Креаціонізм () — віра в те, що світ, людина та інші форми життя на Землі створені вищою, надприродною силою (Богом, духами т. д.). Креаціонізм не є цілісною доктриною — існує багато різновидів креаціонізму з різними уявленнями про час та обставини акту творіння та різним ставленням до сучасних наукових поглядів на біологічну еволюцію, віку Землі та антропогенез.
Історія
Історія креаціонізму є частиною історії релігії, хоча сам термін виник недавно. Термін «креаціонізм» став популярним лише приблизно з кінця XIX — початку XX століття, коли наукові теорії, що суперечили канонічним релігійним текстам (принаймні у їх буквальному розумінні), стали істотно впливати не тільки на погляди наукової спільноти, але й на масову свідомість. Це було реакцією захисників традиційного релігійного світогляду на нову наукову картину світу, і насамперед на теорію еволюції, запропоновану Чарльзом Дарвіном. Термін був поширений християнськими фундаменталістами, що рішуче протистояли науковому впливу. Ці групи домоглися тимчасової заборони на викладання еволюційної біології в публічних школах деяких юрисдикцій США, а з середини 1960-х років активісти течії молодоземельного креаціонізму почали активно домагатися викладання в публічних школах «наукового креаціонізму», який підтримує буквальне трактування Старого ЗаповітуCreationism," Contributed By: Ronald L. Numbers, William Coleman: Microsoft Encarta Online Encyclopedia 2007 http://encarta.msn.com © 1997—2007 Microsoft Corporation. All Rights Reserved.. 1975 року судова постанова в процесі Деніел проти Вотерса визнала неконституційним викладання креаціонізму в США. Це призвело до зміни назви креаціонізму на «науку створення», а після її заборони в 1987 році (процес Едвардс проти Агілларда) — на «розумний задум», який заборонили 2005 року (процес Кіцміллер проти Довера)Creationism/ID, A Short Legal History By Lenny Flank, Talk Reason.
Концепція творіння в ранньому та середньовічному християнстві
Ранньохристиянські Отці Церкви переважно розглядали історію творіння як алегорію, з більш духовним значенням, ніж буквальним, хоча прямо не відмітаючи і буквальне значенняPerspectives on Science and Christian Faith , Early Christian Writings . У першому столітті апостол Павло описував строфу 2:24 Книги Буття як алегорію, що означала Христа та церкву. Філон Александрійський описував творіння як миттєвий процес, стверджуючи, що вказані в Біблії 6 днів були необхідні для порядку та створення щасливого числа. Єврейські автори, такі як Авраам ібн Езра, що були відносно близькими до концепції креаціонізму, також відмовлялися від літературного тлумачення Книги буття. Рамбам прямо вказував, що розділи 1–3 Книги буття не можуть тлумачитися буквально.
У відповідь на віру гностиків, що Книга Буття була цілком алегоричною, ортодоксальні християни відвели це тлумачення, хоча знову не перейшли на буквальне тлумачення тексту. Зокрема Ориген вірив, що фізичний світ дійсно є творіння Бога, але не хронологія або окремі події творіння. Подібно до нього і Святий Василій, що жив у IV столітті, описував творіння як раптове та неподільне, хоча і сприймав багато біблійних тверджень буквально.
Августин Аврелій в своїй роботі «Буквальне значення Книги Буття» наполягав, що ця книга вірно описує творіння фізичного світу, але погоджувався з попередниками, що творіння було раптовим, із днями введеними з дидактичних причин, для логічної класифікації. Для нього світло було алегорією ангелів, а не видимим світлом; духовним, а не фізичним. Августин підкреслював складність розуміння тексту та необхідність переосмислення його з новими знаннями. Зокрема, згідно з ним, християни не повинні створювати абсурдних догматичних інтерпретацій, що суперечать фізичним свідоцтвам.
В XIII столітті Фома Аквінський, як і Августин, відмічав необхідність вірити Писанню, але пам'ятати, «що Святе Писання може бути пояснене численними шляхами, не слід ставати прихильниками одного з них, лише щоб потім не мати можливості відмовитися від нього, якщо буде доведено його помилковість; Святе Писання не слід описувати невірним в смішному вигляді та ставити перешкоди на їх шляху до віри».
