2060 Хірон () — одне з небесних тіл, відомих як Кентаври. Через його розмір, що складає близько 233 км, Хірон спершу був названий журналістами десятою планетою Сонячної системи. Цей кентавр має систему кілець, що була відкрита у 2011 році.

Відкриття Відкритий 18 жовтня 1977 року Чарльзом Ковальом з Паломарської обсерваторії, отримав позначення 1977UB. Преса називала Хірон «десятою планетою Сонячної системи». Після відкриття цей космічний об'єкт було знайдено на деяких архівних фотопластинках, одна з яких датована 1895 роком.

На початку класифікувався як астероїд, пізніше як комета, у 1979 році був класифікований як кентавр.

У тому ж 1979 році отримав офіційну назву «Хірон» — на честь персонажа давньогрецької міфології — наймудрішого та найсправедливішого кентавра Хірона (), що був сином Кроноса та океаніди Філіри.

Символ Хірона ⚷ походить від поєднання слів «Object Koval», тобто створений на честь відкривача.

Фізичні характеристики Видимий та інфрачервоний спектр випромінювання Хірона — нейтральні, подібно до астероїдів типу С () і ядра Комети Галлея.

У 1984 році Лебовський () оцінював діаметр Хірона у 180 км, у 1990—1999 роках він оцінювався у 150 км. Космічний телескоп Спітцер у 2007 році оцінив діаметр 2060 Хірона у 233±14 км.

У той час як більшість кентаврів, як вважається, перебувають у стані спокою, починаючи з кінця 1980-х років, астрономи спостерігають прояви активності Хірона, аналогічні кометним.

В 2024 році космічний телескоп «Вебб» (JWST) виявив унікальний хімічний склад кентавра 2060 Хірон, що може змінити уявлення про ці об'єкти та ранню історію Сонячної системи. Нові дослідження виявили на поверхні кентавра заморожений монооксид і діоксид вуглецю, метан, а також органічні сполуки, що утворилися під впливом сезонних змін освітлення та нагрівання Сонцем, які впливають на його льодяні та газові запасиUnveiling the ice and gas nature of active centaur (2060) Chiron using the James Webb Space Telescope. // N. Pinilla-Alonso1, J. Licandro3, R. Brunetto, E. Henault et al. Issue A&A Volume 692, December 2024Незвичайний об'єкт знайшли в Сонячній системі. // Автор: Анатолій Шевченко. 28.12.2024Астрономи відкрили аномальне космічне тіло невідомого походження. 07.01.2025, 7:08 pm.

Орбіта

Орбіта Хірона нестабільна внаслідок збурень з боку газових планет. Хірон — SU-об'єкт, що означає, що Сатурн (S) стримує перицентр Хірона, а Уран (U) — апоцентр Хірона.

Кеплерівські елементи орбіти: ексцентриситет e — 0,37911o нахил орбіти і — 6,9311o довгота висхідного вузла (☊ або Ω) — 209,31o аргумент перицентра ω. — 339,98o середня аномалія М — 94,716o

Кільця Вчені тільки недавно виявили кільцеву систему Харікло. Тепер вчені з Массачусетського технологічного інституту та інших місць виявили можливу кільцеву систему навколо іншого кентавра — Хірона. У листопаді 2011 року група вчених спостерігала зоряне покриття, у якому Хірон пройшов перед яскравою зорею, блокуючи її світло. Команда проаналізувала функцію зміни блиску зорі й дійшла висновку, що функція може означати кільцеву систему, круглу оболонку з газу й пилу або симетричні струмені матеріалу, що стріляють із поверхні кентавра. Отже, дослідники повинні спостерігати більше зіркових покриттів Хірона, щоб по-справжньому визначитись з інтерпретацією спостережних даних.

Примітки

Джерела Marc W. Buie (2007-08-18). «Orbit Fit and Astrometric record for 2060». SwRI (Space Science Department). Retrieved 2008-10-13. «JPL Small-Body Database Browser: 2060 Chiron (1977 UB)». 2008-11-28 last obs. Retrieved 2009-03-15. John Stansberry, Will Grundy, Mike Brown, Dale Cruikshank, John Spencer, David Trilling, Jean-Luc Margot (2007). «Physical Properties of Kuiper Belt and Centaur Objects: Constraints from Spitzer Space Telescope». University of Arizona, Lowell Observatory, California Institute of Technology, NASA Ames Research Center, Southwest Research Institute, Cornell University. Retrieved 2008-10-18. Groussin (January 2004). «Properties of the nuclei of Centaurs Chiron and Chariklo». Astronomy and Astrophysics, v.413, p.1163-1175 (2004). Retrieved 2007-10-18. Using the 2007 Spitzer radius of 116.5 km; volume of a sphere * an assumed density of 1.5 g/cm³ yields a mass (m=d*v) of 9.93E+18 kg. «AstDys (2060) Chiron Ephemerides». Department of Mathematics, University of Pisa, Italy. Retrieved 2009-03-15. Meech, Karen (19 February 1994). «The Structure of the Inner Coma of Comet Chiron: Imaging The Exopause». Institute for Astronomy, University of Hawaii. Retrieved 2007-10-19.. Grayzeck, Ed (2003-12-11). «The Chiron Perihelion Campaign». NASA Goddard Space Flight Center. Retrieved 2007-10-18. Kowal, C. T.; Liller, W.; Marsden, B.G. (1979). «The Discovery and Orbit of (2060) Chiron». Dynamics of the solar system; Proceedings of the Symposium, Tokyo, Japan, May 23-26, 1978.. Tokyo: Reidel Publishing Co.. pp. 245—250. Bibcode: 1979IAUS…81..245K. Retrieved 2009-03-17. Campins, H.; Telesco, C. M.; Osip, D. J.; Rieke, G. H.; Rieke, M. J.; Schulz, B. (December 1994). «The Color Temperature of (2060) Chiron: A Warm and Small Nucleus». The Astronomical Journal 108 (6): 2318—2322. doi:10.1086/117244. Bibcode: 1994AJ….108.2318C. Retrieved 2009-03-15. Collander-Brown, S.; Maran, M.; Williams, I.P. (2000). «The effect on the Edgeworth-Kuiper Belt of a large distant tenth planet». Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 318 (1): 101—108. doi:10.1046/j.1365-8711.2000.t01-1-03640.x. Retrieved 2010-02-22. Luu, Jane X.; Jewitt, David C. (September 1990). «Cometary activity in 2060 Chiron». The Astronomical Journal 100: 913—932. doi:10.1086/115571. Bibcode: 1990AJ….100..913L. Retrieved 2009-03-15. Ken Croswell (Harvard University) (1990-08-25). «The changing face of Chiron». New Scientist issue 1731. Retrieved 2008-10-13. Trigo-Rodríguez, Melendo, García-Hernández, Davidsson, Sánchez (2008). «A continuous follow-up of Centaurs, and dormant comets: looking for cometary activity.» (PDF). European Planetary Science Congress. Retrieved 2008-10-12. «Chiron's Osculating Elements 700AD generated with Solex 10». Retrieved 2009-04-16. Horner, J.; Evans, N.W.; Bailey, M. E. (2004). Simulations of the Population of Centaurs II: Individual Objects. The Journal of Business. Retrieved 2008-08-28. Jewitt, David C.; A. Delsanti (2006). «The Solar System Beyond The Planets». Solar System Update: Topical and Timely Reviews in Solar System Sciences. Springer-Praxis Ed.. ISBN 3-540-26056-0. (Preprint version (pdf)) -

Посилання НАСА орбітальні елементи —  —