Софі́я-Романа-Роксоляна Петрі́вна Кара́ффа-Ко́рбут (23 серпня 1924, Львів — 29 листопада 1996) — українська художниця-графік. Ілюстраторка близько 60 творів українських письменників, які вийшли тиражем понад 6 мільйонів примірників (ілюструвала кожну четверту дитячу книжку, яка виходила в Україні)Віталій Батіг. Графиня із Куткора (відео).

Біографія Батько, Петро Караффа-Корбут, білорус за національністю, належав до давнього шляхетського роду. Його далекий предок, Павло Караффа з роду венеційських князів, у XIV столітті перейшов до Польщі на службу до короля Владислава Ягайла, а нащадки Павла оселились у Білорусі. Сам батько народився 1887 року і невдовзі, як це було заведено, був зарахований до дворянства рішенням Мінських дворянських зборів, затвердженим потім указом російського Сенату. 1910 року білоруський шляхтич емігрував за кордон, а його родину в Білорусі згодом репресувала радянська влада, націоналізувавши маєтки.

З боку діда Петра Берези краєзнавці виводять родовід із козацьких поселенців, що нібито оселилися в селі Куткір (нині Буський район на Львівщині) після ліквідації Запорізької Січі. В усякому разі, в сільських метричних книгах згадки про Берез є з кінця XVIII століття.

Мати, Марія Петрівна Береза, через родину своєї матері (Анни з Кучинських) була споріднена зі Свєнціцькими (Іларіон Свєнціцький був її двоюрідним братом). Можливо, саме він познайомив батьків Софії Караффи-Корбут.

Мати Софії, Марія Береза, як і її старші сестри Михайлина та Євгенія, закінчила вчительську семінарію, але не змогла знайти місця в школі і виїхала до Франції. За версією Марії Іларіонівни Свєнціцької, дівчина спершу листувалася з Петром Караффою-Корбутом, а потім поїхала до нього. Містечко Сен-Кантен, де мешкало молоде подружжя, відоме ткацькими фабриками: на одній із них, напевно, працював «бюровим урядовцем» (як згодом писала Марія) її чоловікОксана Думанська Одна з небагатьох // Львівська газета. — № 228 (794). — 2005. — 13 грудня..

Важко сказати, чому Марія повернулась у Галичину, порвавши всі стосунки з чоловіком, а він емігрував до США.

Софія-Романа-Роксоляна Караффа-Корбут народилася у Львові й була охрещена у львівській церкві Петра і Павла. Її хрещеним батьком став земляк матері — видавець Іван Тиктор, а хрещеною мамою — соратниця Івана Франка Стефанія Мазур (мати Кирила Мазура, згодом художника, який жив у Франції).

Дитинство Софія провела в селі Куткір та у Львові.

Закінчивши 1936 року початкову школу, Софія продовжила навчання в жіночій гімназії сестер Василіянок. Проте 1939 року гімназію закрили і вона поїхала до районного міста Стрия, щоб навчатися в середній школі. Проте навчання закінчити не вдалося через початок Другої світової війни. Софія повернулася до Львова і у 1942 році вступила до Державної мистецько-промислової школи. У 1944 році закінчила перший клас Державної технічної фахової школи для будівництва. Навчання було перерване. Продовжилось воно у щойно відкритому Львівському художньо-промисловому училищі (нині коледж ім. Івана Труша). Після його закінчення мистецьку освіту Софія Караффа-Корбут продовжила в Інституті прикладного й декоративного мистецтва на відділі прикладної графіки факультету монументального живопису.

У 1953 році закінчила Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва, де вчилася у Івана Гуторова, Вітольда Манастирського та Романа Сельського.

Працювала в галузі станкової та книжкової графіки (переважно в техніці ліногравюри), декоративного мистецтва. Однією з найважливіших її робіт є ілюстрований «Кобзар», який вийшов у світ у 1967 році. Там вміщено 34 ілюстрації художниці.

