Була баба, мала троє дітей, два хлопці і дівчину. А ще мала далеко поле та й каже:Ідіть ви у поле горати. Тії два сини пішли у поле горати, а доньці сказала, жиби їм їсти винесла. Але диявол, дяй дух, взяв і скибу перегорав до свої хати. Та дівчина як понесла їсти, та й прийшла до того дідька до хати. А стара чекала, чекала, та врешті йде шукати за дітьми, але ані сліду не знайшла. Вертається назад, аж бачекотиться горошок дорогов. Вона взяла той горох з'їла і зайшла в тяжи. За девіть місяців мала хлопця, якого Котигорошком назвала. Так той хлопець ріс, до школи ходив, вивчився, тоди си пішов купив сімдесят штаб заліза. Пішов до коваля і наказав палицю зробити з того заліза. Потім сі питає в мами:Мамо, мали-сьте які діти?Таже мала.Де ж вони?Пішли,каже,в тоє поле горати, жи далеко було, і пропали.Но,каже,посвятіт мені тую палицю дванайціть раз, я піду за ними шукати, Вона ї посвятила, а він пішов шукати за ними. Приходить просто до тої скали, де тайм дідько мешкає. А єго сестра не знала, що то за їден, каже:Чоловіче, що ти ту прийшов? Мій чоловік як прийде, то ті з'їсть.Ов, та я сі не бою. Я є твій брат. Та й взяв си файку закурив, сів си на підвіконня та й перекинув ногу на їден бік за вікно. Аж ту дідько приходить та й каже:А то хто такий?То мій брат, - каже сестра.Ходи, шваґре, вечеряти!То ходи! Посідали вечеряти, той їсть два пироги, а Котигорошок три. Каже дідько:Ходи, шваґре, підем сі бороти.Но, то ходи! Як сі взяли бороти, то сі бороли три дни і три ночи. Котигорошок єго кинув, охрестив тов палицев, то сі іно кварта мази зробила. Тоди каже:Сестро, тепер,каже,будь спокійна, вже-м твого чоловіка звоював. Де тії браті, він погубив?А, ту у пивници позабивані.Йди,каже,винеси їх. Пішли обоє, повиносили, Котигорошок взяв голови, поскладав докупи, тоди живов водов покропив - вони пооживали. Подавав їм такі міхи з грішми, які могли нести, а собі набрав такий теньгий мішок, так жи ледве міг нести. Виходять на поле, де стояла грушка і липа (вже додому йшли), посідали си під тов грушков і Котигорошок там заснув. А вони ся радять, що то робити. Кажуть:Тре йти лика надерти, уплести мотуз і припняти єго. Тим часом, як єго припняли сонного, вони забралисі і пішли. Приходять додому, кажуть:Мамо, мали ви ше які діти?Таже-м мала.О, то ми припняли єго! Тре йти взяти сокиру, відрубати. Нім вони сі зібрали йти, тим часом Котигорошок вирвав грушку та іде до дому із грішми. Приходить додому, як потряста грушка упала, пів хати завалила. Гроші укинув без вікно до хати, стара го кличе:Ходи, сину, до хати!Ні, як знайду таких два дурні, як ви, то до хати піду. Забрав він сі, пішов, іде межи гори, сидить чоловік. Каже:Що ти є за їден?Я є Розвернигора.Покаже тої штуки, будеш мій брат. Той тоди як вдарив двома руками, та й сі гори перевернули, їдна туда, другаТепер,каже Котигорошок,ходи зо мнов, будеш мій брат. Збираються йдуть, приходять над воду, жи йде з гори, сидить там третій чоловік.Що ти є за їден? Той каже:Я є Завернивода.Покажи тої штуки, будеш наш брат. Той як подув до гори, вода ся вернула і сухо ся стало на тій ріці. Идут, ніч сі стала.