Перечин

Перечи́н (, , ) — місто в Україні, адміністративний центр Перечинської міської громади Ужгородського району Закарпатської області. Вперше згадується у 1399 році.

Статус міста з 2004 року (постанова Верховної Ради України № 1592-IV від 04.03.2004). Місто складається із 41 вулиці, двох площ, шести провулків. Населення 8,3 тис. осібSotsialnyj pasport Perechynskoyi MTG, що проживають на території 7,45 км². Це в основному українці, крім них ще проживають росіяни, словаки, угорці, німці, італійці, цигани та інші національності і народності. В місті діють понад півтора десятка підприємств, філії трьох банків, дві кредитні спілки, розвинена торговельна мережа, ряд закладів побутового обслуговування населення.

Населені пункти Перечинська міська громада утворена 18 травня 2017 року, шляхом об'єднання Сімерської, Сімерківської, Ворочівської, Зарічівської сільських рад. Адміністративний центр — місто Перечин. Площа — 31,713 км².

До складу громади входять 5 населених пунктів — 1 місто та 4 села. Населені пунктиНаселенням. Перечин6691с. Сімер1925с. Сімерки932с. Ворочово781с. Зарічово2297

Населення

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська664494,64 %російська2393,41 %циганська430,61 %угорська260,37 %словацька260,37 %румунська40,06 %білоруська40,06 %німецька30,04 %інші/не вказали310,44 %Всього:7020100 %

Географія Місто розташоване на березі річки Уж та потоки Домарадж (завдовжки 6,6 км), яка формується з багатьох безіменних струмків. Бере початок на південному сході від гори Скала (766 м). Спочатку тече на південний схід, потім на південний захід через Перечин і впадає в річку Уж, ліву притоку Лаборцю. Перетинає і залізницю. На правому березі струмка розташована станція Перечин) та Вульшава (довжина потока приблизно 7,5 км. Формується з багатьох безіменних струмків. Бере початок на південному заході від гори Скала (766 м) в урочищі Вульшава. Спочатку тече на південний схід через місто Перечин, там повертає на південний захід і впадає в річку Уж, ліву притоку Лаборцю. Потік перетинає і залізниця) впадають в річку Уж. Недалеко від центру міста в річку Уж вливається річка Тур'я.

Через Перечин пролягає електрифікована залізнична лінія — Ужгород, на якій розташована однойменна станція.

Перечин — місто з кліматом м'яким, помірно-континентальним із надмірно достатнім зволоженням, нестійкою весною, неспекотним літом, теплою осінню і м'якою зимою.

Перечин лежить у межах Перечинської улоговини. Рельєф міста і його околиць різноманітний, майже 80 % площі становить гірська місцевість, лише 20 % — низовина.

Навкруг Перечина — гори. Серед них найбільшими є Плішка (779 м н. р.), Синаторія (776 м н. р.), Новосільська скала (776 м н. р.), Ясіня (654 м н. р.), Кичера (662 м н. р.). Вони вкриті різноманітною рослинністю, навколо гір — мальовничі ландшафти.

На території міста росте іменне вікове дерево — дуб Унгварі Лайоша, угорського скульптора.

Назва Неподалік від центру міста в річку Уж вливається Тур'я — річка, що вінчає Тур'янську долину. За однією із версій, можливо, саме перетин цих двох гірських водних артерій і послужив основою для походження назви міста.

Існують ще й інші думки щодо її походження: Від прізвища землевласника — магната Переча. Від слова «перечити» (вирішувати спірні питання між мешканцями сусідніх сіл) Від слова «перечиняти» (заново переробляти). Здавна село поділяли на дві частини — «верхній кінець» та «нижній кінець». Саме нижню частину іменували прашницею, тобто висушеним болотом, яке при пересуванні по ньому значної кількості людей чи худоби здіймало велику, далеко видиму куряву. Тож дозорцям Невицького замку прашниця «перич» (спочатку) давала сигнал про наближення можливої небезпеки.

Історія Найдавніше поселення, виявлене на землях сучасного Перечина — поселення пізнього палеоліту (близько 20 тис. років тому). В північно-західній околиці селища, в урочщі Горби — знайдена курганна група ранньозалізної доби, що досліджувалася в 1922 році.