Природна теологія
З 1517 року Реформація принесла новий погляд на тлумачення Книги Буття, зокрема Мартін Лютер відстоював ідею, що творіння дійсно зайняло 6 днів, та навіть вказував на дату цієї події біля 6000 років тому, посилаючись на Мойсея, хоча і відмічав, що німці, читаючи переклад через кілька тисячоліть, мали інше розуміння, ніж євреї, що жили в інший час, тому в багатьох випадках, таких як історія про змія, і Лютер схилявся до алегоричних пояснень. Жан Кальвін також відмічав миттєве творіння, але критикував тих, хто всупереч розумінню фізичного світу дійсно уявляв «води над небом».
Відкриття нових земель принесли знання про нові різноманітні форми життя, що привело до поширення ідеї, що кожна з цих істот була індивідуально створена Богом. В 1605 році Френсіс Бекон підкреслював, що робота Бога в природі навчає нас інтерпретувати світ Бога в Біблії, а його метод Бекона ввів емпіричний підхід, центральний в сучасній науці. В результаті виникла так звана природна теологія, що пропонувала вивчати природу з метою знаходження свідоцтв на користь християнству, що також здійснювала численні спроби узгодити знання про природу з концепцією Всесвітнього потопуHistory of the Collapse of "Flood Geology" and a Young Earth , adapted from The Biblical Flood: A Case Study of the Church's Response to Extrabiblical Evidence (Eerdmans, 1995) by Davis A. Young, Retrieved 2007-06-30..
В 1650 році архієпископ Армський, Джеймс Ашшер, опублікував Хронологію Ашшера, засновану на Біблії версію історії, що вказувала роком творіння 4004 рік до Різдва Христового. Цю дату було на той час прийнято, але розвиток геології в XVIII і XIX століттях виявив існування пластів і зкам'янілостей, що вказували на існування стародавньої Землі. В результаті в Англії поширилася концепція катастрофізму, що пропонувала пояснення цих даних за допомогою Всесвітнього потопу, проте вона виявилася нежиттєздатною і вже у 1850 році більшість євангелістських церков прийняли різноманітні форми креаціонізму «старої Землі» (але не термін), хоча і не сприйняли еволюцію.
Еволюція
Приблизно з початку XIX століття почали поширюватися ідеї, подібні ідеям Ламарка про трансмутацію видів, хоча вони не набули великої відомості та розглядалися майже виключно в середовищі паризьких та единбурзьких анатомістів. Британія на той час перебувала у стані війни з республіканською Францією, та побоювання ідей Американської та Французької революцій привело до жорстких репресій будь-яких ідей, що потенційно могли загрожувати виправданню монархії божественним походженням. Роботи Чарльза Дарвіна над своєю теорією природного відбору велися в суворій таємниці. Із закінченням війни репресії зменшилися, і анонімна публікація роботи «Сліди творіння» в 1844 році була сприйнята із зацікавленням та підтримкою з боку квакерів й унітаріанців, але критикою з боку наукового суспільства, що підкреслило необхідність додаткових доказів. Робота Дарвіна 1859 року «Походження видів» забезпечила свідоцтва з авторитетних та поважних джерел, і поступово науковці переконалися в концепції еволюції. Проте теорія зустрічала опір з боку консервативних євангелістів та Англіканської церкви, але їх увага скоро перемкнулася на більший шум, піднятий роботою «Дослідження та огляди» (Essays and Reviews) ліберальних англіканських теологів, на тему суперечки про «вищу критику», розпочату ще Еразмом кілька століть раніше. Книга переосмислювала Біблію та із сумнівом розглядала її буквальну інтерпретацію. До 1875 року більшість американських натуралістів підтримували ідею теїстичної еволюції, часто із введенням окремого створення людини.
