Кулачні бої, заст. кула́чки — народна ритуалізована розвага, відома з дохристиянських часів. На Лівобережній Україні ця традиція існувала аж до XX століття.
Кулачні бої звичайно проходили взимку на льоду річок, ставків, озер, нерідко там, де відбувався обряд водохрехреща. Сходилися чоловіки з двох сусідніх сіл чи хуторів. У великих селах і в містах бої йшли між мешканцями різних вулиць чи кутків.
Кулачні бійці дотримувались певних неписаних правил. Спочатку «чубарились» діти, і лише потім включалися у боротьбу дорослі чоловіки. Не дозволялося бити лежачого. Переможцем вважалася та сторона, якій вдавалося витіснити суперників з поля бою або змусити їх до втечі.
Див. також Штурхобочний бій Бокс голими кулаками Герць
Примітки
Література Кулачні бої / Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник. — 2-е вид. — К., 1994. — С. 191.
Посилання Лукашевич Платон. Кулачный бой // О примечательных обычаях и увеселениях Малороссиян на праздник Рождества Христова и в Новый год / Северный Архив. № 8. — 1826. — С. 387—389. Науменко Володимир. Указ Киевского митрополитанского коллегиума о кулачных боях и вечерницах // Киевская старина. 1891. № 2. — С. 317—320. Кулачний бій, бій навкулачки //