Перші писемні згадки про Перечин зустрічаються в грамотах, описах володінь, податкових даних 1266, 1399, 1425 років.

Містечко було сформовано у період першої літописної згадки про Невицький замок 1317 року. Давній торговий шлях з Ужанської долини — пролягав через Перечин на Невицький замок.

Саме прашниця з Перечина давала знати дозорним Невицького замку про наближення ворожої кінноти здійнятою пилюкою — «перич» (спершу) сповіщало про небезпеку.

В Ужанський комітат входили села Ужанської і Тур'янської долин. Наприкінці ХІІІ століття комітатом володів Пете, один із керівників повстання проти угорського короля Карла Роберта. Після придушення опору комітат потрапив у володіння Другета. Згідно з даними 1427 року, селяни були оподатковані від 30 наділів. У 1323—1691 роках Перечин входить у Невицьку домінію.

Завдяки чотирьом солтисам, які залучили нових переселенців у Перечин, у 1599 році в містечку було 65 господарств. Відтоді в писемних джерелах латинської транскрипції воно відоме під назвами «Perech», «Perechnje», «Pereche».

В історії Перечина відомий повстанець — куруц Волкай, загін якого брав участь у селянській війні в Угорщині 1514 року. У 1631—1632 роках очолив повстанців опришок Пастеляк, а загін опришків Івана Беци наводив жах на польську шляхту та угорських магнатів. Між іншим родини Пете, Волкаїв, Пастеляків, Довбеїв, Ганчаків і понині проживають у Перечині.

У 1672 році війська правителя Верхньої Угорщини — Імре Текелі спалили багато хат перечинських селян. У 1692—1693 роках Перечин пережив нашестя сарани, у 1695 році — тут вимерзло жито, у 1700—1703 роках лютував голодомор.

На межі XVI—XVII століть Перечин став одним із найбільших містечок Ужанщини.

У зв'язку з неврожайними роками, поширення холери та війною 1703—1711 роках, населення Перечина різко зменшилося — податкові списки зафіксували тільки шість селянських і чотири желярські господарства. Після поразки визвольної війни проти Габсбургів, колишні володіння Другетів, які перейшли до Міклоша Берчені, головнокомандуючого куруцькими військами, конфіскували на користь австрійської скарбниці. Була утворена Ужгородська казенна домінія, і всі кріпосні повинності виконувалися на її користь.

У 1631 році Ужанський комітат був поділений на два дистрикти або крайни: на Верхню (Верховину — processus superior) і Нижню (processus inferior). У 1671 році були утворені три дистрикти: Krajna superior seu Verchovina, Krajna mediocris seu Turjamente, Krajna inferior seu Ungmente. Відтоді Перечин став центром дистрикту Тур'янської долини, до якого увійшли сім навколишніх сіл.

У 1819 році у Перечині проживали 104 сім'ї — всього 674 мешканці, в 1829 році — 895 мешканців. У 1752 році історичні джерела згадують перечинський дерев'яний Свято-Миколаївський храм, що мав два дзвони і всі належні ікони. Орієнтовно він був розташований там, де тепер на цвинтарі стоїть старовинний дубовий хрест. Сучасний мурований базилічний храм споруджено на горі Гурка. Поруч — одноярусна дзвіниця зі старовинними дзвонами.

Наприкінці XVIII—XIX століть Перечин втягується в ринкові відносини. Цьому сприяли недоторкані праліси та корисні копалини (мармур, каолін, вапняковий камінь, залізна руда). Значне місце займало виробництво поташу — мікрорайон Поташня. Швидко розвивається деревообробна промисловість. На тартаку виготовляли дошки, шпали, дранку, вікна, двері. У 1872 році відкрито початкову школу Перечина.

У 1872—1904 роках тривало будівництво залізничної лінії — — . Це стало стимулом до спорудження в Перечині в 1893 році акціонерного лісохімічного заводу «Бантлін» — налагоджено виробництво деревного вугілля, спирту, ацетону. У 1898 році перевуглено 100 тисяч кубометрів дров. Для постачання букової деревини у 1897—1902 роках прокладено вузькоколійку по долині потоку Вулшава — 7,8 км. У 1913 році стала до ладу колія Перечин — Турянська долина — урочище Прелуки (завдожки 34 км).