Ано, де будем ночували? Але приходятьє хатина, вечеряти є що, а на рано нема ніц. Так вони переночували, рано каже Котигорошок до Розвернигори:Ти, Розвернигора, вари їсти, а ми з Заверниводов підем на польованя. Той варить їстийде баба стара, каже:Дидидиди, шиноньку, перешади без поріг! Він її взяв пересадив без поріг, сам пішов шукати петрушки чи там чогобабисько взяла з горшків виїла всьо. Тії приходять з польованя, питаються єго:Що, нема обіду? Він повідає:Сирі патики були, не хтіло кипіти,правди їм не уповідає. А на другий день той Завернивода сі лишив їсти варитиі з ним то саме ся зробило, як та баба прийшла. На третій день лишивсі Котигорошок їсти варити. Приходить баба каже:Синоньку, утвори! Він повідає:Як я йшов, я си сам утворив.Пересади,каже, - без поріг!Як я йшов, то я сам перейшов без поріг.Висади мене на припічок!Як хочеш, то сідай! Котигорошок взявся закришувати зупу, а дивитьсябаба їсть з горщиків. Той як візьме палку, зачинає тую бабу бити, баба у ноги, взялася утікати. Котигорошок не міг її здогонити, кинув палицюпалиця полетіла аж там до скали, де в урвищі тота баба жила. Тут побратими поприходили: Ано,каже Котигорошок,брати, нема мої палиці! Крутіт вужівки, будем спускали ведро, тре йти дістати тую палицю. Взялися крутити, він ся спустив на діл, приходить, а там є три покої. Приходить до третого покою, там є три панни красні, а стара баба в ліжку лежить. Стара вочи вилупила:Ей,каже,сину, добре, жи ти прийшов, поборемсі ту з тобов! Як сі взяли бороти, то сі бороли штирнайціть день. Якось він тую бабиску кинув, аж а з неї ґрис розсипав. Тоди каже до тих паннів:Панни, ходіть зо мнов, будете на світі жили. Набрав він їм повні торби гроші, приходить до того ведра і трясе ним:Брати, чи ви там здорові?Є. Висадив їдну панну у ведро, каже:То твоя, Розвернигора! Як висадив другу, каже:То твоя, Завернивода! Висадив трету разом з міхом грошей, каже:То моя і мої гроши!Ов,кажуть вони,тре біду назад пустити з гори, підтягнути трохи до гори і кинути на діл. А він взяв у теє ведро наклав каміння. Вони підтягли догори і взяли й пустили на ділОй,кажуть,то з нашого брата сі кости розсипали вже. Та й пішли собі, а Котигорошок гірко засмутився. Йде він тим підземеллям і бачить великого дуба. Сів собі під тим дубом і плаче. А там птах Ароп мав гніздо на тім дубі з пташенятами. І тоті пташенята кажуть:Чоловіче, накрий нас, бо ту буде кривавий дощ йшов, то нас заляє. Нас тато сім літ годує вже. Він їх накрив, той птах прилітає, хоче його з'їсти, а діти взяли кричати:Тату, дай му спокій, бо він нас від смерти схоронив, той чоловік. Той птах, як діти погодував, злетів до него під дуба і каже:Чоловіче, що ти хочеш за тоє?Ніц не хочу, іно жиби ти мене виніс вітци, з того світа на тамтой.Знаєш щойди, поріж моїх сто овець і насоли й бери у барилки і сідай на мене. Як я ся оберну на правий бік, то кинеш м'яса кавалок, а як на лівий, то кварту води. Так вони й полетіли, птах того м'ясо всьо з'їв, вже туй-туй до верху підлітає, а м'ясо ся скінчило. Котигорошок тоди взяв кавалок стегна свого врізав, крови наточив горнець, дав єму то м'ясо і тої крови дав му. А як вже вийшли на святу землю, та й каже птах:Де ти, чоловіче, взяв такого файного м'яса і такої файної води?Е, нащо тобі?Прецінь де? Той тоди взяв показав ему.Дивисі, де. Птах взяв тоди вихаркав, вихаркав і назад ему заплював то стегно. Котигорошок тоди прийшов додому, там, де тоті брати були, і став жити зі своєю жінкою, а вони в него були за наймити.
Записано Осипом Роздольським у с.Утіховичах (сучасної Львівської обл.),в березні 1897 р.
Стиль запису збережено.