Полонне

Поло́нне — місто в Україні, центр Полонської міської територіальної громади у Шепетівському районі Хмельницької області. Одне з найдревніших міст України — відоме з 996 року.

Географія Лежить на межі лісостепової та поліської зон. Пересічна температура січня −5,6 °C, липня +18,2 °C. Опадів 628 мм.

Місто розташоване на річці Хомора, за 104 км від Хмельницького. У межах міста розташована залізнична станція Полонне та залізнична станція Понінка на лінії Шепетівка—Бердичів. Через місто проходять дороги Шепетівка—Бердичів та Звягель—Старокостянтинів.

Назва Про Хомору та «град Полоний в лузі Хоморном» згадується в літописах Київської Русі, зокрема Іпатіївському та Лаврентіївському літописах. Місто називалося по-різному: «Полонноє», «Полони», «Польний», «Полний», а в давніх актах — «Полонная», «Полонне», «Полонне Великое», «Полонне Новоє». Щодо походження назви на сьогодні існує декілька версій. Дехто вважає що вона пішла від назви території, де жили поляни, Полянської землі, інші — від слова «полонити», брати в полон. Проте основною вважається така версія: назву місту дало поняття «полонь» — луг, сіножать, безлісе місце. М. Толстой, видатний славіст, академік, в 1969 році виконав детальний аналіз цього слова : «На Поліссі чистий простір лук серед лісу чи боліт, іноді біля річки, називається полонь чи болонь. Обидві форми не співіснують в одних і тих же говірках і можуть бути розмежовані географічно. В західній частині СРСР — полонь». Згідно з «Етимологічним словником літописних географічних назв Південної Русі» назва міста утворилася семантичним способом від давньоруського «полонина» (лука, луг) до «полоня» — «відкритий простір, який не поріс деревами й кущами». Ця версія підтверджується існуванням в старій частині міста місцевості під назвою «оболонь» (заплавні луки) — що, по суті, тотожне поняттю «полонь». Полонне перебуває на межі лісу та поля, Полісся та Лісостепу. На такій самій межі неподалік знаходяться села Поляна, Полянь і Полянка. Спільний корінь «поле» в усіх цих назвах і їх схоже розміщення додають додаткової ваги твердженню, що назва міста відображає його розташування і вигляд — безлісе місце над річкою. Іншими мовами назва міста пишеться так: англійською — Polonne, польською — Połonne, російською — Полонное, їдиш — פולנאה.

Історія

Перша згадка про Полонне

Полонне декілька раз згадується в давньоруських Іпатіївському та Лаврентіївському літописах. Одна з згадок говорить, що у 1169 році половці, заглибившись у володіння Київського князівства, дійшли до міста Полонного, яке належало київській Десятинній церкві: «Половцѣ ѣхаша за Къıѥвъ воѥватъ и приѣхаша к Полному къ ст҃ѣи Бц҃ѣ граду к десѧтиньному … и взѧша села безъ оутеча с людми с мужи и с женами конѣ и скотъı и ѡвцѣ погнаша в Половцѣ». З літописів відомо, що в 996 році Володимир Великий завершив будівництво Десятинної церкви і приписав їй десяту частину своїх «градів» (міст). Серед них було і Полонне, недарма літописець називає його «святої Богородиці град Десятинний».

Археологічні дослідження 1992—1993 років, проведені в Полонному археологічною експедицією Кам'янець-Подільського педагогічного інституту під керівництвом академіка Винокура І. С., підтвердили існування укріпленого городища площею приблизно 8,2 га в X-XIII ст. Укріплення знаходилося в районі сучасної ветеринарної лікарні, на природному підвищенні, яке оточене водами річки Хомори і фактично є півостровом.

Під час проведення міжнародної науково-практичної конференції 15-17 червня 1995 року «Місту Полонному — 1000 років» академік Іон Винокур заявив таке: «Що ж стосується історії Полонного епохи Київської Русі, то, крім літописних згадок про місто, ми маємо на основі археологічних розвідкових робіт 1992—1993 років матеріали, які датуються від X до XIII століть……Саме з 996 роком можна пов'язати найдавнішу згадку про Полонне».