У ХІХ — на початку ХХ століть в Перечині оселилися сім'ї фахівців — італійці, німці, угорці, словаки. У 1906 році лісохімзавод та італійські родини Гайотто, Меніс, Комінотто сприяв будівництву римо-католицького храму Св. Августина. Кам'яні мури синагоги будуються в 1903 році.

У 1928—1930 роках споруджено горожанську школу Перечина.

У 1930-х роках електрифіковано Перечин, облаштовано русло потоку Вулшава. У березні 1939 року, після боїв часів Другої світової війни, в Перечині розстріляно вісім січовиків і просвітян у Ворочові-Яслище. В пам'ять про полеглих тут встановлено Меморіальний хрест.

У 1947 році Перечин набув статусу селища і районного центру, а статус міста Перечин отримав з 2004 року.

11 жовтня 2016 року шляхом об'єднання Перечинської міської ради та Ворочівської, Зарічівської, Сімерківської, Сімерської сільських рад Перечинського району утворена Перечинська міська громада.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Перечинського району, місто увійшло до складу новоутвореного Ужгородського району.

26 травня 2022 року Перечинська міська громада позбулася усіх назв вулиць, які б нагадували про країну агресора. Відповідне рішення ухвалено на засіданні Перечинської міської ради.

Відомі люди Лайош Унгварі (угор. Lajos Ungvári, Перечин, Закарпаття, 13 березня 1902 — Будапешт, 15 жовтня 1984) — відомий угорський скульптор. У 1953 році його було нагороджено премією Кошута, а в 1972 році — Золотою медаллю ордену праці. Він був членом Асоціації духовних художників та Асоціації нових художників. Його роботам притаманний традиційний історичний стиль. Бабич Іван Іванович (1983—2016) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Качала Іван — український політичний діяч, депутат Сойму Карпатської України. Кедюлич Іван — поручик Карпатської Січі, командир тактичних відтинків УПА ТВ-19 «Камінець» та ТВ-25 «Закарпаття» Кедюлич Панас — вояк Карпатської Січі, замордований угорськими окупантами 16 березня 1939 в місті Хуст Сивохоп Іван — вояк Карпатської Січі, розстріляний 18 березня 1939 року в районі Поташня, на березі Ужа Скаканді Юлій Юлійович (* 1945) — член Національної спілки художників України; спілки дизайнерів України. Народний художник України. Сливка Олександр Георгійович (* 1960) — вчений-фізик, доктор фізико-математичних наук, професор. Химинець (Кедюлич) Марія — заступник команданта організації «Жіноча Січ» у складі Карпатської Січі.

Клімат. Рельєф Перечин — місто з кліматом м'яким, помірно-континентальним із надмірно достатнім зволоженням, нестійкою весною, неспекотним літом, теплою осінню і м'якою зимою.

Економіка У Перечині зосереджена основна промислова база, яку представляють лісохімічна, деревообробна, машинобудівна, легка, поліграфічна, харчова галузі. Газопостачання міста повністю забезпечується від магістралі Уренгой — Помари — Ужгород.

Тут працює кабельне телебачення, діють відділення Укрпошти, відкрилися відділення «Нової пошти», а також операторів зв'язку «Укртелеком», «Інтертелком», «МТС», «Київстар», «Лайф» та інших.

У Перечині діють філії 3-х банків, кредитні спілки, розвинена торговельна мережа, ряд закладів побутового обслуговування населення, автозаправна станція.

У місті зареєстровано понад 200 суб'єктів різних форм господарювання, близько 500 приватних підприємців.

Є вільні виробничі площі, які значно розширилися після розформування військової частини. Міська рада, діючі підприємства та бізнесові структури ведуть пошук інвесторів, щоб залучити до продуктивної діяльності працьовитих людей, сповна використовувати наявні трудові ресурси.

Соціальні сфери

Перечин

Źródło i licencja