Джон Франклін Кенді (; , місто Ньюмаркет, Онтаріо, Канада — , штат Дуранґо, Мексика) — канадський комедійний актор і комік, який прославився своєю роботою в Голлівуді. Вперше він здобув популярність у 1970-х роках як член торонтської філії комедійного театру "Second City" і актор у скетч-шоу SCTV, яке стало стартовим майданчиком для його кар'єри. Міжнародне визнання прийшло до Кенді у 1980-х роках завдяки його ролям у комедійних фільмах, таких як «Смуги» (1981), «Сплеск» (1984), «Мільйони Брюстера» (1985), «Озброєний і небезпечний» (1986), «Космічні яйця» (1987), «Літаком, потягом та автомобілем» (1987), «Велике на природі» (1988), «Дядечко Бак» (1989) та «Круті віражі» (1993). Крім того, Кенді зіграв помітні ролі у фільмах «Брати Блюз» (1980), «Національні канікули Лампун» (1983), «Маленька крамничка жахів» (1986), «Сам удома» (1990) та «Нічого, крім проблем» (1991).
Окрім акторської діяльності, Джон Кенді був співвласником команди «Торонто Аргонавтс» в Канадській футбольній лізі (CFL), яка здобула Кубок Ґрея у 1991 році під його керівництвом. Кенді був справжнім фанатом канадського футболу і приклав багато зусиль для розвитку своєї команди, інвестуючи як фінансові, так і особисті ресурси. Його участь у спорті принесла додаткову популярність і пошану серед канадських уболівальників.
Джон Кенді раптово помер від серцевого нападу у віці 43 років під час зйомок фільму «Схід фургонів» (1994). Після його смерті цей фільм та наступний, «Канадський бекон» (1995), були присвячені його пам'яті. Кенді залишається легендою комедійного кіно, і його роботи продовжують бути популярними серед глядачів у всьому світі, а також нагадують про його талант і внесок у кінематограф.
Раннє життя Джон Кенді народився 31 жовтня 1950 року в Торонто та виріс у місті Ньюмаркет, Онтаріо. Він походив з робітничої католицької родини. Його дитячий дім розташовувався на Вудвілл-авеню, 217, у Східному Йорку, Онтаріо. Згідно з переписом населення Канади 1921 року, батько Кенді, Сідні, народився в Канаді в родині англійців, які емігрували туди у 1913 році. Його мати мала польське походження. Коли Джону було лише п'ять років, його батько помер у віці 35 років від ускладнень серцевих захворювань, що мало значний вплив на Кенді.
Навчався Джон Кенді в католицькій школі Ніл Макніл, де був скарбником студентської ради, а також грав на позиції офенсив-текла в шкільній футбольній команді. Він брав участь у драматичному гуртку, але з дитинства мріяв стати професійним футболістом. Однак травма коліна, отримана під час футбольної гри в старших класах, позбавила його можливості реалізувати цю мрію.
Після школи Кенді вступив до Коледжу Сентенніал, де вивчав журналістику, а згодом продовжив навчання в Університеті Макмастера. Саме там Джон Кенді вперше почав цікавитися акторством. Його комедійний талант і харизма привернули увагу оточуючих, що зрештою привело його до акторської кар’єри. Під час навчання він долучився до аматорського театру та став активним учасником комедійних виступів, що пізніше стало стартом його блискучої кар’єри в комедії та кіно.
Кар'єра
1971–1978: Початок кар'єри та SCTV У 1971 році Джон Кенді отримав свою першу невелику роль у канадській постановці «Creeps» Девіда Е. Фрімана — спектаклі про людей з церебральним паралічем, що проходив у театрі Tarragon у Торонто. Це було перше знайомство Кенді з серйозним театральним мистецтвом, яке залишило на нього сильне враження. Незабаром він почав з'являтися на канадському телебаченні, зокрема на дитячому телешоу «Cucumber», і навіть зіграв епізодичну, хоч і невказану у титрах роль у фільмі «Клас 44» (1973).
У 1974 році Джон Кенді отримав свою першу регулярну роль у телевізійному шоу для дітей «Dr. Zonk and the Zunkins». Того ж року він приєднався до комедійної трупи «The Second City» у Торонто, яка спеціалізувалася на імпровізаційній комедії. Виступи у цій трупі стали відправною точкою для його кар'єри, адже вже за кілька років він потрапив на телевізійне шоу «Second City Television» (SCTV), яке транслювалося в Едмонтоні, а згодом і в Торонто. Шоу стало настільки популярним, що його взяли на NBC у 1981 році, і воно швидко завоювало глядацькі симпатії, отримавши премію «Еммі» за найкращий сценарій у 1981 і 1982 роках.
