«Гордість і упередження», також «Гордість і упередженість» () — роман англійської письменниці Джейн Остін, опублікований 1813 року, який дає картину життя дрібного англійського шляхетства на початку ХІХ сторіччя — і водночас є «прадідусем» усіх коли-небудь створених жіночих романів. Як роман звичаїв він розповідає про розвиток характеру Елізабет Беннет, головної героїні книги, яка дізнається про наслідки поспішних суджень і приходить до розуміння різниці між поверхневою добротою та справжньою добротою.
Містер Беннет, власник маєтку Лонгборн у графстві Гартфордшир, має п’ятьох дочок, але його майно є пов’язаним і може бути передане лише спадкоємцю чоловічої статі. Його дружина також не має спадку, тож після його смерті сім’я зазнає бідності. Таким чином, необхідно, щоб принаймні одна з дочок вступила в шлюб, щоб підтримувати інших, що є основною мотивацією сюжету.
«Гордість і упередження» належить до книг класичної літератури, які найбільше подобаються аудиторії: на початок ХХІ ст. у світі продано понад 20 млн примірників. Посідає номер 9 у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часів журналу НьюсвікNewsweek's Top 100 Books — список 100 найкращих книг усіх часів журналу Ньюсвік . А також № 2 у голосуванні The Big Read проведеного BBC 2003 року у Великій Британії.
Роман було неодноразово екранізовано, в екранізації 2005 року головну героїню Елізабет Беннет грала Кіра Найтлі. Однією з найкращих екранізацій вважають шестисерійний однойменний телесеріал 1995 року, в якому головні ролі грали Колін Ферт і Дженніфер Елі.
Короткий зміст сюжету
На початку ХІХ століття сім'я Беннет живе в своєму маєтку Лонгборн, розташованому поблизу села Меритон в Гартфордширі, Англія. Елізабет Беннет — друга з п'яти доньок містера Беннета. Містер Беннет не багатий і економічне становище його родини залежить від родового маєтку, який після його смерті повинен перейти до спадкоємця по чоловічій лінії, а отже, родина опиниться без засобів існування. Доньок украй необхідно одружити. Це головна турбота місіс Бенет, його дружини й матері Елізабет. Ліззі розумна, незалежна, горда, але не особливо красива — красуня в родині найстарша сестра Джейн.
Приїзд містера Бінґлі, багатого холостяка, який орендує сусідній маєток Незерфілд, дає їй сподівання, що одна з її доньок може укласти вигідний шлюб, бо «Це загальновизнана істина, що неодруженому чоловікові, який володіє багатством, мабуть, бракує дружини».
На балу родина представлена Незерфілдській вечірці, включаючи містера Бінґлі, його двох сестер і містера Дарсі, його найдорожчого друга. Доброзичливість і веселість містера Бінґлі принесла йому популярність серед гостей. Здається, він цікавиться Джейн, старшою дочкою Беннета. Містер Дарсі, який вважається удвічі багатшим за містера Бінґлі, гордовитий і відсторонений, що викликає рішучу неприязнь до нього. Він відмовляється танцювати з Елізабет, другою старшою дочкою Беннета, оскільки вона «недостатньо красива». Хоча вона жартує з цього приводу зі своєю подругою, Елізабет глибоко ображена. Незважаючи на це перше враження, містер Дарсі таємно починає відчувати прихильність до Елізабет, оскільки вони продовжують зустрічатися один з одним на світських заходах, цінуючи її розум і відвертість.
Містер Дарсі нашкодив Джейн також, розповівши містеру Бінґлі, що всі тут полюють тільки за його багатством, а її почуття до нього вдавані. Після цієї розмови містер Бінґлі несподівано поїхав, почалася тривала розлука, яка розбила серце Джейн.
Тим часом до Елізабет посватався містер Коллінз, далекий родич, до якого перейде у спадок маєток містера Беннета. Здавалося б, життя Ліззі влаштувалася, але їй зовсім не подобається нерозумний, педантичний і манірний містер Коллінз. Елізабет відмовилася, чим дуже засмутила місіс Беннет.
Містер Коллінз не розгубився і одружився з Шарлотою, подругою Елізабет, яка була значно старшою і могла залишитися старою дівою.
