Ву́лиця Копе́рника — одна із центральних вулиць міста Львова, знаходиться у Галицькому районі міста. Починається від проспекту Свободи, а закінчується біля підніжжя Познанського (Пелчинського) пагорбу Цитаделі, на перетині вулиць: Дмитра Вітовського, Героїв Майдану та Андрія Сахарова. Вулиця Коперника паралельна до вулиці Петра Дорошенка, а також утворює перехрестя з вулицями Словацького та Стефаника. Прилучаються вулиці Вербицького, Грабовського, Бандери, Колесси, Ліста, Банківська.
Історія У XVI столітті по теперішній вулиці Коперника проходила «Сокільницька дорога», яка вела до села Сокільники (назва відома з 1560 року). У XVI—XVIII століттях Сокільницька дорога забудовувалася, і з того часу дотепер збереглися Шпиталь святого Лазаря та дзвіниця церкви Святого Духа Української греко-католицької семінарії (заснована у 1783 році). З часом верхня частина дороги, приблизно до вулиці Бандери, стала називатися «Сокільницькою вулицею» (від 1690 — вулиця Широка.
У 1871 році вулицю було названо на честь великого польського астронома — Миколая Коперника. Наприкінці XIX століття вулиця Коперника стала центральною, на ній з'явилися багатоповерхові будинки, дорогі магазини. Відносна віддаленість від шуму міста, густа зелень сприяла поселенню на цій вулиці еліти. У XX столітті у більшій частині будівель на вулиці вже розміщувались невеликі підприємства та майстерні.
У 1941 році під час німецької окупації вулиця мала назву Копернікусштрассе. У 1944 році вулиці повернена довоєнна назва — вулиця Коперника.
У 1894 році від пошти до кінця вулиці проклали лінію електричного трамваю. До березня 1970 року у верхній частині вулиці Коперника курсував трамвай № 12 за маршрутом від трамвайного депо через центр на Високий Замок. Нині цією вулицею курсує більшість маршрутів громадського пасажирського транспорту, що прямує через центральну частину міста.
Пам'ятки архітектури Поруч з тротуаром, на схилі монастирського пагорба біля костелу та шпиталю святого Лазаря, є напівкругла, викладена цеглою ніша — фонтан «Криниця з левами», що з'явився на цьому місці у середині XIX століття. Нішу прикрашають два кам'яні леви з гербами родин патриціїв Шольц-Вольфовичів та Кампіанів (скульптор Бернард Дікембош), які свого часу прикрашали стару львівську ратушу, що були встановлені тут значно пізніше, ніж була облаштована сама криниця. До криниці вода була проведена з джерела і з часом вода перестала текти, бо джерела замулились. Колодязь діяв до середини 1950-х років і відтоді аж до 2017 року ванна колодязя слугувала квітником.
Реставрацію криниці розпочало 2017 року ПП «Оберіг Груп», зокрема, біля фонтану було перемуровано підпірну стінку, бо через потрапляння ґрунтових вод вона фактично була зруйнована, а також розчищено саму криницю. Старовинні фігури левів, що стояли по обидвох боках колодязя, очистили в майстерні від забруднень. 31 липня 2018 року було встановлено дві відреставровані фігури левів та запущено в дію фонтан. Залишається лише замостити невеличку ділянку тротуару бруківкою, який розкопали під час підведення води. Фонтан буде працювати лише у літню пору, а на зиму його закриватимуть.
