Чемпіонат Європи з легкої атлетики — найпрестижніше у європейському легкоатлетичному календарі міжнародне змагання, що проводиться раз на два роки Європейською легкоатлетичною асоціацією.

Історія

У рейтингу найбільших офіційних міжнарідних змагань з легкої атлетики чемпіонат Європи традиційно посідає третю сходинку, поступаючись за своєю престижністю тільки Олімпійським іграм та чемпіонатам світу.

Історія чемпіонатів Європи почалася в першій половині 30-х років минулого століття, причому почалася з подій майже детектівних. Ще в 1926 угорець Шилард Станкович виступив з ідеєю організації чемпіонатів Європи. Не можна сказати, що ідея ця була дуже оригинальною, адже ще в 1919 відбувся перший чемпіонат Південної Америки. Але він пройшов досить скромно і не викликав великого резонансу. Здавалося б, за аналогією з південноамериканським без особливих проблем можна було провести і чемпіонат європейський. Однак незважаючи на те, що Станкович був дуже авторитетним спортивним діячем, в ІААФ він відав питаннями реєстрації світових рекордів, а це був один з небагатьох напрямків тодішньої діяльності цієї організації, його пропозицію вдалося реалізувати лише 8 років потому. І це при тому, що європейці були лідерами і в світовій легкій атлетиці, і в ІААФ.

На шляху організації чемпіонату Європи, здавалося, нездоланою перешкодою постав один з пунктів Статуту ІААФ, в якому говорилося про те, що Олімпійські ігри є змаганнями всесвітніми і не може бути інших змагань, як би вони не називалися, — чемпіонатамі світу, континентів або якось по-іншому. Президент ІААФ Сіґфрід Едстрем, який незмінно очолював її з 1912, та частина членів Ради ІААФ твердо стояли на позиції неухильного дотримання цього пункту Статуту.

Але тут, як то кажуть, не було б щастя, та нещастя допомогло. Свого роду «хрещеним батьком» європейського чемпіонату став відомий фінський стаєр, дев'ятиразовий олімпійський чемпіон і 22-разовий рекордсмен світу Пааво Нурмі. До ІААФ надійшло повідомлення, що Нурми під час своїх виступів в Данцигу, Бреслау, Кенігсберзі та Штутгарті отримував гроші за них і таким чином порушив закон аматорства. Едстрем, будучи активним прихильником боротьби з будь-якими порушеннями принципів аматорства, що згодом зіграло не останню роль у його обранні президентом МОК, зажадав дискваліфікації Нурмі.

Однак далеко не всі члени Ради ІААФ поділяли думку свого президента. І тоді Едстрем запропонував своєрідний компроміс — в обмін на дискваліфікацію Нурмі до Статуту ІААФ будуть внесені зміни, що знімають заборону на проведення континентальних чемпіонатів.

Надалі події розвивалися дуже швидко. Влітку 1932, незадовго до початку Олімпійських ігор у Лос-Анджелесі, Нурмі дискваліфікували, а до Статуту ІААФ були внесені необхідні зміни. 14 січня 1933 у мюнхенскому готелі «Кенігсхофен» пройшла зустріч керівників ІААФ, на якій було прийнято рішення про організацію чемпіонату Європи та був створений спеціальний комітет для його проведення, а у вересні Рада ІААФ офіційно визнала статус цього змагання.

І ось через рік, у вересні 1934, в італійському Турині відбувся перший в історії чемпіонат Європи з легкої атлетики, в якому змагались тільки чоловіки. Наступний чемпіонат складався з двох частин — спочатку в Парижі виступали чоловіки, а у Відні на старт вийшли жінки. Перші вісім чемпіонатів пройшли з чотирирічними інтервалами. Але потім Європейська комісія ІААФ, згодом перетворена в Європейську легкоатлетичну асоціацію, спробувала перевести чемпіонати на дворічний цикл та проводити їх в непарні роки. Однак не відразу, а поступово, через проміжний трирічний інтервал. Ось звідки з'явилися «нетипові» чемпіонати 1969—1974. Але нововведення не «прижилося», і Європейська легкоатлетична асоціація повернулася до чотирирічного циклу своїх чемпіонатів.

Втім, дворчіний цикл проведення континентальних чемпіонатів все одно був запроваджений після чемпіонату-2010.