На початку XX століття еволюція була переважно прийнятою та почала викладатися в школах. Проте після Першої світової війни поширилася ідея, що німецька агресія була наслідком дарвінівської доктрини «виживання найпристосованішого», що підштовхнуло американця Вільяма Дженнінгса Браяна розпочати кампанію проти викладання ідей еволюції людини. В 1920-х роках Фундаменталістсько-модерністська суперечка привела до зростання релігійного пилу фундаменталістів, що почали закликати проти викладання еволюції в публічних школах. Їм вдалося добитися такої заборони в Теннессі в 1925 році Актом Батлераs:Kitzmiller v. Dover Area School District/2:Context#Page 19 of 139 A Position Paper from the Center for Inquiry, Office of Public Policy Barbara Forrest. May, 2007. та видалення розділу про еволюцію з популярних підручників з біології в інших штатах. Саме того часу термін «креаціонізм» почав використовуватися як антонім еволюціїTalkOrigins Archive: Post of the Month: March 2006 , The History of Creationism by Lenny Flank..
Наука творіння та розумний задум
Судові рішення та офіційні резолюції щодо викладання еволюційної теорії та креаціонізму «Мавпячий процес» 1925 р. у штаті Теннессі
У 1925 р., шкільного вчителя Джона Скоупса було звинувачено у порушенні «Акту Батлера» — закону штату Теннессі, який забороняв викладати у навчальних закладах, фінансованих штатом, «будь-яку теорію, що заперечує історію Божественного Створіння людини згідно з Біблією, і замість цього вчить, що людина походить від тварин нижчого ґатунку». Скоупс свідомо порушував Акт Батлера, сподіваючись за допомогою Американської Спілки за Громадські Свободи (ACLU) надати справі широкого розголосу і привернути громадську увагу до цієї проблеми.
Справа Скоупса дійсно викликала великий резонанс у США (висвітлювати суд прибуло більше двохсот американських кореспондентів, а також двоє англійських) і стала широко відомою у світі під назвою «мавпячого процесу». Пізніше на основі цих подій було написано п'єсу «Inherit the Wind» («Пожнеш бурю») (1955)Див. , яка йшла на сценах Бродвея, а також знято кінофільм у 1960 р. і телевізійні фільми у 1965, 1988 and 1999 рр.
Окружний суд у м. Дейтоні визнав Скоупса винним і присудив до штрафу у розмірі 100 доларів. Апеляцію адвокатів Скоупса до Верховного Суду штату Теннессі було відхилено, однак водночас суддя відзначив процедурні порушення у рішенні про накладання штрафу і рекомендував прокурору заради суспільного спокою відмовитися від продовження «цієї дивної справи», враховуючи, що звинувачуваний більше не перебуває на державній службі. Прокурор заявив, що не наполягатиме на продовженні справи.
Скасування закону штату Арканзас про заборону викладання еволюційної теорії у державних школах (1968)
У 1928 р. в Арканзасі було прийнято закон, аналогічний теннессійському «Акту Батлера». Закон діяв протягом 40 років, але за весь час ніхто не був звинувачений у його порушенні. У 1968 р. цей закон оскаржила Сюзан Епперсон, вчителька з м. Літтл Рок.
Верховний Суд США скасував законодавчі акти штату Арканзас, які забороняли викладання еволюційної теорії у державних школах. Суд визнав, що, згідно з Першою Поправкою до Конституції США, штати не можуть вимагати пристосування навчального процесу «до принципів чи заборон будь-якої релігійної секти або догми»Див. .
Після цього рішення, прибічники креаціонізму кілька разів висували у різних штатах США позови проти викладання еволюційної теорії, але ці позови щоразу відхилялися.
Скасування актів про «збалансоване викладання» (1987, 2005)
На початку 1980-х років у штаті Луїзіана було прийнято законодавчий акт про «збалансоване викладання» еволюційної теорії та креаціонізму. У випадку викладання у державних школах еволюційної теорії, цей закон вимагав викладати також і креаціонізм.
У 1987 р., Верховний Суд США визнав «акт про збалансоване викладання» неконституційним, оскільки законодавчі акти не повинні бути спрямованими на підтримку релігії з боку держави. Водночас суд відзначив, що немає підстав забороняти викладання альтернативних наукових теорій, в тому числі і про походження людства.