Полонне літописне

Міські укріплення

Полонський монастир

Давня історія 996 року князь Володимир Святославович приписав Полонне до київської Десятинної церкви. Спочатку місто належало Великим князям Київським; в місті бували великі князі Володимир Святославович, Ярослав Мудрий, в 1170 році жив удільний князь Володимир Мстиславович. 1195 рік київський князь Рюрик Ростиславович віддає Полонне своєму зятєві Роману Мстиславовичу — правителю Волині. З цього часу і по сьогодні місто є складовою Великої Волині. Після утворення Галицько-Волинського князівства Полонне ввійшло до його складу. Стояв зі своєю раттю біля Полонного король Данило Романович — тоді власник міста.

Для захисту від кочівників на природній височині було зведено замок-фортецю із земляними валами, дерев'яним частоколом. Лаврентіївський літопис повідомляє, що 1169 року половці підійшли до Полонного і захопили багато людей і худоби з навколишніх сіл, проте фортецю не здобули. Місто, очевидно, було зруйноване монголо-татарами в 1240 році.

У XIII столітті в Полонному існував православний монастир.

Протягом віків місто Полонне було відоме своїми ремісниками. Завдяки отриманому містом у другій половині XVI ст. магдебурзькому праву ремесла набувають розвитку, створюються ремісничі цехи. В XVI—XVIII століттях через місто проходив «Київський шлях», південна гілка шляху, що вела з Києва на Волинь.

В угоді від 1366 р. польського короля Казимира III з великим князем Дмитром-Любартом Полонне згадується серед «мурованих» міст. 1494 року місто було надане князю Костянтину ОстрозькомуWojtkowiak Z. Ostrogski Konstanty Iwanowicz książę (ok. 1460—1530) // Polski Słownik Biograficzny. Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — T. XXIV/3, zeszyt 102. — S. 488. . 1510 р. на місці укріпленого посаду князь Костянтин Острозький будує нову фортецю. 1569 рік Полонним заволодів польський шляхтич Альбрехт Ласький, наступного 1570 p. він передав місто королю.

1640 р. князь, краківський воєвода Станіслав Любомирський сприяє укріпленню центру міста бастіонним п'ятикутним на плані оборонним валом за голландською системою і фортечними мурами. Автором перебудови був італійський архітектор Матео Трапола.

З 1648 року Полонне було сотенним містом Волинського полку в Українській державі Богдана Хмельницького.

Коронний референдар, теребовлянський староста Стефан Потоцький підписувався як «пан на Чорткові та Полонному».Городиський Л., Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині: Історичний нарис-путівник. — Львів: Каменяр, 1998. — іл. — С. 86. — ISBN 966-7255-01-8.

11 грудня 1766 р. король Станіслав ІІ Август Понятовський підтвердив права міста на прохання його тогочасного власника — князя Марціна Єжи Любомирського (†1811), сина казімірського старости Антонія Бенедикта (†1761).Konopczyński W. Czaplic Celestyn, h. Kierdeja (1723—1804) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1938. — T. IV/2, zeszyt 17. — S. 167. Lubomirscy (01) Імовірно, тоді ж виник історичний герб Полонного з зображенням християнського патрона князя — Святого Мартина верхи на коні. В XIX — початку XX ст. місто було центром Полонської волості. Наперекір руйнівним війнам, у місті залишились історичні пам'ятки сивої давнини: територія фортеці ХІІ ст., земляні вали, залишки замку на історичній Татарській вулиці.

Національна революція на Полонщині

Голодомор Села Забілиння, Горошки, Гамарня, Беркути, Бортники (нині в складі Полонного) постраждали в часі Голодомору 1932—1933 років, за різними даними, померло приблизно 3200 людей, у Ново-Полонному — 70 людей, у Правохоморному — 15 людей, у самому тогочасному Полонному  — лише встановлених 507 жертв.

1938 року надано статус міста.Відомості Верховної Ради СРСР. — 1938. — № 21. — 15 грудня. — С. 4.