Формат

У змаганнях беруть участь легкоатлети, які представляють національні федерації, що входять до Європейської легкоатлетичної асоціації.

Від однієї країни в кожному індивідуальному виді можуть вийти на старт до 3 спортсменів, які виконали в установлений період відповідний кваліфікаційний норматив.

Країна може заявити по одній команді до естафетної дисципліни.

За роки проведення чемпіонатів Європи чоловіча програма змінювалась, а точніше, розширювалася лише двічі — в 1938 до неї був включений біг на 3000 метрів з перешкодами, а в 1946 — спортивна ходьба на 10000 метрів доріжкою, а згодом у 1958 дистанція ходьби була збільшена вдвічі та перенесена на шосе.

Жіноча ж програма зі «скромних» 9 видів на чемпіонаті-1938 зросла до програми, ідентичній чоловічій, в 2018 (коли жінки вперше розіграли нагороди в спортивній ходьбі на 50 кілометрів).

У жовтні 2025 було прийнято рішення про заміну в програмі чемпіонатів Європи змагань з ходьби на 20 та 35 кілометрів змаганнями на півмарафонській та марафонській дистанціях, а також була додана нова дисципліна — змішаний естафетний біг 4×100 метрів.

Починаючи з чемпіонату-2026, програма змагань чемпіонату Європи включатиме дві змішані дисципліни (естафети 4×100 та 4×400 метрів) та по 24 дисципліни для чоловіків та жінок: бігові види на доріжці стадіону: біг на 100, 200, 400, 800, 1500, 5000, 10000 метрів, 110 метрів з бар'єрами (у чоловіків) та 100 метрів з бар'єрами (у жінок), 400 метрів з бар'єрами, 3000 метрів з перешкодами, естафети 4×100 та 4×400 метрів; шосейні дисципліни: марафонський біг, спортивна ходьба на півмарафонську (21 097,5 м) та марафонську (42 195 м) дистанції (у роки проведення Олімпійських ігор чемпіони Європи зі спортивної ходьби на марафонській дистанції не визначаються, а марафонську бігову дистанцію замінює напівмарафон); технічні дисципліни: стрибки у висоту, з жердиною, в довжину та потрійним, штовхання ядра, метання диска, молота та списа; багатоборство: десятиборство (у чоловіків) і семиборство (у жінок).

Чемпіонати

#РікМістоДатиАренаДисципліниКраїниАтлетиПереможець медального заліку 1 1934 Турин 7–9 вересняМуніципальний стадіон Беніто Муссоліні 22 22 22021938 Париж 3–5 вересняСтад Олімпік 23 23 273 Відень 17–18 вересняПратерштадіон 9 15 78 3 1946 Осло 22–25 серпняБіслетт 33 20 354 4 1950 Брюссель 23–27 серпняЕйзель 34 21 454 5 1954 Берн 25–29 серпня 35 28 690 6 1958 Стокгольм 19–24 серпняОлімпійський стадіон 36 27 627 7 1962 Белград 12–16 вересняСтадіон Югославської народної армії 36 29 667 8 1966 Будапешт 30 серпня-4 вересняНепштадіон 36 30 769 9 1969 Афіни 16–21 вересняКараїскакіс 38 30 675 10 1971 Гельсінкі 10–15 серпняОлімпійський стадіон 38 29 871 11 1974 Рим 2–8 вересняОлімпійський стадіон 39 28 747 12 1978 Прага 29 серпня-3 вересняСтадіон Евжена Рошицького 40 30 844 13 1982 Афіни (2) 6-12 вересняОлімпійський стадіон 41 30 776 14 1986 Штутгарт 26–31 серпняНекарштадіон 43 31 880 15 1990 Спліт 26 серпня-2 вересняПолюд 43 33 915 16 1994 Гельсінкі (2) 7–14 серпняОлімпійський стадіон 44 43 1129 17 1998 Будапешт (2) 18–23 серпняНепштадіон 44 44 1213 18 2002 Мюнхен 6–11 серпняОлімпійський стадіон 46 47 1166 19 2006 Гетеборг 7–13 серпняУллеві 47 48 1253 20 2010 Барселона 27 липня-1 серпняОлімпійський стадіон 47 50 1283 21 2012 Гельсінкі (3) 27 червня-1 липняОлімпійський стадіон 42 50 1184 22 2014 Цюрих 12-17 серпняЛетцигрунд 47 50 1334 23 2016 Амстердам 6-10 липняОлімпійський стадіон 44 51 1338 24 2018 Берлін 7-12 серпняОлімпійський стадіон 48 50 1445 — 2020 Париж 26-30 серпняШарлетіскасований 25 2022 Мюнхен (2) 15-21 серпняОлімпійський стадіон 50 48 1386 26 2024 Рим (2) 7-12 червняОлімпійський стадіон 47 48 1559 27 2026 Бірмінгем 10-16 серпня 52 49 1645 28 2028 Хожув 3-8 червняСілезький стадіон

