Гей

Гей (від ) — гомосексуальний чоловік. Історична термінологія для позначення геїв включала та уранців.

Геї продовжують стикатися зі значною дискримінацією у багатьох частинах світу, особливо в деяких частинах Азії та Африки. У Західному світі багато геїв досі стикаються з дискримінацією у своєму повсякденному житті, хоча деякі відкрито геї досягли національного успіху та популярності, зокрема генеральний директор Apple Тім Кук та глави держав чи урядів, такі як Едгарс Рінкевичс (президент Латвії з 2023 року) та Скотт Бессент (міністр фінансів США з 2025 року).

Слово «гей» рекомендується ЛГБТК-групами та стилістичними довідниками для опису всіх чоловіків, які мають статевий потяг виключно до представників своєї статі, (Reprinted from ) тоді як слово «лесбійка» стосується саме гомосексуалок.

Етимологія

Слово «гей» використовується для позначення чоловіків з погляду на їхню сексуальну ідентичність чи сексуальну поведінку, незалежно від сексуальної орієнтації, або як прикметник, щоб охарактеризувати чи пов'язати іменники з чоловічою гомосексуальністю або міжчоловічим потягом.

Англійський прикметник «gay» спочатку означав «безтурботний, радісний, веселий, яскравий, театральний». Однак у сучасній англійській мові (з 1960 — 1970-х) це слово зазвичай використовується як іменник або прикметник, що позначає одностатеву сексуальну орієнтацію — гомосексуальність.

У своїй книзі «Любов небесного кольору» соціолог і сексолог І. С. Кон пише: «гей» — не просто чоловік, який любить чоловіків, а носій особливої самосвідомості, член відповідної субкультури, громади або організації, борець за свої громадянські права і т. ін.

В англійській мові слово «гей» може бути використано для опису рис, асоційованих із квірами або гомосексуалами, як з чоловіками, так і з жінками, із субкультурою або способом життя. В українській мові термін «гей» застосовується переважно щодо чоловіків-гомосексуалів. З іншого боку, термін лесбійка використовується і в англійській, і в українській мові однаково гендерно-специфічно, позначаючи гомосексуальних жінок.

Чоловіча гомосексуальність у світовій історії Деякі вчені стверджують, що терміни «гомосексуал» та «гей» є проблематичними, коли застосовуються до чоловіків у стародавніх культурах, оскільки, наприклад, ні греки, ні римляни не мали жодного слова, яке охоплювало б той самий семантичний діапазон, що й сучасне поняття «гомосексуальність». Крім того, існували різноманітні сексуальні практики, прийняття яких відрізнялося залежно від часу та місця. Інші вчені стверджують, що існує значна схожість між стародавніми та сучасними чоловіками-гомосексуалами. The author has made adapted and expanded portions of this book available online as A Critique of Social Constructionism and Postmodern Queer Theory .

У культурах, що перебували під впливом авраамічних релігій, і церква встановлювали содомію як порушення божественного закону або . Однак засудження анального сексу між чоловіками передувало християнській вірі."sow illegitimate and bastard seed in courtesans, or sterile seed in males in defiance of nature." Plato in The Laws (Book VIII p.841 edition of Stephanus) or p.340, edition of Penguin Books, 1972. Протягом більшої частини християнської історії більшість християнських теологів і конфесій вважали гомосексуальну поведінку аморальною або гріховною. Засудження було і в Стародавній Греції; наприклад, Платон у своїх «Законах» описував чоловічу гомосексуальність як «неприродну» та виступав за її заборону.

Багато історичних постатей, включаючи Сократа, лорда Байрона, Едуарда II та АдріанаRoman Homosexuality By Craig Arthur Williams, p.60 описували як геїв або бісексуалів. Деякі вчені, такі як Мішель Фуко, розглядали це як ризик анахронічного впровадження сучасної сексуальності, чужої їхньому часу, хоча інші вчені заперечують це. The author has made adapted and expanded portions of this book available online as A Critique of Social Constructionism and Postmodern Queer Theory .

Африка

Першою можливо відомою гомосексуальною чоловічою парою в історії зазвичай вважаються Хнумхотеп і Ніанххнум, давньоєгипетська пара, яка жила близько 2400 року до нашої ери. Пару зображено в позі поцілунку носа, найінтимнішій позі в єгипетському мистецтві, в оточенні, ймовірно, їхніх спадкоємців.Richard Parkinson: Homosexual Desire and Middle Kingdom Literature. In: The Journal of Egyptian Archaeology (JEA), vol. 81, 1995, pp. 57–76. Ашмолеанський пергамент VI або VII століття є єдиним прикладом любовного заклинання між чоловіками коптською мовою. Європейська колонізація Африки призвела до запровадження законів проти содомії, і це загалом вважається основною причиною того, що африканські країни сьогодні мають такі суворі закони проти геїв. Три країни або юрисдикції мають смертну кару для геїв в Африці. До них належать Мавританія та кілька регіонів Нігерії та Джубаленду.

Америка

Як і в багатьох інших незахідних культурах, важко визначити, якою мірою західні уявлення про сексуальну орієнтацію застосовуються до доколумбових культур. Докази гомоеротичних статевих актів між чоловіками були знайдені в багатьох дозавойовницьких цивілізаціях Латинської Америки, таких як ацтеки, мая, кечуа, моче, сапотеки, інки та тупінамба в Бразилії. Фактично, в мітології ацтеків божество Ксочіпіллі було символом геїв та чоловіків-повій.