Померла 29 листопада 1996 року. Похована на цвинтарі села Куткір. У 2000 на могилі поставили пам'ятник роботи скульптора Івана Микитюка. На чорному мармурі надмогильного пам'ятника зображено Мавку, що тягне руки до неба. З протилежної сторони викарбувано слова художниці: «Я цінності ті марні давно перецінила і знаю: головне в житті є тільки віра, праця, честь та добра пам'ять по тобі, що теж живе недовго…»Тетяна Костенко Створила шедеври, але не побачила їх надрукованими за життя // Високий Замок. — 2014. — 9 листопада..

Творчість Станкова графіка «Верховинська весна» (1962), «Казка» (за мотивами драми-феєрії «Лісова пісня» Лесі Українки, 1963), серія «За мотивами творів Т. Г. Шевченка» (1963—1964), серія «Із іскри полум'я займеться. І» (1969), серія «Рідні Карпати» (1970);

Книжкова графіка Васильченко С. В. Чарівна книжка. Легенда, новели, оповід., урив. з повістей. - Львів: Каменяр, 1982. 1988. Вишенський І. Вибрані твори. - Львів: Каменяр, 1980. Вишня О. Якби моя бабуся встали: вибр. твори Андрій Волощак Довбушеві скарби. Казка-поема. - Львів: Каменяр, 1976. Глібов Л. І. Цяцькований осел: вибр. твори Грабовський П. А. Не раз ми ходили в дорогу…: вибр. твори День, як маків цвіт: укр. нар. приспівки Дніпрова Чайка. Дівчина Чайка. Казка. - Львів: Каменяр, 1969. Загорулько Б. Чорногора. Історичний роман у 2-х книгах. - Львів: Каменяр, 1980, 1984. Ладижець В. Трембіта. Вірші. - К.: Веселка, 1974. Іваненко О. Д. Кисличка: казка Микола Лисич Дрібушечки. Вірші. — К.: Веселка, 1966. Микола Лисич Казка про білочку. — К.: Веселка, 1969. Лучук В. І. Чарівний глобус: вірші для дітей. - Львів: Каменяр, 1977. Малик В. К. Червона троянда : поеми. - К.: Веселка, 1970. Малишко А. Прометей. — К., 1967 Петренко М. Є. Про Марічку невеличку Пригара М. А. Вірші та казки. Т. 1 Пригара М. А. Повісті та оповідання. Т. 2. - К.: Веселка, 1978. Пригара М. А. Михайлик-джура козацький. Історична повість. - К.: Веселка, 1969. 1972. Пригара М. А. Байбак-мандрівник. Старицький М. П. Останні орли: іст. повість із часів Гайдамаччини - Львів: Каменяр, 1990. Топеліус З. Казки Леся Українка Ясні самоцвіти. Вірші. - К.: Веселка, 1975. Леся Українка Пісенька весняної води Леся Українка Літо краснеє минуло Леся Українка Досвітні вогні. Вірші. Поеми. - К.: Веселка, 1965. 1971. Леся Українка Лісова пісня: драма-феєрія в 3-х діях Франко І. Я. Борислав сміється Франко І. Я. Іван Вишенський. — Львів: Каменяр, 2001 р., друге видання — 2006 р. Франко І. Я. Лис Микита : казка. - Львів: Каменяр, 1972. 1982. Франко І. Я. Малий Мирон. - Львів: Каменяр, 1978. Хоткевич Г. М. Камінна душа. Роман. ‐ К.: Дніпро, 1969.

Авторка численних екслібрисів.

Декоративне мистецтво Керамічна тарілка «Данило Галицький» (1957). Тематичні вітражі «Урожай», «Дари землі», «Відпочинок», «Оздоровлення» для санаторію «Трускавець». Співавтор М. Тарнавський. Виконані на Львівській кераміко-скульптурній фабриці. Вітражі на тему пір року в трускавецькому санаторії «Південний». Співавтор М. Тарнавський, виконував колектив працівників Львівської кераміко-скульптурної фабрики.

Пам'ять На будинку школи с. Куткір 2000 року відкрито меморіальну таблицю.

На її честь названо 40-й курінь УПЮ.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 29 вересня 2022 року вулицю Айвазовського у Львові перейменовано на вул. Софії Караффи-Корбут.

Примітки

Джерела

Думанська О. Вона народилася не в Парижі // Дзеркало тижня. — № 25 (246). — 1999.

Повернення Софії Караффи-Корбут . Рецензія на книгу Богдана Гориня

Посилання