Торберн Улаф Бергман (; 20 березня 1735, Катарінберг — 8 липня 1784, Медеві) — шведський хімік і мінералог.
Закінчив Уппсальський університет, де з 1758 року був викладачем математики і фізики, а з 1767 року — професором хімії і мінералогії. Розробив систематичний хід якісного аналізу. Удосконалив аналіз із застосуванням паяльної трубки; широко користувався ваговим аналізом. Бергман досліджував ряд мінералів і класифікував їх за хімічним складом. Запропонував механістичну теорію виборчої хімічної спорідненості. Помилково вважаючи, що спорідненість між двома речовинами за даних умов залишається постійною і не залежить від відносних мас реагуючих речовин, Бергман склав таблиці хімічної спорідненості, якими користувалися до початку 19 століття.
Його ім'ям названі кратер на Місяці та урановмісний мінерал торберніт.
Бібліографія
Opuscula physica, et chemica …, v. 1-6, Holmiae — [e. a.], 1779-90. Physick Beskrifning Ofver Jordklotet (Фізичний опис земної кулі), 1766. Disquisitio de Attractionibus Electivis (Диспут про сили спорідненості), 1775. Opuscula physica et chemica (Малі фізичні, хімічні та мінералогічні твори) 1779—1781.
Література
Блох М. А., Торберн Бергман, в кн.: Академику В. И. Вернадскому. К 50-летию научной и педагогической деятельности, т. 2, М., 1936: Partington J. R., A history of chemistry, v. 3, N. Y., 1962, p. 179‒99.
Примітки
Джерела Торберн Берґман у Великій Радянській Енциклопедії Торберн Бергман у Svenskt biografiskt handlexikon 1906 року