Незабаром Елізабет поїхала до Шарлоти в гості в Кент. Тамтешня парафія була неподалік від маєтку Розінгз-Парк, який належав леді Катрін де Бург, тітці містера Дарсі. Леді Катрін запрошувала до себе родину священика, містера Коллінза та його гостю. Там Елізабет знову зустрілася з містером Дарсі. Його почуття до неї почали розвиватися ще після одного з балів, а тепер, побачивши її знову й не взмозі стриматися, Дарсі запропонував їй руку та серце. При цьому він зазначив, що робить це неохоче, оскільки її становище в суспільстві та зв'язки значно нижчі. Елізабет з погордою відмовила йому — він був причиною розбитого серця сестри Джейн і так несправедливо вчинив з молодим офіцером, містером Вікемом.
Містер Дарсі написав Елізабет листа, у якому пояснив, що містер Вікем злидень і картяр, безвідповідальна людина, ще й хотів викрасти та знеславити сестру містера Дарсі Джорджіану, щоб добратися до статків родини. Йому дали належну відсіч. А от щодо Джейн і містера Бінґлі, то він вчинив правильно, бо жодних почуттів з боку Джейн не помітив, а поведінка родини Елізабет, її матері та молодших сестер зовсім безтактна.
Через кілька місяців Елізабет разом із дядьком та тіткою Гардінерами їде подорожувати до Дербіширу. Дядько та тітка Гардінери були в комерції. За тих часів джентльмен міг мати тільки три професії: військового, священика й правника. Заняття комерцією — означало втрату статусу. Шляхетні люди при зустрічі з такими повертали голову в інший бік. Щодо грошей, Гардінери, втім, стояли зовсім непогано.
Дорогою, Гардінери та їхня супутниця скористалися нагодою відвідати Пемберлі, маєток містера Дарсі. Його на ту пору не було вдома, маєток їм показала старенька економка, яка знала містера Дарсі змалечку. Вона не скупилася на похвалу господарю. Несподівано повернувся містер Дарсі. Він вразив Елізабет тим, що не лише ґречно поводився з нею — вона ж погордувала ним, незважаючи на нижчий статус. Містер Дарсі надзвичайно ввічливо поводився навіть із Гардінерами. А під кінець представив Елізабет своїй сестрі Джорджіані — це була нечувана честь.
Тут прийшла новина, що молодша сестра Лідія втекла з дому з містером Вікемом. Спочатку всі сподівалися, що вони одружаться, але виявилося, що одруження не входить у плани містера Вікема, і родина Беннетів опинилася перед загрозою безчестя. Отримавши звістку про ці події, Елізабет поспішає додому. Вона впевнена, що тепер Дарсі про неї навіть не захоче чути.
Незабаром утікачів знайшли й зусиллями, начебто, дядька Гардінера, Вікема зобов'язали одружитися з Лідією. Після весілля молода пара приїздить до Беннетів, і Лідія згадує, що на весіллі був містер Дарсі. Елізабет довідується від тітки Гардінер, що всю справу насправді владнав саме він, взявши на себе значні витрати.
Повертається містер Бінґлі й робить пропозицію руки та серця Джейн. Джейн згоджується. Далі до оселі Беннетів здійснює несподіваний візит леді Кетрін. Вона хоче знати, чи не заручена Елізабет із містером Дарсі. Вона вимагає, щоб ця нахабна особа й не думала одружуватися з містером Дарсі — вона йому не рівня. Елізабет її випровадила, нічого не сказавши. Розлючена леді Кетрін вимагає відповіді у містера Дарсі, і містер Дарсі дізнається про вперту поведінку Елізабет. Він квапиться повторити своє освідчення, і Елізабет згоджується.
