Рукописна книга — кодекс, що містить твір (або збірку творів) художнього, релігійного, юридичного чи іншого змісту, написаний вручну.
Загальна характеристика Найдавніші рукописні книги в Україні з'явились у період Київської Русі із запровадженням християнства. У першій половині XI століття князь Ярослав Мудрий заснував при Софійському соборі скрипторій (майстерню для переписування книг), забезпечений великою бібліотекою, кваліфікованими писарями і художниками. Саме звідси вийшли найдавніші рукописні пам'ятки: Остромирове Євангеліє (1056–1057), Ізборники Святослава (1073 і 1076). Книжна справа в цей час була добре налагоджена і в Києво-Печерській лаврі. У XII–XIV ст. важливими центрами книгописання стають монастирі Галицько-Волинського князівства (звідси, ймовірно, походять Христинопольський Апостол, XII ст.; Бучацьке Євангеліє, 12-13 ст.; Добрилове Євангеліє, 1164; Холмщини Євангеліє (Холмське Євангеліє), кінець XIII ст.; Бесіди Григорія Двоєслова, друга пол. XIII ст.; Євсевієве Євангеліє, (1283), а також Чернігівського, Новгород-Сіверського, Переяславського князівства (пам'ятки не збереглися).
До київського книжкового осередку належить найвидатніша пам'ятка рукописного мистецтва ранньої доби — Київський Псалтир (1397), оздоблений 302 високохудожніми мініатюрами. Найдавніші книги переписувались на пергаменті (спеціально обробленій і пристосованій для письма шкірі молодих тварин — ягнят, телят, козенят). Тривалий час пергамент був привізний, лише з XII–XIV ст. почали користуватись матеріалом місцевого виробництва. Давні книги переписувались уставом — високим, урочистим письмом, що передбачало пропорційність кожного знаку. Робота переписувачів була дуже повільною і вимагала скрупульозного виконання. У художньому оформленні книг переважали орнаменти «візантійського» і «тератологічного» («звіриного») типу, мотиви, запозичені з книг болгарського походження, проте з включенням оригінальних елементів.
Новий етап у розвитку рукописної книги пов'язаний з поширенням у XV ст. нового матеріалу письма — паперу, який був набагато дешевшим, що сприяло значній демократизації і поширенню книжно-рукописного мистецтва в Україні. Рукописних пам'яток цього часу збереглось удвічі більше, ніж з попередніх чотирьох століть. У цей час активізувалися старі осередки книгописання і виникли нові. Зокрема, в XV ст. набула розвитку книжкова справа у Закарпатті (Королівське Євангеліє, 1401) в с. Королеве, Мукачівський Псалтир (поч. XV ст.). Нового розвитку набувала рукописна справа у Галичині. Книги почали переписуватись не лише у великих містах (Львів, Стрий, Галич), а й у містечках і навіть селах. Тривалий час папір привозили із Заходу, переважно з Німеччини. У першій половині XVI ст. виробництво паперу почалось в Україні. Зокрема, один із перших паперових млинів (папірня) з'явився у Буську в 1539–1541. Рукописні книги з другої половини XIV ст. переписувалися півуставом, букви якого втратили квадратні пропорції, витягнулися, з'явився нахил, збільшилася кількість виносних літер і скорочених слів. Бурхливий розвиток рукописного мистецтва не знижував художньої вартості книг. Навпаки, у найкращих своїх зразках (Пересопницьке Євангеліє, 1556–1561; Загорівський Апостол, 1554) залишилися такими ж довершеними з естетичного погляду, як і в попередні століття. У художньому оформленні книг цього часу переважала плетінчаста орнаментика, з другої половини XVI ст. особливого розвитку набув рослинний орнамент, що переріс з кострубатих гілок у розкішні ренесансні й барокові композиції. Ці напрями в оформленні української рукописної книги згодом набули широкого розвитку, збагатились елементами народного вжиткового мистецтва і народного малювання. З другої пол. XVII–XVIII ст. виробництво рукописних книг в Україні поступово занепало і замінилося книгодрукуванням. Хоча книги, переписані від руки, продовжували з'являтися і у XVIII, і навіть XIX ст., проте це явище не мало вже масового характеру.
Див. також Кирилична українська рукописна писемність 11—17 ст. Пам'ятки української мови Городиське (Бучацьке) Євангеліє Рукопис Войнича Інкунабула ТЕІ (ініціатива кодування тексту)
Джерела та література Л. А. Дубровіна, В. Я. Фрис. Рукописна книга //
Література Кирилична рукописна книга XVI ст. з фондів Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського : іст.-кодикол. дослідж. : альб. філіграней / О. А. Іванова ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського, Ін-т рукопису. — Київ : НБУ ім. В. І. Вернадського, 2016. — 252, с. : іл., табл. ; 25 см. — Рез. англ., рос. — Бібліогр.: с. 214—224, в тексті та в підрядк. прим. — Імен. покажч.: с. 247—253. — 300 пр. — ISBN 978-966-02-8150-9. Кириличні рукописні книги у фондах Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника НАН України : Каталог. Т. 1. XI-XVI ст. / уклад. М.М. Кольбух. – Львів : Оріяна-Нова, 2007. – 522 с. – ISBN 966-02-2334-Х. Ошатність української рукописної книги / Я. П. Запаско; Укр. акад. друкарства. - Л. : Фенікс, 1998. - 135 c. Рукописна україніка у фондах Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника НАН України та проблеми створення інформаційного банку даних : Матеріали міжнар. наук.- практ. конф., 20-21 верес. 1996 р. / упоряд.: М. М. Трегуб; НАН України. Львів. наук. б-ка ім. В.Стефаника. - Л., 1999. - 563 c. David Diringer, The Book Before Printing: Ancient, Medieval and Oriental, Courier Dover Publications, New York 1982, ISBN 0-486-24243-9. C.H. Roberts — T.C. Skeat, The Birth of the Codex, Oxford University Press, New York — Cambridge 1983. L.W. Hurtado, The Earliest Christian Artifacts: Manuscripts and Christian Origins, Cambridge 2006.
Примітки
Посилання