Гайсин

Га́йсин — місто в Україні, адміністративний центр Гайсинського району та Гайсинської міської громади Вінницької області.

Назва Відповідно до розповсюдженої версії, назва міста має тюркське походження. За однією з версій, назва походить від тюркських кочових племен чорних клобуків, які проживали у цих краях у ХІ — XII століттях. Гайсин з тюркської мови означає «стан на горбі».

Також існує версія, що назва міста Гайсин та села Гайшин походить від татарського імені Гайса.

Економіка Підприємства та організації: цукровий завод (входить в 10-ку найбільших в країні, спиртовий завод, завод продтоварів, хлібозавод, швейна, меблева фабрики, молокозавод, консервний завод, оцинкований завод, млин, промкомбінат, м'ясозавод, асфальтний завод, цегляний завод, завод по виготовленню консервних кришок, нафтобаза, кулінарна фабрика.

Транспорт З Гайсина в усякі боки розходиться п'ять ключових міжрайонних автошляхів.

Через Гайсин пролягають автошлях міжнародного значення (Стрий — Знам'янка — Ізварине) та автошлях регіонального значення Брацлав — Гайсин — Умань — Черкаси (завдожки 317 км), побудований у 1961 році під проводом інженера Степана Кожум'яки. Стан її нині жахливий, щомісяця трапляються дорожньо-транспортні події.

У місті Гайсині діє однойменна залізнична станція, через яку курсують приміські поїзди сполученням  — . Особи пенсійного віку й інші пільгові категорії пасажирів мають право на безкоштовний проїзд в цих приміських поїздах. До речі, в складі приміських поїздів курсують плацкартні вагони. На станції узгоджена пересадка пасажирів на приміські електропоїзди до Києва та зворотно.

Історія

Перша згадка припадає на 1545 рік, коли місто входило до складу Брацлавського воєводства. 5 вересня 1577 року король Польщі Стефан Баторій видав шляхтичу-вояку Яну Оришевському привілей на розлогу пустку Гайсин над річкою СобHenryk Kotarski. Orzechowski Jan h. Nałęcz (ok.1535-1605) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXIV/2, zeszyt 101.— S. 272. . В 1744 р. отримав магдебурзьке право.

У 1785 році внаслідок поділу Польщі відходить до Росії. З 1797 року Гайсин — повітове місто Подільської губернії. У місті була чоловіча гімназія, яка пізніше стала школою-інтернатом. Зараз у цій будівлі розташований ліцей-гімназія № 7.

Новітня історія 28 листопада 2015 року єпископ Вінницький і Брацлавський Михаїл звершив чин освячення храму на честь Святого великомученика і цілителя Пантелеймона.

На початку лютого 2019 року у Гайсині відкрили Меморіальний комплекс Алеї слави на честь загиблих військових 59-ї окремої мотопіхотної бригади на території військової частини, у якій розташована бригада. На меморіальній стелі викарбувано імена 48 солдатів, які загинули під час війни на сході України.

Населення

Національний склад Національний склад населення за даними перепису 2001 року: НаціональністьВідсотокукраїнці92,44 %росіяни6,21 %білоруси0,33 %євреї0,21 %вірмени0,14 %поляки0,11 %татари0,10 %інші/не вказали0,46 %

Мовний склад Рідна мова населення за даними перепису 2001 року: МоваЧисельність, осібДоляУкраїнська23 71493,01 %Російська1 6896,62 %Вірменська220,09 %Білоруська210,08 %Румунська70,03 %Інші/Не вказали420,17 %Разом25 495100 %

Особистості

Уродженці Бакалов Валерій Михайлович — воїн-афганець, кавалер ордена Червоної Зірки. Бєсов Леонід Михайлович ( 1938) — український історик, дослідник науково-технічного та інноваційного розвитку України. Бродовський Богдан Віталійович (1984—2021) — майор Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Бромберг Давид Семенович (1915—1998) — єврейський та російський поет. Високович Володимир Костянтинович — патологоанатом, бактеріолог та епідеміолог. Грицина Віктор Степанович — український живописець. Доорохольський Осип Осипович — поет і перекладач. Дяченко Юрій Олександрович — різьбяр по дереву, лікар-невропатолог. Загородній Юрій Олексійович — підполковник Армії УНРТинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 167 с. ISBN 966-8201-26-4. Зарков Володимир Григорович (1945—1999) — український співак (тенор). Калита Алла Андріївна ( 1945) — український мовознавець. Керлер Йосип Борисович — єврейський поет та письменник, творив на їдиш. Климчук Василь Анатолійович — український журналіст. Заслужений журналіст України. Котенко Олександр Леонідович (1971—2022) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Котенко Сергій Леонідович (1967—2022) — учасник російсько-української війни, лицар ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Герой України (посмертно). Кравченко Сергій Вікторович (1984—2016) — доброволець ДУК, учасник російсько-української війни. Кручек Олександр Алікович ( 1961) — український історик. Лабун Євген Васильович (1989—2014) — солдат Національної гвардії України, учасник російсько-української війни.Книга пам'яті Менюк Станіслав Петрович (1991—2014) — український військовий, вояк батальйону «Айдар» МО України, учасник російсько-української війни. Михальчук Валеріан Логинович — (21.01.1901 — 03.09.1937) — український композитор, був безпартійним. Арештований та розстріляний у Києві. Недзвецький Олександр Семенович — підполковник Армії УНРЯ. Тинченко. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 296 с. ISBN 966-8201-26-4. Пироговський Олександр Сидорович (1897—1943) — київський підпільник, Герой Радянського Союзу. Поляк Семен Йосипович (1894—1955) — радянський лікар. Пронін Вадим Олександрович — молодший сержант Збройних сил України, загинув у боях за Дебальцеве. Рибаченко Олександр Сергійович (1989—2016) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Соловйова Анастасія Агеївна ( 1929) — український історик. Сорочинський Лев — співак і диригент. Танцюра Євген Петрович (1976—2022) — головний сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Штеренберг Поліна Марківна (1907—?) — радянська вчена в галузі захисту рослин. Юрчак Віра Гаврилівна ( 1947) — український фахівець у галузі технології макаронних виробів.

Почесні громадяни Топаллер Анатолій Семенович (1911—1996) — Герой Радянського Союзу (19.05.1940), нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, медалями. Почесний житель міста.

Поховані Десятнюк Олександр Олександрович (1988—2022) — старший лейтенант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну.

Галерея

Див. також Міський краєзнавчий музей Гайсинщини Поділля Подоляни Подільський говір

Примітки

Джерела Д. С. Вирський Гайсин // У. П. Калита. Гайсин // .— S. 10-12.

Література А. Т. Давидюк, П. С. Кривко. Га́йсин // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974 — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.193-203

Посилання

Погода в Гайсині Гайсинська районна рада Історія міста Гайсин Фото м. Гайсина Верховна Рада України. Регіони України та їх склад. Облікова картка м. Гайсин, Вінницька область, Гайсинський район Музей-садиба братів Герасименків с. Новоселівка Міський краєзнавчий музей Гайсинщини Гайсин — Інформаційно-пізнавальний портал | Вінницька область у складі УРСР (на основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР: Вінницька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 630 с.) Відкрито меморіальну дошку воїну-афганцю Валерію Бакалову Довідник Гайсин