пантаївка (на лінії Знам'янка — П'ятихатки). Є центром Новопразької об'єднаної територіальної громади куди крім Новопразької селищної ради увійшли Шарівська сільська рада Олександрійського району та Пантазіївська сільська рада Знам'янського району.
Географія У селищі річки Мурзинка й Вакурина впадають у Бешку.
Історія
За козацьких часів на місці сучасної Нової Праги, на правому березі річки Свинарної на крутій горі знаходилась висока могила, що слугувала сигнальним постом. З неї по долині добре проглядалась територія майже до Чорного лісу, а також на південь і на північний схід.
Перша назва Нової Праги — Петриківка, до того Петриківський зимівник. У першій чверті XVIII століття на правому березі річки Бешки — притоки Інгульця, оселився запорожець Петрик, відомий своїм бунтом проти гетьмана Мазепи і спробами разом із запорожцями в союзі з кримським ханом відділитися від Московії.
Поселення розросталося за рахунок втікачів: тут збиралися ті, хто прагнув волі та землі, або хотів зберегти вірність своїм релігійним переконанням — крім українців, це серби, чорногорці, а також колишні мешканці центральних губерній Росії, які з часом злилися з місцевим населенням.
У 1754-59 й 1761-64 під назвою Мурзинка входила до складу Новослобідського козацького полку.
1822 року Петриківка увійшла до складу аракчеївських військових поселень і була перейменована у Нову Прагу. Напевно, це пов'язано з тим, що тут тоді розмістився Празький полк, який під час війни з Наполеоном розбив великий загін французького війська. Сталося це під передмістям Варшави — Прагою. У степовій Україні, багато населених пунктів мають у своїх назвах слово «нова», «новий». Новомиргород, Новгородка, Новогеоргіївськ, Новоукраїнка, Новий Стародуб, Нова Каховка.
Письменник і журналіст Олег Хоменко пише: :
За даними Олега Хоменка, у колекції старовинної зброї в маєтку графів Шувалових-Дашкових поблизу Нової Праги зберігалася шабля Наполеона Бонапарта з написом на клинкові: «Першому консулові Французької республіки Наполеону Бонапарту». Переможеного імператора перед відплиттям у довічне вигнання супроводжував ад'ютант російського царя Олександра І граф Павло Шувалов. І, перед тим, як зійти на корабель, Бонапарт відчепив свою шаблю і подарував молодому графові. Згодом шабля перейшла у спадок родичам графа. Після 1917 року графський арсенал було розграбовано. Звідти Наполеонова шабля потрапила до більшовика Штанька, від нього перейшла до начальника Новопразької міліції Алексеєва, і лише тоді була атрибутованаХоменко Олег. Там, вдалині, синій птах: Невигадані повісті та оповідання. — Київ: Радянський письменник, 1987. — С. 270—271. Зараз вона перебуває в колекції Державного історичного музею в МосквіМуравей И. Сабля Наполеона // Холодное оружие. — М: Мир энциклопедий Аванта+, Астрель, 2007. — С. 184.
Станом на 1886 рік у посаді, центрі Новопразької волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, мешкало 7214 осіб, налічувалось 1266 дворових господарств, існувала православна церква.
За історичним описом 1894 р.:
Населення У січні 1989 року чисельність населення становила } .
Станом на 1 січня 2013 року чисельність населення становила 7139 осібБанк даних — перепис 2001.
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська761097.56%російська1642.09%білоруська100.13%румунська100.13%вірменська20.03%угорська20.03%інші/не вказали20.03%Усього7800100%
Відомі люди Балаханов Дмитро Олександрович (1904—1939) — батальйонний комісар, Герой Радянського Союзу. Бондаренко Іван Максимович (1918-?) — командир стрілецького батальйону, Герой Радянського Союзу. Бузанов Іван Феоктистович (1903—1984) — фізіолог рослин, дійсний член ВАСГНІЛ. Громовий Віктор Володимирович (1963) — директор гімназії ім. Тараса Шевченка м. Кіровограда (1992—2005), Заслужений вчитель України, депутат обласної ради трьох скликань, автор 7 книг і понад 500 статей. Зайцев Степан Іванович — радянський розвідник, генерал-майор. Заруба Юрій Володимирович (1914—1973) — український письменник, дипломат, організатор кіновиробництва. Член Спілки письменників України. Начальник Відділу преси Міністерства закордонних справ Української РСР. Озеров Максим Петрович (1988—2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Турчин Василь Федорович (нар. 1922 — † 1980) — Герой Радянського Союзу Оксанич Федір Федорович (1914—1997) — Заслужений учитель України, краєзнавець, директор Новопразької середньої школи (1944—1974), автор книг: «У тісному зв'язку з життям», збірка з досвіду трудового навчання і профорієнтації учнів (1969), «Нова Прага — селище хліборобів» (1987), «В боях за рідну землю» (1987), нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора. Петров Микола Гаврилович (1923) — український письменник. Плотнір Федір Миколайович (1918—2011) — краєзнавець, літописець Нової Праги, «Петриківські бувальщини» (2000), «Новопразький літопис» (2002), «Наші земляки» (2004), лауреат обласної краєзнавчої премії ім. В. Ястребова. Пойда Артем Володимирович (1994—2015) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Попельницький Олексій Захарович (1850—1929) — український публіцист і бібліофіл. Честахівський Григорій (1816—1893) — український художник, товариш Тараса Шевченка, ініціатор поховання поета на Чернечій горі біля Канева.
У мистецтві Олег Хоменко. Документальне оповідання «Літописець» із циклу «Там, вдалині, синій птах» (1987)Хоменко Олег. Там, вдалині, синій птах: Невигадані повісті та оповідання. — Київ: Радянський письменник, 1987. — С. 266—273..
Галерея
Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Кіровоградська область)
Джерела та література Я. В. Верменич, Є. М. Скляренко. Нова Прага // Історичний опис 1894 р Літописець українського Дикого Поля. «День», № 103, 2005 Плутарх із Нової Праги. «День», № 202, 2003 Сайт Верховної Ради Матвієнко Л. В. Ми — з колишнього дикого поля. Наш край в легендах, переказах, художніх творах. — 1992.
Примітки