Дике Поле

Ди́ке По́ле (, ) — традиційна назва чорноморських степів у XVI—XVII століттях.Дикі поля  — // Т. 2. — 1957. — С. 509—524. У вузькому розумінні — історична назва нерозмежованих і слабо заселених причорноморських степів між середньою і нижньою течією Дністра на заході, нижньою течією Дону і Сіверським Дінцем на сході, від лівої притоки Дніпра — Самари і верхів'їв приток Південного Бугу — Синюхи та Інгулу на півночі, до Чорного і Азовського морів та Криму на півдні.Довідник з історії України (А-Я) : посіб. для серед. загальноосвіт. навч. закл. / Ін-т іст. дослідж. Львів. нац. ун-ту ім. Івана Франка; заг. ред.: І. З. Підкова, Р. М. Шуста ; упоряд. І. З. Підкова. — Вид. 2-ге, доопрац. і допов. — Київ: Генеза, 2002. — С. 127. — ISBN 966-504-179-7

Історичні аспекти Зі стародавніх часів у Дикому Полі панував кочовий спосіб життя і осіле життя (цивілізація) установлювалось з великими проблемами. Серед племен, які населяли Дике Поле — скіфи, сармати, гуни, половці, поляни (жителі Поля, полів), хазари. Все життя Дикого Поля це взаємодія і боротьба між кочовим і осілим способом життя — сармати, скіфи, гуни, хазари, болгари і греки. На зміну Великої Хазарії прийшла Київська Русь, на зміну Київській Русі — Монгольська імперія, на зміну їй — Велике князівство Литовське, потім — Річ Посполита та Російська імперія, в часи якої кочове життя на цих теренах в стародавньому варіанті припинило своє існування. Але очевидно, що в нашу епоху кочове життя продовжує своє існування в нових формах (нео-кочівники), і землі колишнього Дикого Поля дають для цього чудову нагоду.

В найширшому розумінні ще в часи середньовіччя постійно обговорювалася проблема взаємовідносин поля (степової сільської і кочівної культури) і города (міської культури). Значна частина населення України аж до XX століття мешкала переважно у сільській місцевості і в цьому розумінні теж являли собою людей поля, що проявлялась в особливостях психології (напр. в порівнянні з жителями міської Північно-Східної Русі, Заходу України, Польщі і Литви).

У XVI—XVII століттях уряд Польсько-Литовської держави Диким Полем вважав українські землі, що розташовувалися на схід і південь від Білої Церкви, і роздавав їх магнатам і шляхті у приватну власність як незаселені, хоча там проживало українське населення.

Степи Дикого Поля були придатними для розвитку землеробства, скотарства та промислів, що спричиняло колонізацію їх ще в добу Київської держави. Перешкоджали цьому набіги степових кочівників, що хвилями прокочувалися по цих землях від найдавніших часів (кімерійці, скіфи, сармати, гуни, авари, хозари, печеніги, половці, монголи та ін.).

Особливо сприятливими для заселення українцями Дике Поле стало у XIV—XV століттях, коли ці землі ввійшли до складу Великого князівства Литовського. Під впливом небезпеки від нападів кримських татар, що зростала тут у XV столітті сформувалося українське козацтво. Наприкінці XVIII століття назва «Дике Поле» перестала вживатися.

Завдяки своєму розташуванню цей регіон здавна належав до числа залюднених. Однак від початку I тисячоліття до н. е. до середини II тисячоліття н. е. він став ареною напруженої боротьби осілих землеробських племен і степових кочівників. Серед них останніми були монголи. Згодом, внаслідок розпаду Улусу Джучи та постійного військового протистояння на цих кордонах, за степами Північного Причорномор’я у XVI столітті закріпилася назва «Дике поле».

Зі сходу «Дике поле» обмежовується державним кордоном з Російською імперією, на півночі — Сіверським Дінцем, Оріллю та Тясьмином, а на заході — Синюхою і Кодимою (притоками Південного Бугу), державним кордоном з Молдовою. Не входить до неї Крим, який разом з прилеглими територіями Приазов'я і Причорномор'я до 1783 р. складав окреме політичне об'єднання — Кримське ханство.

На території Дикого Поля розташовані сучасні Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Кіровоградська, Луганська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Харківська та Херсонська області України.