На SCTV Джон Кенді створив низку культових персонажів, які надовго залишилися в пам'яті глядачів. Серед них був підступний телевізійний журналіст Джонні Лару, режисер фільмів жахів у 3D Доктор Танг, лукавий та надто веселячий помічник ведучого Вільям Б. Вільямс і корумпований мер Мелонвіля Томмі Шенкс. Ці образи принесли Кенді величезну популярність і зробили його одним з найулюбленіших коміків на телебаченні.
У 1975 році Кенді зіграв Річі, обвинуваченого у вбивстві, в епізоді «Web of Guilt» канадського серіалу «Поліцейський хірург». Того ж року він знявся у фільмі «Це здавалося гарною ідеєю на той час», а також з'явився у дитячому ситкомі «Coming Up Rosie» разом з Даном Айкройдом. Кенді також виконав невелику роль у фільмі «Тунельне бачення» (1976).
Під час роботи на SCTV Кенді також продовжував зніматися у фільмах. Зокрема, він зіграв у канадському трилері «Вбивства клоунів» (1976), а також виконав головну роль у малобюджетній комедії «Знайди даму» (1976), де його партнером по знімальному майданчику став актор Лоуренс Дейн. У 1978 році Кенді з'явився у трилері «Тихий партнер», де його колегами по зйомках були Крістофер Пламмер і Елліот Гулд.
Крім того, він брав участь у таких популярних телешоу, як «Шоу Девіда Стейнберга» і «Король Кенсінгтона», що дозволило йому розширити свою акторську кар'єру та здобути ще більше прихильників. Вже в ті роки Джон Кенді проявив свій унікальний талант створювати комедійні образи та завойовувати любов аудиторії, що стало фундаментом для його подальших успіхів у Голлівуді.
1979–1987: Голлівудський прорив У 1979 році Джон Кенді взяв коротку перерву від участі в SCTV і розпочав активнішу кар'єру в кіно. Він зіграв невелику роль у фільмі «Зниклі безвісти» (1979), а також з'явився в образі американського солдата у високобюджетній комедії Стівена Спілберга «1941». Кенді повернувся до Канади для участі у зйомках фільмів «Мужність Кавіка, вовка-пса» (1980) та трилера «Подвійний негатив» (1980). Крім того, він зіграв роль добродушного наглядача за умовно-засудженими Бертон Мерсер у культовому фільмі «Брати Блюз» (1980) разом з Даном Ейкройдом і з'явився в епізоді канадського серіалу «Казки Клондайка» (1981).
У 1980 році Кенді став ведучим короткотривалого телевізійного шоу на NBC під назвою «Роуд-шоу», яке The Washington Post описав як "імпровізаційну журналістику". У шоу Джон Кенді разом із командою подорожував у турбусі, де проводив інтерв'ю зі студентами в місцях святкувань, як-от Геловін на вулицях Карбондейла, штат Іллінойс. Також Кенді взяв інтерв'ю у лідера британського гурту «Ultravox», Міджа Юра, під час їхнього концерту в Університеті Південного Іллінойсу на Геловін 1980 року. Точна кількість епізодів цього шоу невідома, але здається, що в ефір вийшло лише два.
Кенді зіграв роль приємного і доброзичливого новобранця Дьюї Оксбергера у комедії «Смуги» (1981), яку режисував канадець Іван Райтман. Фільм став одним із найбільш популярних того року. Також Джон озвучив кількох персонажів в анімаційному фільмі «Важкий метал» (1981), зокрема головного героя в "Ден", якого він виконав з легкістю й гумором, що особливо оцінив автор цього персонажа Річард Корбен.
З 1981 по 1983 рік Кенді знімався у шоу «SCTV Network» на телебаченні. Він також з'явився в короткій ролі у фільмі «Відпустка» (1983), який написав Джон Г’юз. Це стало їхньою першою співпрацею. За час роботи в «SCTV» Джон двічі з'являвся на «Saturday Night Live», одного разу як ведучий у 1983 році. Його навіть вважали одним із потенційних постійних ведучих, але часті зміни планів з боку команди «SNL» цьому завадили.
