Єврейські цвинтарі у Львові — збережені та знищені юдейські поховання у Львові.

Найдавнішим єврейським цвинтарем у Львові було Старий єврейський цвинтар, заснований, за різними даними, наприкінці XIII або на початку XV століття. Новий єврейський цвинтар відкрили у 1855 році. Окрім того у Львові існувало декілька невеликих єврейських цвинтарів, заснованих у середині XIX та на початку XX століття.

Старий цвинтар (кіркут)

Старий єврейський цвинтар у Львові є одним з найдавніших у Східній Європі. Разом із залишками стін Високого Замку і церквою святого Миколая воно було однією з небагатьох пам'яток княжих часів у Львові, що збереглися до XX століття.

Існує декілька версій щодо того, коли у Львові з'явилося перший єврейський цвинтар (кіркут). За даними дирекції старого єврейського цвинтару найдавніші мацев датуються 1348 (немовля Якуб) і 1378 (Міріам, дочка Саула). Історик Маєр Балабан вважав, що кладовище могло існувати з кінця XIII століття і вважалося найдавнішим в усій Червоній Русі. Директор Львівського історичного архіву О. Чоловський вважав, що єврейський цвинтар у Львові датується в міських актах 1414 роком. Інший дослідник Рудольф Менкіцький вважав, що найдавніша згадка в книгах львівського магістрату належить до 1480 року. У цьому записі говорилося, що євреї повинні платити за цвинтар 30 грошів щорічно на день святого Миколая.

Довгий час тут ховали євреїв з усієї Галичини, лише в кінці XVI на початку XVII століття було дозволено мати цвинтарі єврейським громадам інших галицьких міст і містечок. Не зважаючи на появу у Львові у 50-ті роки XIV століття нового єврейського кварталу в середмісті, цвинтар тривалий час залишався тим самим.

У 1601, 1624, 1628 роках громада докупила ділянки землі, й плата за користування цвинтарем збільшилася. Межі кладовища були чітко окреслені вже на плані Львова в 1766 році. Воно розміщувалося між сучасними вулицями Раппопорта, Клепарівською, Броварною та Базарною. Всіх визначних людей ховали в центральній частині. Там був похований засновник розробки дрогобицьких соляних родовищ Волчко; перший львівський рабин раббі Леві бен Якуб Кікенес ( 1503), засновник синагоги «Золота Роза» Іцак Нахманович ( 1595); сама Золота Роза, дочка Якуба ( 1637), засновник єшиви, керівник сеймику євреїв Польщі Ізує Фалк ( 1614); ректор єшиви, якого чвертували у Львові за віру Хаїм Райцес ( 1728). Неподалік був ряд із 129-ти надгробків жертвам єзуїтського погрому 1664 року. Найбільше мацев датувалися 1855 роком, коли в місті лютувала епідемія холери. Внаслідок епідемії Старий цвинтар виявився переповненим, і його того ж таки 1855 року закрила влада.

Збереглися опис цвинтаря та альбом фотографій багатьох його надгробків, зроблений у 1925—1928 роках Львівським товариством опіки єврейських пам'яток старовини.

Сьогодні старий єврейський цвинтар, одне з найдавніших в Європі, не існує. За 500-річну історію існування тут, згідно з оцінкою фахівців, на території близько 3 гектарів поховано від 25 до 30 000 осіб.

Поховання на Старому цвинтарі Видатних осіб євреї ховали в самому центрі кладовища (кіркуту), що становив, за словами М. Балабана, «єврейський пантеон». Тут стояли нагробки відомих людей єврейської громади Львова: Нахмана і Мордехая Ісаковичів (, 1618); Ісаака Нахмановича (, 1637); Ізує Фалька (, 1614); Давида бен Шмуела Га-Леві (, 1667); Рози Нахманович (Золота Роза) (, Giłdene Rojze, 1637); Адель Кікінес із Дрогобича (, 1710); рабинів братів Хаїма та Йони Райзесів (, 1728).

На околиці поховані рабини Леві бен Якуб Кікінес (, 1503); Хахам Цві Ашкеназі () (1660—1718Ашкеназі Цві Гірш бен Якоб (Хамам Цві, 1660—1718) — рабин у містах Альтон, Гамбург, Вандсбек, Амстердам, Львів, → Polski Słownik Biograficzny. — T. I. — S. 170—171. ); Хаїм Рапопорт (, 1771); Якуб Орнштайн (, 1839); Абрагам Кон (, 1848).

Багато надгробків мали характерні символи: благословляючі руки — символ когена; дзбан і глечик — символ левита (представника коліна Леві); книжки — символ вченого.

Також родинні символи: ворон — родина Раппопортів; олень — Ашкеназі; голуб — Кікінеси.Дані про поховання Старого єврейського кладовища / Владимир Меламед, Евреи во Львове. — Львів: Текоп, 1994. — С. 185.