Забудова
№ 1. На місці цієї будівлі у 1828 році було відкрито аптеку «Під золотою зіркою». Тут у 1853 році львів'яни Ігнатій Лукасевич і Ян Зег винайшли гасову лампу. У 1898—1901 роках будівничою фірмою Івана Левинського за проєктом Івана Левинського та Альфреда Захаревича споруджений «Пасаж Миколяша» — торгова галерея, через яку можна було перейти від вул. Коперника до тодішньої вулиці Крутої (нинішня вулиці Вороного) з відгалуженням до вулиці Лінде (нинішня вулиця Ференца Ліста) та був накритий ажурною заскленою металевою конструкцією. У пасажі були десятки крамниць, два кінотеатри, кав'ярні та різні офіси, зокрема, тут працювало консульство ЮгославіїIlustrowany informator miasta Lwowa… — S. 13.. На початку другої світової війни, у 1939 році, під час бомбардування міста німецькою авіацією, одна з авіабомб впала на пасаж та зруйнувала його. До початку реконструкції приміщення на першому поверсі будівлі у 2010 році тут функціонувала центральна аптека міста Львова. Після реконструкції у 2017 році в приміщенні колишньої аптеки відкрився інтерактивний музей-кондитерська «Під золотою зіркою» родини Іонових. Власники закладу також планують відновити історичний пасаж Міколяша.
№ 2. На початку XX століття на першому поверсі будинку містилися цукерня Яна Гефлінґера, крамниця Артура Бартоша з продажу ламп, залізних, латунних і садових меблів, порцеляни та скляних виробівKsięga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 560, 570, 582, 592., а також «Оптика» Бенедикта МюнцаKsięga adresowa Król. Stoł. Miasta Lwowa…1913… — S. 578..
№ 3. Будинок збудовано у стилі модернізму у 1908—1910 роках на місці давньої кам'яниці міщанина Яна Марішлера. Замовником виступала італійська страхова компанія . Архітектор Альфред Захаревич. Фасад оздоблено маскаронами та увінчано чотирма скульптурами роботи Зигмунта Курчинського. Між другим-третім поверхами, над входом — горельєф «Піклування», виконаний Тадеушем Блотницьким. Вітражі сходової клітки виготовлені за картонами Захаревича на Краківській фабриці вітражів С. Г. Желенського. На першому поверсі у 1911—1914 роках діяло кабаре «Вулик» (). До 1939 року тут містилися бюро морських подорожей лінії «Ґдиня-Америка», ресторація «Кафка і Скаврон»Najnowszy ksiąźkowy plan-informator miasta Lwowa… — S. 15., «Дивани Живецькі» Марцина ТремськогоIlustrowany informator miasta Lwowa… — S. 55.. За радянських часів у будинку містився фінансовий технікум (нині — львівська державна фінансова академія). 6 жовтня 2016 року, у рамках проекту «Львів дипломатичний», на будинку міський голова Львова Андрій Садовий разом із Надзвичайним та Повноваженим Послом Королівства Данії в Україні Крістіаном Донсом Крістенсеном відкрили інформаційну таблицю почесного консульства Королівства Данії, яке працювало тут у 1918—1924 роках.
№ 4. П'ятиповерхова будівля споруджена у 1912—1914 роках за проєктом архітекторів Юзефа Сосновського та Альфреда Захаревича для колишньої Земської кредитної спілкиIlustrowany informator miasta Lwowa… — S. 51.. Будівля прикрашена двома монументальними скульптурами крилатого Меркурія, створених Зиґмунтом Курчинським, а з боку від вулиці Банківської оздоблена вгорі скульптурними зображеннями кінських голів. Нижні вікна оздоблені вишуканим мереживом залізних ґрат. Інтер'єр банку прикрашений розписами Каетана Стефановича та Зигмунта Розвадовського. За Польщі цю адресу мали склад кіно-фототехніки та матеріалів Яна Буяка, фабричний відділ . За радянських часів тут містилося львівське міське управління та львівська обласна контора Держбанку СРСР. Будівля використовується банками й донині — управління НБУ у Львівській області.
