Лю́бецька би́тва (1016) — битва між військами турівського князя Святополка Володимировича і новгородського князя Ярослава Володимировича Мудрого у 1016 році біля міста Любеча на Чернігівщині.

Після смерті Володимира Святославича (1015) між його синами розпочалася міжусобна боротьба за великокнязівський престол. Старший з них — Святополк Володимирович зайняв київський престол, і, за легендою, намагаючись позбутись інших претендентів на великокнязівську владу, вбив своїх братів Бориса, Гліба та древлянського князя Святослава.

Проти Святополка виступив Ярослав Володимирович, який зібрав велике військо (40 тисяч новгородців і 1 тисяча варягів з князем Еймундом). Дві дружини зустрілись неподалік Любеча і протягом трьох місяців не відважувались розпочати бойові дії.

Врешті-решт наприкінці 1016 року відбулася вирішальна битва, в якій військо Святополка зазнало поразки, а він сам втік до свого тестя, польського короля Болеслава І Хороброго.

Ярослав вступив у Київ і вперше став великим князем київським.

Водночас в літературі висловлювалися припущення, що опонентом Ярослава в битві під Любечем міг бути не Святополк, який за свідченнями Тітмара Мерзебурзького втік до Польщі одразу після смерті Володимира, а Мстислав ХоробрийКотляр М. Ф. Любецька битва 1016 // або ж Святослав Деревлянський.

Текстологія + Лінія (ПВЛ) ІпатіївськийРадзивіллівськийАкадемічний Хлєбниковський Лаврентіївський Новгородський перший (НПЛ):старша редакція Новгородський перший (НПЛ):молодша редакція 142.13b И бысть сѣча зъла, – – оже за рукы емлющеся сЂчаху и по удолиемъ кровь течаше; мнозЂ вЂрнии видяху аггелы божиа помагающа Ярославу; 142.14 (и) не бѣ льзѣ озеръмь Печенѣгомъ помогати, – 142.15–16a и притиснуша Святопълчь съ вои къ озеру. 142.16b И въступиша на ледъ, 142.16c–17a – и обломисѧ ле с вои ст҃опочи и мнѡѕи потопоша въ вода. и и ѡбломисѧ с ними ледъ. и 142.17b одолати нача Ярославъ. 142.17c–18 Видѣвъ же Святопълкъ, побеже, и одолѣ Ярославъ. [лакуна] и до свЂта победиша Святопълка. 142.19a Святопълкъ же бѣжа въ Ляхы, И бЂжя Святопълкъ въ ПечЂнЂгы, – – и бысть межи Чахы и Ляхы, никим же гонимъ пропаде оканныи, и тако злЂ живот свои сконча; яже дымъ и до сего дни есть. 142.19b–20 Ярославъ же сѣде Кыевѣ на столѣ отьни. ꙗрославъ же сѣде кыевѣ на столѣ ѡтьни и дѣдни· а Ярослав иде Кыеву, и сЂде на столЂ отця своего Володимира.

Текстологічне порівняння рукописів ПВЛ та НПЛ про Любецьку битву українською мовою ПВЛ (Лаврентіївський літопис) Новгородський перший (НПЛ):старша редакція Новгородський перший (НПЛ):молодша редакція Коли ж почув це Святополк, що йде Ярослав, то спорядив він воїв без числа, і русів, і печенігів, і виступив проти нього до Любеча по той бік Дніпра, а Ярослав — по інший. втрачено Коли ж почув це Святополк, то зібрав він воїв без числа, і виступив супроти нього до Любеча і став тут на полі з безліччю воїнів. Прийшов Ярослав на Святополка, і стали вони навпроти через Дніпро. І не одважувалися ні сі на тих рушити, ні ті на сих, і стояли вони 3 місяці одні проти одних. втрачено Ярослав же, прийшовши, став на березі Дніпра і стояв 3 місяці, не насмілюючись зійтися. І став воєвода Святополків [Вовчий Хвіст] глузувати з новгородців, їздячи коло берега, говорячи: "Чого прийшли ви з хромцем отим? втрачено Воєвода Святополків іменем Вовчий Хвіст, їздячи вздовж ріки, став докоряти новгородцям: «Чого прийшли ви зі хромцем отим?А ви теслярі є? То поставимо вас хороми рубати наші» Це почувши, новгородці сказали Ярославу: "Завтра переправимось на них. Якщо хто не піде з нами, то ми самі його порубаєм". – А було уже в заморозь, І почав Дніпро замерзати. – І був Ярославу муж приязний у Святополка, і послав вночі до нього Ярослав отроків своїх, і кажуть йому вони: «Що ти йому велиш робити? Меду мало зварено, а дружини багато». І каже йому муж: «Скажи Ярославу: Хоча меду мало, а дружини багато, та до вечора треба подати». І зрозумів Ярослав, що велить вночі битися. Святополк стояв між двома озерами, і всю ніч пив із дружиною своєю. – Ярослав же зранку приготував до бою свою дружину, а перед світанком переправився. І виліз на берег, відіпхнувши човни від берега. І пішли одні проти одних, і зійшлися докупи, І того вечора переїхав Ярослав з воїнами на другий бік Дніпра. І човни відштовхнули від берега. І тої ночі пішли на битву. – І каже Ярослав дружині: «Позначте себе, перев’яжіть собі голову стрічками» І був лютий бій, і не можна було через озера печенігам помагати. І притиснули Святополка з дружиною до озера, і ступили вони на лід, і обломився під ними лід. І почав Ярослав перемагати. – що аж руками билися і по подолу кров текла. Багато вірних бачили ангелів Божих, що допомагали Ярославу. Побачив це Святополк і побіг. І переміг Ярослав. Святополк же втік у ляхи. І до світанку перемогли Святополка. І побіг Святополк в печеніги. – – І коли був між чехами і ляхами, ніким не переслідуваний, то пропав окаянний. І так погано життя своє закінчив, що сморід і до цього дня є. Ярослав же сів у Києві на престолі батьковому та дідовому. А Ярослав пішов до Києва і сів на престолі отця свого Володимира.

Текстологічна критика Порівняння текстів різних літописів, у яких міститься опис битви під Любечем, дозволяє зробити висновок, що чисельність війська Ярослава у 40 тис. воїнів є результатом пізньої гіперболізації. У Новгородському першому літописі, а також в Літописі Авраамки вказана значно скромніша кількість війська Ярослава. Згідно цих літописів загальна чисельність війська становила 4000 воїнів, з яких 3000 новгородців та 1000 варягів.

Археологічні дані У локальній краєзнавчій традиції місцем цих подій вважається низинна ділянка біля Любеча, відома як урочище (болото) Кораблище. Там, за переказом, стояли кораблі Святополка; під час бою новгородці їх нібито потопили, і від того ця водойма/болото й отримало назву «Кораблище». Проте наразі не виявлено переконливих археологічних даних, які б підтверджкували літописну розповідь про велику битву у цьому місці. Не було виявлено ні залишків зброї, ні масових поховань, що може свідчити про те, що дана битва є швидше літературною, ніж історичною.

Примітки

Джерела та література Котляр М. Ф. Любецька битва 1016 //

Посилання