Нині Степова Україна — важливий промислово-аграрний регіон України. Тут зосереджена більшість підприємств гірничодобувної, металургійної, машинобудівної та хімічної промисловості. На нього припадає понад 40 % посівних площ, на яких у 1990 році було вироблено понад 34 % валової продукції сільського господарства. На цій території розташована більшість міст України, людність яких перевищила мільйон чоловік, а загальна чисельність населення краю становить понад 40 % усіх громадян держави.

Геологія, археологія ареалу Донбас — це частина легендарного Дикого Поля. Саме тут міститься унікальна пам'ятка української та світової археології — Амвросіївська стоянка пізньопалеолітичних мисливців на бізонів, яка єдина збереглася у світі в задовільному стані. Тут-таки славнозвісні Передерієва могила, Чорна Крєпінка, Мергелева гряда, яку ще називають «українським Стоунхенджем»Ганна Трегуб. Степ без індустріального чаду // tyzhden.ua, .

Дике Поле на географічних картах 1620 року Ісаак Масса видав мапу «Russiae, vulgo Moscovia. Pars Australis. Auctore Isaaco Massa» (). Видавець карти — Віллем Янсзон Блау (Амстердам). На мапі міститься назва «OCRAINA», на південь від якої розташоване Dikoia Pole (). Так з легкої руки Ісаака Масси до європейської науки увійшла українська назва південних придніпровських степів «Дике поле», яку на картах почали позначати як «Dikoia Pole». На мапі Масси ми бачимо московську «Окраїну», яка не має жодного відношення до подальшої «України». «Окраїна» поміщена у верхів'ї Оки, Дону (Рязанщина)Байцар Андрій Назви «Окраіна» та «Дике Поле» на картах голландського картографа Ісаака Абрахамсона Масса (перша пол. XVII ст.) http://baitsar.blogspot.com/2018/01/xvii.html .

1633 року Ісаак Масса видав мапу «Novissima Russiae Tabula. Authore Isaaco Massa». Мапа була опублікована в «Доповненнях до Атласу Меркатора». На мапі південна Московщина показана як Ocraina, на південь від якої знаходиться Dikoia Pole (Дике поле).. Мапа Ісака Масси «Novissima Russia tabula» нагадує карту Г. Геррітса, видану у 1613 році (обидва автори в різний час користувалися одним і тим же джерелом). 1640 року, в Амстердамі, карту видав голландський картограф та гравер Генріх Гондіус (картограф) (Henricvs Hondivs; 1573—1650)..

1648 року на основі карти «Tabula Geographica Ukrainska» (1639 р.) Г. Боплан видав «Загальну карту України». Повна назва — «Delineatio Generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina. Cum adjacentibus Provinciis» (З).Байцар Андрій Назви «Україна», «Дике Поле» та «Чорний шлях» на «Загальній карті України» Гійома Боплана. 1648 р. https://baitsar.blogspot.com/2018/09/1648.html .

1655 року Нікола Сансон у Парижі видав мапу «Estats De La Couronne De Pologne ou sont les Royaume de Pologne, Duches et Provinces De Prusse, Cuiave, Mazovie, Russie Noire &c Duches De Lithuanie, Volynie Podolie &c. De L'Ukraine &c … 1655» (). Мапа вирізняється деталізацією. Створена вона на основі карт Боплана. На мапі зазначено назву Ukraine (Україна). Назва Ukraine накладається на назву Volynie, охоплює Правобережну та Лівобережну Україну, від Києва до гирла Дніпра (Чорного моря). На карті топонім Dikia Pole (Дике Поле) міститься на лівобережжі Сіверського Дінця.Байцар Андрій Назва «Україна» на картах французького картографа та історика Нікола Сансона (друга пол. XVII ст.) https://baitsar.blogspot.com/2017/01/xvii_29.html .

1679 року Ніколас Вісхер старший (Nicolaes Visscher I; 1618—1679), голландський картограф, син Клааса Янсзона Вісхера, видав карту «Tabula nova totius REGNI POLONIÆ. in quo sunt Ducatus et Provinciae Prussia, Cujavia, Mazovia, Russia Nigra, &c. DUCATUS LITHUANIA, UKRANIA, &c. in qua Volhynia, et Podolia. cum suis Palatinatibus ac Confinys». Мапа була надрукована в Амстердамі. Це мідна гравюра в чотирьох по-різному забарвлених версіях. Гравюри зроблені з «Карти Королівства Польського» Ніколя Сансона (видання 1655 р.). На мапі зазначено назву Ukraine (Україна) саме так, як її використовував Боплан та Сансон. Назва «Ukraine» накладається на назву «Volynie», охоплює Правобережну та Лівобережну Україну, від Києва до гирла Дніпра (Чорного моря). На карті топонім Dikia Pole (Дике Поле) міститься на лівобережжі Сіверського Дінця.Байцар Андрій Назва «Україна» на картах голландського картографа Ніколаса Вісхера старшого (друга пол. XVII ст.) https://baitsar.blogspot.com/2017/10/xvii_80.html .