Персонажі
Елізабет Беннет – друга старша з дочок Беннет, приваблива, дотепна і розумна – але зі схильністю до формування впертого та упередженого першого враження. З розвитком історії розвиваються і її стосунки з містером Дарсі. Хід стосунків Елізабет і Дарсі остаточно вирішується, коли Дарсі долає свою гордість, а Елізабет долає своє упередження, що змушує їх обох віддатися любові одне до одного. Містер Фіцвільям Дарсі – друг містера Бінґлі та багатий власник маєтку Пемберлі в Дербіширі, який, як кажуть, коштує щонайменше 10 000 фунтів стерлінгів на рік. Незважаючи на те, що Дарсі красивий, високий і розумний, йому бракує легкості та соціальної витонченості, тому інші часто помилково сприймають його спочатку гордовиту стриманість як доказ надмірної гордости. Новий гість у Мерітоні, де відбувається дія роману, він, зрештою, є коханням Елізабет Беннет. Незважаючи на те, що він видається гордим і через це його не люблять люди, його слуги ручаються за його доброту та порядність. Містер Беннет – логічний і розсудливий джентльмен пізнього середнього віку із скромнішим доходом у 2000 фунтів стерлінгів на рік і сухо саркастичний патріарх сім’ї Беннет з п’ятьма неодруженими дочками. Його маєток Лонгборн походить по чоловічій лінії. Його прихильність до дружини зникла на початку їхнього шлюбу і тепер зведена до простої терпимості. У романі його часто описують як «лінивого». Місіс Беннет (до шлюбу Ґардінер) – літня дружина містера Беннета та мати їхніх п’яти дочок. Місіс Беннет — іпохондрик, який уявляє себе сприйнятливою до нападів тремору та серцебиття (її «бідні нерви») щоразу, коли справи йдуть не так, як вона хоче. Її головна мета в житті — одружити дочок із заможними чоловіками. Її мало хвилює, чи принесуть їм такі шлюби щастя. Вона отримала від батька 4000 фунтів стерлінгів.
Джейн Беннет - найстарша сестра Беннет. Вона вважається найкрасивішою молодою леді в околицях і схильна бачити в інших тільки хороше (але її можна переконати в протилежному з достатніми доказами). Вона закохується в Чарльза Бінґлі, багатого молодого джентльмена, який нещодавно переїхав у Хартфордшир і є близьким другом містера Дарсі. Мері Беннет – середульша сестра Беннет і найпростіша з її братів і сестер. Мері має серйозну вдачу і в основному читає і грає музику, хоча не раз нетерпляче демонструє свої досягнення і досить марнославна щодо них. Вона часто моралізує свою родину. За «Мемуарами Джейн Остін» Джеймса Едварда Остена-Лі, Мері врешті-решт стала дружиною одного з юристів свого дядька Філіпса та переїхала з ним у Меритон. Кетрін «Кітті» Беннет – четверта дочка Беннета. Хоча вона старша за Лідію, вона є її тінню і слідкує за нею в її погоні за офіцерами міліції. Її часто зображують заздрісницею Лідії та описують як «дурну» молоду жінку. Однак кажуть, що вона покращилася, коли Лідія вийшла з-під впливу. Відповідно до «Мемуарів Джейн Остін» Джеймса Едварда Остін-Лі, Кітті пізніше пошлюбила священнослужителя, який жив поблизу Пемберлі. Лідія Беннет – наймолодша сестра Беннет. Вона легковажна і свавільна. Основне її заняття – спілкування, особливо флірт з офіцерами міліції. Це призводить до того, що вона втікає з Джорджем Вікхемом, хоча він не має наміру одружуватися з нею. Лідія не поважає моральний кодекс свого суспільства; як каже Ешлі Таучерт, вона «почуває без міркувань». Чарльз Бінґлі – красивий, привітний, заможний молодий джентльмен з півночі Англії, який орендує Незерфілд Парк, маєток за три милі від Лонгборна, з надією придбати його. Його відрізняють від містера Дарсі за більш приємні манери, хоча він покладається на поради свого досвідченішого друга. Прикладом цього є запобігання роману Бінґлі та Джейн через незаперечну залежність Бінґлі від думки Дарсі.No love for Lydia: The fate of desire in Pride and Prejudice Allen DW 1985. Йому бракує рішучості, і він легко піддається впливу інших; його дві сестри, міс Керолайн Бінґлі та місіс Луїза Герст, не схвалюють зростання прихильності Бінґлі до міс Джейн Беннет. Він успадкував статок у 100 000 фунтів стерлінгів.