Ракітов Григорій Давидович

Григорій (Герш) Давидович Ракітов (Рабінович) (, містечко Бричани Хотинського повіту Бессарабської губернії, тепер Республіка Молдова — розстріляний , місто Москва) — радянський політичний і військовий діяч, відповідальний секретар Полтавського окружного комітету КП(б)У. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в грудні 1925 — листопаді 1927 р. Член ВЦВК, член ЦВК СРСР.

Біографія Народився у бессарабському містечку Бричани (тепер — районний центр Бричанського району Молдови) в родині візника.

Навчався в єврейському хедері. З жовтня 1907 до квітня 1909 року давав приватні уроки та був домашнім вчителем у містечку Бричани Хотинського повіту Бессарабської губернії. з травня 1909 до березня 1910 року — домашній вчитель в місті Одесі. З березня 1910 року працював домашнім вчителем у містечку Бричани. У 1911 році склав екстерном екзамени за курс гімназії.

У 1912 році переїхав в Кишинів, де вступив в Бунд. Був членом Бунду в 1912—1913 роках.

З 1913 року — в Одесі, де став вільним слухачем в Одеському Новоросійському університеті, навчання не закінчив.

Член РСДРП(б) з грудня 1913 року.

З початком Першої світової війни повернувся до Бессарабської губернії, захворів туберкульозом. З жовтня 1914 до березня 1915 року — підручний на складах Чичкіних у місті Бендерах. З березня до червня 1915 року — пакувальник яєць складу Чичкіних у місті Бендерах. З липня 1915 до квітня 1917 року працював домашнім вчителем у містечку Бричани.

Учасник Першої світової війни з квітня 1917 року — рядовий 15-го запасного полку російської 512-ї (530-ї) В'ятської дружини Південно-Західного фронту, яка була розквартирована у Вінниці. Один з активних учасників встановлення радянської влади у Вінниці в 1917 році, член солдатського комітету та член революційного трибуналу 530-ї В'ятської дружини, входив до трійки керівництва повстанням. З 1917 до березня 1918 року був членом президії Вінницької ради робітничих і солдатських депутатів.

З березня до травня 1918 року хворів, перебував у містечку Бричани.

З червня 1918 до березня 1919 року — в Одесі на підпільній радянській роботі, навчався в університеті, керував підпільною студентською комуністичною організацією «Спартак».

З березня 1919 року — в Червоній армії. У березні 1919 — січні 1920 року — заступник завідувача політичного відділу (військового комісара) 45-ї стрілецької дивізії, завідувач організаційного відділу політичного відділу 45-ї стрілецької дивізії. З 21 січня до 5 квітня 1920 та з 13 липня до 4 жовтня 1920 року — військовий комісар 45-ї стрілецької дивізії 12-ї армії РСЧА. Одночасно був завідувачем політичного відділу 45-ї стрілецької дивізії, заступником військового комісара Фастівської групи військ 12-ї армії. У жовтні 1920 — січні 1921 року — голова партійної комісії 45-ї стрілецької дивізії.

У 1921 — серпні 1922 року — член бюро Подільського губернського комітету КП(б)У. З лютого 1921 року — завідувач відділу управління Подільської губернії. У березні — 15 липня 1921 та з серпня 1921 до 7 грудня 1922 року — заступник голови виконавчого комітету Подільської губернської ради. З серпня до 3 жовтня 1921 року, з 5 грудня 1921 до 17 березня 1922 року та з 2 травня 1922 до 24 січня 1923 року — завідувач відділу управління Подільської губернії. У березні 1923 року — т.в.о. голови виконавчого комітету Подільської губернської ради.

З березня до липня 1923 року — на відповідальній роботі в Народному комісаріаті юстиції УСРР, член колегії та завідувач адміністративно-організаційного управління Народного комісаріату внутрішніх справ УСРР у місті Харкові. Одночасно з травня до липня 1923 року — т.в.о. заступника народного комісара внутрішніх справ УСРР.

У листопаді 1923 — лютому 1924 року — старший інспектор Народного комісаріату робітничо-селянської інспекції СРСР — Центральної контрольної комісії ВКП(б).

З лютого 1924 до серпня 1925 року — завідувач організаційного відділу та заступник відповідального секретаря Полтавського губернського комітету КП(б)У. З квітня до серпня 1925 року — в.о. відповідального секретаря Полтавського губернського комітету КП(б)У.

З серпня 1925 до квітня 1926 року — завідувач організаційного відділу та в.о. відповідального секретаря Полтавського окружного комітету КП(б)У. У квітні — червні 1926 року — відповідальний секретар Полтавського окружного комітету КП(б)У.

5 червня 1926 — 22 квітня 1929 року — відповідальний секретар Калузького губернського комітету ВКП(б).

У квітні — липні 1929 року — завідувач організаційного відділу Організаційного бюро ЦК ВКП(б) по Західній області. У липні 1929 — 28 січня 1932 року — завідувач організаційного відділу Західного обласного комітету ВКП(б) у місті Смоленську.

28 січня 1932 — лютий 1933 року — 2-й відповідальний секретар Західного обласного комітету ВКП(б) у місті Смоленську.

28 лютого 1933 — 24 травня 1937 року — голова виконавчого комітету Західної обласної ради у місті Смоленську.

У травні — липні 1937 року — виконувач обов'язків голови виконавчого комітету Курської обласної ради. Делегат 11-го и 15-17 з'їздів ВКП(б).

Заарештований 3 липня 1937 року органами НКВС СРСР. 29 жовтня 1937 року рішенням Воєнної колегії Верховного суду СРСР засуджений до розстрілу за звинуваченням у антирадянській терористичній діяльності. Страчений 30 жовтня 1937 року. Посмертно реабілітований рішенням Воєнної колегії Верховного суду СРСР 25 серпня 1956 року.

Родина Дружина (з 1920 року) — Зінаїда Мойсеївна Брик, син Леонід (1922—2002), дочка Майя (1931).

Нагороди орден Леніна (20.12.1935)

Посилання Історія Полтави Ракитов (Рабинович) Григорий Давыдович