Кенді також зіграв головну роль у канадській комедії «Йти врозріз» (1983). Він розглядався на роль бухгалтера Луї Таллі в «Мисливцях на привидів» (1984), але через розбіжності у баченні персонажа з режисером, роль дісталася його колезі по «SCTV» Ріку Моранісу. Проте Джон залишив свій внесок у франшизу, з'явившись у кліпі Рея Паркера-молодшого на пісню «Ghostbusters», де вигукував назву фільму.
Його справжній прорив стався після ролі брата Тома Генкса у фільмі «Сплеск» (1984). Завдяки успіху цієї комедії, Кенді підписав контракт на три фільми з Walt Disney Pictures, де він мав продюсувати та розвивати проекти, створені спеціально для нього.
Повернувшись до Канади, він знявся у «Останній польці» (1985), сценарій до якої написав разом із Юджином Леві. Потім зіграв кращого друга персонажа Річарда Прайора у фільмі «Мільйони Брюстера» (1985) і з'явився у фільмі «Слід за тим птахом» (1985). Його перша головна роль у голлівудському фільмі була в комедії «Літній відпочинок» (1985) Карла Райнера. Далі він знявся разом із Томом Генксом у фільмі «Добровольці» (1985), хоча ця стрічка не досягла такого успіху, як «Сплеск». У наступних ролях він з’являвся в канадських комедіях, як-от «Канадська змова» (1985) та «Неймовірні подорожі Генрі Оґуда» (1985).
Черговою його головною роллю став фільм «Озброєний і небезпечний» (1986), який, на жаль, не мав комерційного успіху. Кенді також з'явився в епізодичних ролях у фільмах «Маленька крамничка жахів» (1986) та «Дуже дивні казки» (1987). Він також знявся у комедії Мела Брукса «Космічні яйця» (1987), де зіграв роль наполовину людини, наполовину собаки – персонажа, який став ще однією культовою роллю у його кар'єрі.
1987–1995: Фільми Джона Г'юза та останні ролі У 1987 році Джон Кенді зіграв одну з головних ролей у комедії «Літаком, потягом та автомобілем», де його партнером став Стів Мартін. Фільм був написаний та зрежисований Джоном Г’юзом і отримав позитивні відгуки критиків, а також мав комерційний успіх, заробивши 49,5 мільйона доларів у прокаті США. Ця стрічка стала однією з найвідоміших робіт Кенді, де він майстерно поєднав комедію з емоційною глибиною свого персонажа.
Наступного року Джон з'явився в епізодичній ролі у фільмі «У неї буде дитина» (1988), також написаному Г'юзом, а пізніше зіграв одну з головних ролей разом з Даном Ейкройдом у комедії «Великі пригоди» (1988), де знову працював під керівництвом сценариста Г'юза. Попри змішані відгуки критиків, фільм здобув популярність серед глядачів.
У 1988 році Кенді озвучив коня на ім'я Дон у комедійному мультфільмі «Гаряча прогулянка». Того ж року він також знявся у фільмі «Хто такий Гаррі Крамб?», який став провалом у прокаті, але пізніше набув статусу культового, особливо серед шанувальників творчості Кенді. Він також був продюсером цього фільму, що свідчить про його участь у процесі створення кіно.
Ще одним неуспішним фільмом у прокаті став «Зона швидкості» (1989). Проте того ж року він знову досяг успіху завдяки ролі в сімейній комедії Джона Г'юза «Дядечко Бак», де він зіграв сердечного, але невгамовного дядька. Це був черговий хіт у кар'єрі Кенді, який зарекомендував його як улюбленця публіки.
Крім того, у 1989 році Джон Кенді створив і продюсував анімаційний серіал «Табір Кенді», який транслювався у ранковому суботньому ефірі на NBC. Мультсеріал розповідав про вигаданий літній табір, який він начебто очолював, і містив персонажів, які були натхненні його власними дітьми. Цей проєкт також був адаптований у вигляді короткотривалої серії коміксів від видавництва Marvel Comics.
Під час роботи над анімаційним серіалом Кенді також знявся у телевізійному фільмі «Хлопчик-ракета» (1989), який був знятий у Канаді.
У 1990 році Джон Кенді озвучив альбатроса Вілбура у діснеївському мультфільмі «Рятувальники. Операція Австралія». Того ж року він також з’явився у невеликій ролі в комедії «Сам удома» (1990), де зіграв веселого музиканта, що допомагає матері головного героя. Хоча роль була невеликою, вона стала однією з пам’ятних у фільмі, який здобув величезну популярність. Ще однією спільною роботою з Г'юзом була комедія «Як зробити кар'єру» (1991), яка, на жаль, не мала успіху в прокаті.