Іспанські конкістадори висловлювали жах, виявивши, що содомія відкрито практикується серед корінних чоловіків, і використовували це як доказ їхньої нібито неповноцінності.Mártir de Anglería, Pedro. (1530). Décadas del Mundo Nuevo . Quoted by Coello de la Rosa, Alexandre. "Good Indians", "Bad Indians", "What Christians?": The Dark Side of the New World in Gonzalo Fernández de Oviedo y Valdés (1478–1557), Delaware Review of Latin American Studies, Vol. 3, No. 2, 2002. Конкістадори багато говорили про содомію серед корінних народів, щоб зобразити їх дикунами та таким чином виправдати їхнє завоювання та примусове навернення до християнства. Внаслідок зростання впливу та могутності конкістадорів багато лідерів корінних народів почали самі засуджувати гомосексуальні акти. У період після європейської колонізації гомосексуальність переслідувалася інквізицією, що іноді призводило до смертних вироків за звинуваченням у содомії. Багато гомосексуальних чоловіків укладали гетеросексуальні шлюби, щоб зберегти видимість, а деякі зверталися до духовенства, щоб уникнути громадської уваги.

Під час , після серії доносів, влада заарештувала 123 чоловіків у 1658 році за підозрою в гомосексуальності. Хоча багатьом вдалося втекти, Королівський кримінальний суд засудив чотирнадцять чоловіків з різного соціального та етнічного походження до смертної кари через публічне спалення, відповідно до закону, прийнятого Ізабеллою Кастильською в 1497 році. Вироки були виконані одночасно в один день, 6 листопада 1658 року. Записи цих судових процесів та тих, що відбулися в 1660, 1673 та 1687 роках, свідчать про те, що Мехіко, як і багато інших великих міст того часу, був активний підпільний світ щодо гомосексуальності.

Східна Азія

У Східній Азії одностатеві стосунки між чоловіками відзначалися з найдавніших записів історії. , відома як пристрасті розрізаного персика та різні інші евфемізми, була зафіксована приблизно з 600 року до нашої ери. Чоловіча гомосексуальність згадувалася в багатьох відомих творах китайської літератури. Випадки одностатевої прихильності та сексуальних взаємодій, описані в класичному романі «Сон у червоному теремі», здаються такими ж знайомими сучасним спостерігачам, як і аналогічні історії про романтичні стосунки між гетеросексуальними людьми того ж періоду. Конфуціанство, будучи переважно соціальною та політичною філософією, мало зосереджувалося на сексуальності, гомосексуальній чи гетеросексуальній. Література династії Мін, така як «Бянь Ер Чай» (弁而釵/弁而钗), зображує гомосексуальні стосунки між чоловіками як більш приємні та «гармонійніші», ніж гетеросексуальні стосунки.Kang, Wenqing. Obsession: male same-sex relations in China, 1900–1950, Hong Kong University Press. Page 2 У творах Ван Шуну часів династії Лю Сун стверджувалося, що гомосексуальність була такою ж поширеною, як і гетеросексуальність, у Китаї кінця III століття. Опір чоловічій гомосексуальності в Китаї бере свій початок у середньовічній династії Тан (618–907), що пояснюється зростаючим впливом християнських та ісламських цінностей,Hinsch, Bret. (1990). Passions of the Cut Sleeve. University of California Press. p. 77-78. але повністю утвердився лише під час вестернізації пізньої династії Цін та Китайської Республіки.Kang, Wenqing. Obsession: male same-sex relations in China, 1900–1950, Hong Kong University Press. Page 3

Європа

Класичний період

Найдавніші західні документи (у формі літературних творів, предметів мистецтва та мітографічних матеріалів), що стосуються одностатевих стосунків між чоловіками, походять зі . Деякі міста-держави забороняли їх, тоді як інші мали неоднозначне ставлення або дозволяли. В Атенах зрештою були прийняті закони, спрямовані на обмеження педерастії та гомосексуальності загалом, але не на заборону кожного їхнього прояву.

У Стародавньому Римі чоловіча гомосексуальність документувалася через педерастію, але чоловіча сексуальна пасивність критикувалася; педерастична увага вважалася законною лише тоді, коли вона була спрямована на нинішніх або колишніх рабів. Еллінофілський імператор Адріан відомий своїми стосунками з Антіноєм, але християнський імператор Феодосій I 6 серпня 390 року видав закон, який засуджував пасивних чоловіків до спалення на вогнищі. У 558 році н. е. імператор Юстиніан поширив заборону також на активного партнера, попереджаючи, що така поведінка може призвести до руйнування міст через «гнів Божий».

Деякі вчені стверджують, що в античній літературі є приклади чоловічого гомосексуального кохання, як-от Ахілл та Патрокл в «Іліаді».

Відродження

В епоху Відродження заможні міста на півночі Італії, зокрема Флоренція та Венеція, були відомі своєю поширеною практикою одностатевого кохання, у якій перебувала значна частина чоловічого населення та яка була побудована за класичним зразком Греції та Риму.Rocke, Michael, (1996), Forbidden Friendships: Homosexuality and male Culture in Renaissance Florence, Ruggiero, Guido, (1985), The Boundaries of Eros, Але навіть коли багато чоловіків вступали в одностатеві стосунки, влада під егідою суду нічних офіцерів переслідувала, штрафувала та ув'язнювала значну частину цього населення. З другої половини XIII століття смертна кара була покаранням за чоловічу гомосексуальність у більшій частині Європи. Стосунки соціально відомих діячів, таких як король та герцог Бекінгемський, висвітлювали цю проблему, зокрема у вуличних памфлетах анонімних авторів.

Близький Схід