№ 5. Колишній прибутковий дім Сидонії (Шіфри) Шютц, збудований у 1910—1911 роках фірмою Міхала Уляма за проєктом Романа Фелінського. Скульптурне оздоблення Зигмунта КурчинськогоLewicki J. Roman Feliński — architekt i urbanista, pioner nowoczesnej architektury. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 34—36. — ISBN 978-83-7543-003-5.. За Польщі тут містилися склад та представництво фабрики шоколаду Е. Ведель. В цьому будинку до 1943 року мешкав галицький український політичний і військовий діяч, полковник армії УНР (генерал-хорунжий в еміграції), правник, один із засновників української артилерії Роман ДашкевичIlustrowany informator miasta Lwowa… — S. 22.. У будинку від грудня 1944 року міститься львівська державна музична школа № 2 імені Миколи Колесси), що була заснована у 1939 році, як музична вечірня школа для дорослих. З 1926 роках тут містився салон, що виробляв та продавав музичні інструменти. Від 1960-х років й донині перший поверх будинку займає крамниця музичних інструментів «Трембіта», яка у 2021 році за «найтриваліший період незмінного місцезнаходження» увійшла до Книги рекордів України.
№ 9. Кам'яниця збудована у 1912 році за проєктом архітектора Казимира Теодоровича. Від часу побудови на першому поверсі будівлі діє кінотеатр «Коперник» (початкова назва — «Санс-Рівал»), один із найстаріших кінотеатрів міста. До початку 1960-х років у будинку був також готель. Тимчасово не функціонує. Львівська міська рада планує розмістити в цьому приміщенні молодіжний центр, а також офіс Молодіжної столиці Європи.
№ 10. (інша адреса — вулиця Банківська, 1). Триповерховий будинок, споруджений у 1880-х роках у стилі неоренесанс для Герша та Рахеля Ґьотців. У 1904—1910 роках тут містилася редакція щоденного часопису «Tagblatt» (друкувався на їдиш), до 1914 року тут також містився офіс фабрики «Buchsbaum i Kindler». Протягом 1909—1914 років тут мешкали архітектор Альберт (Аба) Корнблют та художник-вітражист Юзеф Штаубер. У 1935—1939 роках тут видавався часопис «Zew młodych» (друкувався польською мовою та на їдиш). До 1920 року будинок перебував у власності Гьотців, у 1935 році — власність Клари Краус. Нині на першому поверсі будинку містяться відділення «Дельта Банку» та майстерня з ремонту взуття.
№ 11. За цією адресою за Польщі працювала крамниця з продажу музичних інструментів Конрада Хаїма і сина.
№ 12. Чотириповерховий будинок споруджений у 1908 році архітектурним бюро Едмунда Жиховича за проєктом архітектора Міхала Лужецького у стилі модернізованого ампіру для Леона та Францішки Ціонів. За іншою інформацією, перші згадки про цей будинок датуються 1856 роком. Можливо, новий власник будинку — адвокат Леон Ціон — його перебудував. Фасад прикрашають чотири барельєфи «Пори року» різця Юліуша Белтовського. Будинок залишався у власності Леона Ціона до 1939 року. Щодо приміщень першого поверху. У 1920-х роках тут містилася книгарня Ліни Воль, працювала чоловіча кравецька майстерня Марека ТейгаIlustrowany informator miasta Lwowa… — S. 58., у 1950—1960-х роках — годинникова майстерня, у 2000—2016 роках — відділення «Universal Bank».
№ 14. Чотириповерховий будинок споруджений у 1908 році архітектурним бюро Едмунда Жиховича за проєктом архітектора Міхала Лужецького у стилі модернізованого ренесансу для родини Грудерів. У 1910—1914 роках на першому поверсі будинку містилася літературно-наукова книгарня Феліції Носсіг. У 1920 році будинок від Грудерів перейшов у власність Клари Бюргер. У 1939 році будинок перебував у власності адвоката Ігнація Кагане. Нині тут міститься хостел та студентський гуртожиток № 11 Львівського національного університету імені Івана Франка.
№ 15. Палац Потоцьких, збудований у 1880—1889 роках в стилі французького класицизму для графа Романа Потоцького. За радянських часів тут містилися різні установи — Палац піонерів, Український державний геологорозвідувальний інститут, Палац урочистих подій. Нині будівля належить Львівській галереї мистецтв імені Бориса Возницького.