Новий цвинтар Новий єврейський цвинтар відкрили в серпні 1855 року на Кортумовій горі, неподалік від вулиці Янівської (нині — Шевченка). Тут були поховані такі шановні члени єврейської громади, як Еммануїл Блюменфельд, Еміль Бик, рабин Швабахер, Ехезкіль Каро, Натан Левенштейн. У 1856 році на новому цвинтарі на гроші комерсанта Ефроїма Вікселя споруджено синагогу. У 1875 році єврейська громада вимостили дорогу (нині вулиця Єрошенка) до нового цвинтаря від Янівської. У 1890 році цвинтар оточили парканом у неороманському стилі. У 1894 році біля головного входу на цвинтар побудували адміністративне приміщення. 1912 року споруджено нове передпохоронне приміщення (Бет-Тахара) в стилі модерн.

Невеликі цвинтарі

Ще один цвинтар було відкрито в районі Знесіння у травні 1872 року для жителів таких прикагалків, як Збоїща, Замарстинів, Голоско, Клепарів, Кривчиці.

У вересні 1884 року було відкрито єврейський цвинтар поблизу Крайового закладу для божевільних в Кульпаркові.

На початку XX століття на Замарстинові існував невеликий цвинтар, закритий перед першої світової війною.

На Кортумовій горі після 1918 року було споруджено пам'ятник жертвам погрому у листопаді 1918 року, а поруч з ним меморіал загиблим євреям — воїнам австро-угорської армії.

Доля єврейських цвинтарів На початку XX століття Старий цвинтар отримав статус пам'ятки від австро-угорського уряду. Цей статус підтвердив уряд відтвореної Польщі. Окупаційна німецька влада наказала знищити Старий цвинтар. У травні 1942 року голова львівського юденрату звертався до адміністрації дистрикту Галичина з проханням надати цвинтарю статус пам'ятки; відповіді на це звернення не було. Остаточно цвинтар знищили у 1947 році, коли на його території побудували колгоспний «Центральний ринок» (нині Краківський ринок).

Новий єврейський цвинтар почали знищувати відразу після розстрілу юденрату в січні 1943 року. Навесні 1943 року було підірвано будівлю бет-тахара. Після закінчення війни єврейська релігійна громада упорядкувала цвинтар, зібрала і поховали рештки розстріляних, на згадку про них встановила гранітний обеліск. До адміністративної будівлі прибудували приміщення, що використовується як бет-тахара. 1962 року радянська влада розпустила єврейську релігійну громаду, а нове єврейський цвинтар приєднала до християнського Янівського цвинтаря, що знаходився поруч. Зараз воно на три чверті заповнено християнськими могилами, а в південній частині є декілька десятків мусульманських поховань. Єврейські поховання сконцентровані навколо головної алеї.

За радянських часів територію цвинтаря на Знесінні передали під автобазу, а на площі єврейського цвинтаря у місцевості Кульпарків розмістили домобудівний комбінат.

На даний час у малочисельної єврейської громади Львова немає окремого цвинтаря.

Примітки

Джерела і література

Гельстон Й. Єврейський некрополь у Львові // Галицька брама. — 1998. — Ч. 1 (37). — С. 14—15. Єврейські некрополі України / Ю. І. Ходорковський. — К.: б.в., 1998. — 80 с. — (Некрополі України). — ISBN 966-532-003-3. Замітки й виписки невстановленого автора з історії львівського єврейського кладовища. — ЦДІА України у м. Львові. — Ф. 129 (Львівський ставропігійський інститут, м. Львів, 1378—1944 рр.). — Оп. 3. — Спр. 268. — С. 1. Звіт про роботу опіки над єврейськими історичними пам'ятками. — ЦДІА України у м. Львові. — Ф. 701 [Єврейська релігійна громада, м. Львів, 1785—1942 рр.]. — Оп. 3. — Спр. 1279. План міста Львова 1766 р. — ЦДІА України у м. Львові. — Ф. 742 (Колекція карт та планів м. Львова, 1375—1945 рр.). — Оп. 1. — Спр. 980. — 8 арк. Список померлих членів громади. 1842—1856 рр. — ЦДІА України у м. Львові. — Ф. 701 (Єврейська релігійна громада, м. Львів, 1785—1942 рр.). — Оп. 1. — Спр. 373. Меламед В. Евреи во Львове. XIII — первая половина XX века. События. Общество. Люди / Вступ. слово Ярослава Ісаєвича — Львів: Текоп, 1994. — 266 с. — ISBN 5-7707-2314-9. Bałaban M. Zapomniały zabytek // Sztuka. — Lwów, 1911. — S. 4—5. Bałaban M. Zabytki historyczne żydów w Polsce. — Warszawa, 1929. — S. 119. Bałaban M. Dzielnica żydowska. Jej dzieje i zabytki. — Lwów: nakładem Towarzystwa Miłośników Przeszłości Lwowa. — 1909. — S. 78.

Посилання