Плужненський (Плужнянський) район — район УСРР, що з перервами існував протягом 1923—1959 років. Центр — містечко Плужне.
Історія Постановою ВУЦВК від 7 березня 1923 року на території створеної Шепетівської округи був утворений Плужнянський район, до складу якого ввійшли Кунівська, Перерослівська і Плужненська волості.Постанова ВУЦВК від 7.03.1923 року «Про адміністраційно-територіяльний поділ Волині» (Зб. Уз. за 1923 р., № 18-19, ст. 306)
Згідно з постановою ВУЦВК від 3 лютого 1931 року проведено укрупнення районів. Плужнянський район увійшов до складу Ізяславського.Збірник узаконень УРСР. — 1931. — № 33. — С. 58 — 60. Відновлений постановою ЦВК УРСР від 26 лютого 1935 року в складі Вінницької області.Постанова ВУЦВК «Про склад нових адміністративних районів Вінницької області» (Зб. Зак. за 1935 р., № 4, ст. 19)
22 вересня 1937 року була утворена Кам'янець-Подільська область, до складу якої увійшов і Плужнянський район. 4 лютого 1954 року Кам'янець-Подільська область була перейменована на Хмельницьку
Указом Президії Верховної Ради УРСР від 23 вересня 1959 року Плужнянський район ліквідований, а його територія включена до складу Білогірського та Ізяславського районівРадянське Поділля. — № 188 (8325) за 25 вересня 1959 р..
Населення Згідно з матеріалами перепису населення у червні 1924 році, в Плужненському районі проживало 41 738 осіб. За національним складом українці складали — 77,45% (32 326 осіб), німці — 2,51% (1 047 осіб), чехи — 1,89% (789 осіб), росіяни — 0,06 (25 осіб)Валерій Ковальчук, Юрій Корзун. Національні меншини на Заславщині у 20 – 30-ті роки ХХ століття Огінський В. Г. Національні меншини на терені Шепетівської округи в 20 — 30-х роках ХХ ст. / Південно-Східна Волинь: наука, освіта, культура // Матеріали регіональної наукової краєзнавчої конференції. — Хмельницький — Шепетівка, 1995. — С. 180.
Населені пункти району Станом на 1 вересня 1946 року до складу Плужнянського району входило 55 населених пунктів, які були об'єднані в 32 сільські ради:
Плужне — районний центр.
Антонівка Білотин Борисів Велика Боровиця Вікентове Велика Гнійниця Велика Радогощ Вікнини Гурщина Держаки Дертка Дзвінки Добрин Долоччя Завадинці Загірці Загребля Закриничне Заріччя Зіньки Іванівка Йосипівці (Новинь) Калетинці Кам'янка Карпилівка Козин Коритне Кунів Кур'янки Лісна Мала Гнійниця Мала Боровиця Мала Радогощ Михайлівка (колонія Михайлівка) М'якоти Надишень Нова Гутиська Новосілка (Ядвоніне, Ядвоніно) Півнева Гора Перерослів Прикордонне Сивір Слобідка Стара Гутиська (Гутиське) Сторониче (Стороничі) Гаврилівка (Улянівка, Хотенське) Хотень Другий (Хотень, Баляри) Хотень Перший (Майдан) Червоне Шекеринці Шельвів Шимківці Ювківці
Дорогоща — колишнє село в зоні затоплення водойми Хмельницької атомної електростанції.
Примітки
Література С. Єсюнін. Адміністративно-територіяльний поділ Заславщини наприкінці XVIII – початку ХХІ ст.