1681 року видана Мозесом Піттом в складі «Англійського Атласу» (про що свідчить римське позначення XII у верхньому лівому куті), яка є перевиданням карти Яна Янсона, що в свою чергу була складена на основі «Генеральної» та «Спеціальної карти України» Боплана. В порівнянні до карти Боплана в ній лише частково змінено пропорції та додано згадки про Лоєвську (1649 р.) і Берестецьку битви (1651 р.). Карта вказує на територію України виокремлену Зборівським договором (1649 р.), і яка була підконтрольною Війську Запорозькому, Гетьманщині (в межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств). Карта загалом повторює весь обшир інформації, що її роками збирав і описував Боплан. Крім великої кількості географічних назв, вона містить безліч історичних посилань на відомі битви поряд з такими несподіваними речами, як місце козацької скарбниці (Scabnica woyskowa Kosasky). Тут теж позначено всі пороги та більшість островів Дніпра, три Великі татарські переправи через Дніпро (Wielka Przeprawa Tatarska). Рівень граверної роботи Ґерарда Вальке, що гравірував цю карту, дещо нижчий за рівень Вільяма Гондія, який працював з Бопланом. Одна з перших друкованих мап з назвою «Україна».

1745 року Гійом Деліль. Карта — «Nova et Accurata Regni Hungariae Tabula, ad Usum Serenissimi Burgundiae Ducis Le royaume de Hongrie et des pays qui en dependoient autrefois Dressée sur un grand nombre de memoires et Cartes manuscrites ou imprimées Rectifiez par les observations du c.te Marsilii et quelques autres / Par Guillaume De l'Isle geographe, de l'Academie Royale des Sciences Chez I. Covens et C. Mortier» (Мапа нової Угорщини). Середня Наддніпрянщина (Правобережна та Лівобережна) позначена як Ukraine (Україна), південніше — напис Dzyke Pole (Дике поле). В межах Руського воєводства виділено Pokucie (Покуття).Байцар Андрій Назви «Україна» та «Покуття» на карті Угорщини французького картографа Гійома Деліля. 1745 р. https://baitsar.blogspot.com/2018/08/1745.html .

1720 року Матеус Зойтер. Карта — «Poloniae Regnum ut et Magni Ducatus Lithuaniae Accuratiss. Delineatione Reprasentat. Opera et studio Matth. Seutteri, Chalc. August» (Польське королівство й Велике князівство Литовське). На карті детально показана територія України від Полтави (Pultawa) до Львова (Lemberg). Україну (Ukrania) на карті утворює Волинь разом з Поділлям. Назва Ukrainia частково накладається на назву «Russia Rubra». Південніше Ukrania — напис COSACKIRA. Написи Ukrainia, Russia Rubra та COSACKIRA позначені на мапі шрифтом великого розміру, що свідчить про увагу автора до цих територій. Південь України — Dzike Polie (Дике поле). Волинь (Volhynia) на даній карті складається з двох регіонів: Volhynia Superior (Верхня Волинь) та Volhynia Inferior (Низова Волинь). На північному сході Україна межує з Московією (Moscoviae).Байцар Андрій Назви «Україна», «Козаки», «Дике Поле» та «Червона Русь» на карті «POLONIE REGNUM UT ET MAGNI DUCATUS LITHUANIAE…» німецького географа Матеуса Зойтера (1720 р.)https://baitsar.blogspot.com/2017/10/polonie-regnum-ut-et-magni-ducatus.html .

Історико-економічна хронологія розвитку

XIII—XVI Монгольські завоювання у Східній і Центральній Європі призвели до великих як політичних, так і демографічних змін. Під натиском військ Батия значна частина населення із степової і лісостепової зони відійшла у більш захищені місця Карпат і Полісся, що призвело до знелюднення не лише Північного Причорномор'я, але й південноруських князівств, включених до складу Золотої Орди.