Медальний залік

Інформація наведена по чемпіонат-2024 включно.

Мультимедалісти

Інформація нижче наведена по чемпіонат-2024 включно відносно спортсменів, які вибороли 6 або більше медалей.

Чоловіки

МедаліАтлетРоки 8 Крістоф Леметр 4 2 2 2010–20147 Кевін Борле 4 2 1 2010–2022 Меттью Гадсон-Сміт 4 2 1 2014-20226 Якоб Інгебрігтсен 6 0 0 2018-2024 Гаральд Шмід 5 1 0 1978-1986 Роджер Блек 5 1 0 1986-1994 Мо Фара 5 1 0 2006-2014 П'єтро Меннеа 3 2 1 1971-1978 Мартін Руні 3 2 1 2010–2018 Лінфорд Крісті 3 1 2 1986-1994

Жінки

МедаліАтлеткаРоки 10 Ірена Шевінська 5 1 4 1966-19788 Діна Ашер-Сміт 6 2 0 2016-2024 Фанні Бланкерс-Кун 5 1 2 1938–1950 Ренате Штехер 4 4 0 1969-1974 Дафне Схіперс 4 3 1 2012-20187 Сандра Елкасевич 7 0 0 2010-2024 Марліс Ґер 5 1 1 1978-1986 Міріам Сумаре 1 3 3 2010-20146 Маріта Кох 6 0 0 1978-1986 Гайке Дрекслер 5 1 0 1986-1998 Гріт Броєр 5 1 0 1990-2002 Фемке Бол 5 0 1 2022-2024 Аніта Влодарчик 4 1 1 2010-2024 Ірина Привалова 3 2 1 1994-1998 Євгенія Сєчєнова 2 2 2 1946-1950 Джина Люкенкемпер 2 1 3 2016-2022

Мультиучасники

Інформація нижче наведена по чемпіонат-2024 включно відносно спортсменів, які брали участь принаймні у 7 чемпіонатах Європи.

Чоловіки

УчастіАтлетДисципліниРоки7 Золтан Кевагометання диска1998-2018 Герд Кантерметання диска2002–2018 Давід Седербергметання молота2002–2018 Хесус Еспаньябіг на довгі дистанції2002–2018 Маріан Опряпотрійний стрибок2002–2018 Данієле Меуччібіг на довгі дистанції, марафон2006–2024 Ейвін Генріксенметання молота2010–2024 Асмір Колашинацьштовхання ядра2010–2024 Апостолос Пареллісметання диска2010–2024 Дімітріос Ціаміспотрійний стрибок2010–2024 Андреас Войтабіг на довгі дистанції2010–2024

Жінки

УчастіАтлеткаДисципліниРоки8 Меліна Робер-Мішонметання диска1998–2024 Мартіна Ратейметання списа2006-20247 Кристина Паппбіг на довгі дистанції2002–2018 Мартина Грашноваметання молота2002-2024 Драгана Томашевичметання диска2006-2022 Сандра Елкасевичметання диска2010-2024

Див. також

Чемпіонат світу з легкої атлетики Чемпіонат Африки з легкої атлетики Чемпіонат Азії з легкої атлетики Чемпіонат Океанії з легкої атлетики Чемпіонат Південної Америки з легкої атлетики Чемпіонат Північної і Центральної Америки та країн Карибського басейну з легкої атлетики Чемпіонат України з легкої атлетики

Примітки

Джерела

Сторінка змагань на вебсайті Європейської легкоатлетичної асоціації Правила проведення змагань на вебсайті Європейської легкоатлетичної асоціації Статистичний довідник змагань (1934—2022) на вебсайті Європейської легкоатлетичної асоціації