Декомунізація Згідно із Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» № 317-VIII, який був прийнятий Верховною Радою України 9 квітня 2015 року, зміні назв підлягають топоніми (географічні назви та назви вулиць і підприємств населених пунктів України), що мають комуністичне походження. Рішенням вісімнадцятої чергової сесії Полонської міської ради об'єднаної територіальної громади від 08 грудня 2016 року за № 6 «Про зміну назв (перейменування) вулиць і провулків м. Полонне» перейменовано:

№п/п Стара назва Пропозиція нової назви1ДзержинськогоКостюшка2ГорькогоДесятинна3МануїльськогоМиропільська4КалінінаВишнева5К. МарксаЛисогірська6СвердловаСоборна7ЩербаковаСічових Стрільців8ДимитроваСибірякова9Р. ЛюксембургХойнацького10КотовськогоЧумацька11ТельманаДовгалі12ЧапаєваДанила Галицького13ЕнгельсаІвана Мазепи143. КосмодемянськоїВолинська15ФурмановаКосачів16К. ЦеткінКнягині Ольги17ЛазоІвана Кожедуба18ОрджонікідзеСковороди19КІМаГероїв Крут20ФрунзеВиговського21Провулок КіроваПровулок В'язки22КуйбишеваДовженка23АртемаЛео Мола24БіляковаЧорновола25АнтиповичаВасиля Остапчука26КриловаКнязя Романа27ЧкаловаБортницька28ЧернишевськогоГорошківська29КутузоваУмивальня30ЖуковаВиноградна31ПавловаДружня32КолгоспнаПравохоморна33СувороваГенерала Григоренка34ПоповаГончарна35РибалкаСтепана Бандери36МатросоваТернова37ПугачоваБеркути38КошовогоРомана Шухевича39СтарченкаСвятих Старців40БайдуковаВербицького41Лізи ЧайкіноїВасиля Симоненка42ОстровськогоОлени Пчілки43МічурінаДрагоманова44ВатутінаСонячна До Полонського суду звернулися двоє полончан щодо перейменування вулиць «Старченка» і «Кутузова» на «Йоанна Павла II», «Умивальня» відповідно. Вони запевняють, що вулиці перейменували без обговорення громадськості, рекомендацій Українського інституту національної пам'яті. Тому просили рішення Полонської міської ради про перейменування вулиць скасувати. Полонський районний суд, дослідивши матеріали справи, задовольнив позов позивачів. Відтак назви цих вулиць Полонного переглянуть.

Населення Населення 22 217 мешканців (станом на 1 січня 2010). На 1 січня 2011 року населення становило 21 999 осіб

Національний склад Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року: НаціональністьВідсотокукраїнці91.19%поляки5.82%росіяни2.02%цигани0.41%євреї0.18%білоруси0.13%інші/не вказали0.25% Мовний склад Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська2258698.04%російська3741.62%циганська270.12%польська130.06%білоруська90.04%єврейська50.02%інші/не вказали230.10%Усього23037100%

Економіка

В основному в Полонному розвинені легка, харчова, будівельна промисловість. На 2011 рік у місті працюють: ВАТ «Полонський гірничий комбінат»; ТОВ «Полонне Траузес Фекторі»; Полонський спецкар'єр; ВАТ «Полонський КХП»; ЗАТ «Полонський хлібзавод»; Агрофірма «Маяк»; Полонська друкарня; 22 малі підприємства. Станом на 01.01.2011 року в місті також зареєстровано понад 2000 суб'єктів підприємницької діяльності — фізичних осіб.

Керамічне виробництво у Полонному Вже наприкінці XIX ст. у Полонному діяло чотири підприємства по виробництву порцеляни та фаянсу: Завод А. С. Бахмутського, завод М.Шапіро-Ф.Зуссмана (Санітарного фаянсу), ляльковий завод А. Я. Брички та завод О. Г. Карміне, В. І. Полляка та В. В. Кліха «Богемія». Це пояснювалось, зокрема, наявністю покладів каоліну, вогнетривких глин та польового шпату практично на околиці міста.

Протягом XX століття діяли підприємства з виготовлення столового посуду — Полонський порцеляновий завод (ППЗ — колишній Шапіро-Зуссмана) та з виготовлення скульптури Полонський завод художньої кераміки (ПЗХК — колишній завод Брички — Артіль «Керамік»).

З 2009 року промислове порцелянове виробництво у місті припинено, проте досить поширене кустарне виробництво порцеляни та кераміки окремими підприємцями. Діє також оптовий ринок порцелянової продукції. У серпні 2013 р. вийшов у світ каталог продукції ПЗХК. У жовтні 2013 р. у Полонному відкрили музей порцеляни ПолонногоМузей двох заводів.

Лісопильне виробництво До 1917 року у місті працювала лісопилка (16 робітників).

Освіта Загальноосвітні заклади: Ліцей № 1, http://www.polgymnasium.km.ua/ Ліцей № 2 імені О. Боброва, http://polonne-zosh2.edukit.km.ua/