Гаральд III Суворий, або Гаральд Сміливий (, Harald Hardråde) (1015 — 25 вересня 1066) — король Норвегії (1046—1066). Походив з династії Інглінгів. Загинув у бою при спробі завоювати англійський трон. Відомий заснуванням Осло. Був у шлюбі з Єлизаветою Ярославною, дочкою Ярослава Мудрого, князя Київського.

Раннє життя

Син Сіґурда Сіра (), конунга невеличкої держави Рінгеріке, що був праонуком норвезького короля Гаральда I. Його матір'ю була Аста, донька Ґудбранда Кули (Гудбранда Ґулі), володаря Оппланну.

Народжений у 1015 році, Гаральд був наймолодшим із трьох напівкровних братів короля Олафа II Святого. Коли Гаральду було 15, король Олаф був убитий, відстоюючи свій трон від претензій Канута Великого в 1030 році у битві при Стиклестад. Гаральд брав участь у битві й був поранений, після чого покинув Норвегію. Сформував військовий загін з тих, хто, як і він, був вимушений покинути країну в результаті смерті Олафа II. У 1031 році Гаральд із загоном досяг Русі, де поступив на службу до Ярослава Мудрого. Як прийнято вважати, він брав участь у кампанії Ярослава проти поляків і був співкерівником війська. Під час своїх перших відвідин Києва норвежець закохався в дочку Ярослава Мудрого Єлизавету Ярославну. Руська княжна відповіла Гарольдові, принцові, поетові й бардові, взаємністю. Але незговірливий батько, князь Ярослав Мудрий, погодився видати дочку за норвежця лише за умови, якщо той стане королем і прославиться лицарською звитягою. Довелося Гарольдові податися з нечисленною дружиною в мандри по світу. У цих мандрах він склав пісню про «руську дівчину з золотою гривною, яка помітує Гарольдом»:

Ця ж пісня в перекладі Івана Франка: Край Сицилії далекої Наш кораблик пролітав, В пишних строях ми на покладі Поставали, як і слід. Живо біг носатий човен наш, Гордий, що героїв ніс… Гей, в кого не мужня душа, Не посмів би плавать там. А проте дівчина з Руської країни, Що в короні сяє, мене не приймає… Там на юзі жінка ні дівча Не затаїть, а признаєть, Що ми вранці в южне місто те Впали, наче звір в снасть. Там-то брязк ішов від наших зброй! Там-то кров лилася з тіл! На свідоцтво своїх діл. А проте дівчина з Руської країни, Що в короні сяє, мене не приймає.

У Візантії Через декілька років Гаральд зі своїм загоном прибув до Константинополя і поступив на службу Візантійській імперії, на якій здійснив чимало лицарських подвигів. Загін Гаральда увійшов до елітного найманого підрозділу, відомого як Варязька гвардія. Достатньо швидко Гаральд показав себе в бою і завоював пошану гвардійців. Став командиром всього загону і використовував цю свою силу для проведення своїх власних місій. Його війська досягли багатьох перемог у Північній Африці, Сирії і на Сицилії.

Повернення до Норвегії Використовуючи засоби, накопичені на службі Візантійській Імперії, Гаральд з військом повернувся до Норвегії 1045 року і відразу став великою загрозою королю Магнусу I, сину Олафа II і племіннику Гаральда. Магнус запропонував розділити владу, і вони стали співправителями Норвегії. Проте, вже через рік Магнус помер, як вважається, через падіння з коня, і Гаральд став єдиним королем Норвегії. У тому ж 1045 році Єлизавета Ярославна була віддана заміж за конунга Гаральда Сміливого.

Гаральд Суворий 1048 р. заснував нову столицю Норвегії — місто Осло, де й оселився зі своєю коханою дружиною. У цьому шлюбі народилося дві дочки — Марія та Інгігерда (майбутня королева Данії, дружина короля Олафа І Свейнссона).

Вторгнення до Англії та загибель у бою

Гаральд прибув до Англії з претензією на англійський трон, яка грунтувалася на мирній угоді між Магнусом і Гардекнудом (1038/1039) про те, що, якщо хто-небудь з них помре без спадкоємця, то інший успадкує і Англію, і Норвегію. Гаральд висадився в Північній Англії з силою приблизного 15 000 воїнів на 300 кораблях і 20 вересня розгромив перші зустрінуті ним англійські війська короля Гарольда Годвінсона в битві біля Фулфорда, у двох милях на південь від Йорка. Але через 5 днів (25 вересня 1066 року) його армія була повністю розгромлена в Битві біля Стамфордського моста. У цій битві загинув і сам Гаральд через смертельне поранення стрілою. З 300 кораблів, які прибули до Англії, тільки 25 кораблів з уцілілими повернулися назад у Норвегію.

Примітки

Джерела

Гаральд Сміливий, чи Суворий // Плахонін А. Г. Харальд Суворий // Харальд (Гаральд), Харальд Сігурдссон Суворий Правитель // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К. : Ін-т історії України НАН України, 2016. — С. 286. Іван Корсак. Імена твої, Україно . — Луцьк: ПВД «Твердиня», 2007. — С. 16-20, Saga of Harald Hardrade: Part I, Heimskringla. Saga of Harald Hardrade: Part II, Heimskringla. Harald III Sigurdsson (KING OF NORWAY)  // Encyclopaedia Britannica.