Жовтне́вий переворо́т,Жовтневий переворот у Петрограді 1917. — В кн.: Енциклопедія історії України: У 10 т. / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. — К. : Наук. думка, 2005. — Т. 3 : Е—Й. — С. 165. або Жовтне́ва револю́ція,Жовтнева революція 1917 / Світова історія XX—XXI століття. Енциклопедичний словник / за ред. Ігора Підкови і Романа Шуста. — Видання третє. — Львів: Літопис, 2020. 1284 с.Жовтневий переворот у Петрограді 1917 / «в історіографії вживається також назва: Жовтнева революція» / Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2. Предметно–тематична частина: Д–Й / Відп. ред. М. М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2010. — 252 с. — збройне повстання у Російській республіці, що відбулося року. У ході перевороту Тимчасовий уряд, що перебував у столиці держави Петрограді, заарештували, у результаті чого центральну владу перебрав на себе Другий Всеросійський З'їзд рад та група більшовиків на чолі з Леніним. Результатами перевороту були проголошені соціалістична революція, ліквідація капіталізму та здійснення переходу до побудови соціалізму.
Обраний I Всеросійським з'їздом Рад ВЦВК протестував проти ініціативи більшовиків скликати II Всеросійський з'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів , але, врешті-решт, погодився на його проведення .
З 1429-ти рад, які існували в цей час в Росії, на з'їзді було представлено 402Шестаков Владимир. Новейшая история России (195 об'єднаних Рад робітничих і солдатських депутатів; 119 Рад робітничих і солдатських депутатів, за участі селянських депутатів; 46 Рад робітничих депутатів; 22 Ради солдатських і матроських депутатів; 19 Рад селянських депутатів; 1 Рада козацьких депутатів). У день відкриття з'їзду більшовики розпочали збройний виступ проти чинного уряду, що його засудили ВЦВК Рад, ЦК меншовиків, ЦК есерів, Предпарламент (Тимчасова Рада Російської республіки). Меншовики та есери залишили з'їзд. А II Всеросійський з'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів, який опинився під повним контролем «більшовиків» ухвалив рішення про сформування нового уряду — Ради народних комісарів на чолі з В. Ульяновим (Леніним)Легітимний законодавчий орган держави Всеросійські установчі збори, делегати до яких були обрані 12 (25) листопада 1917 року, були розігнані у ніч на 6 (19) січня 1918 року більшовицьким загоном озброєних матросів на чолі з Железняком.
Жовтневий переворот докорінно змінив хід історії на територіях колишньої Російської імперії та значним чином вплинув на хід світової історії.Кульчицький С. В. Російська революція 1917 року: новий погляд. — К. : Наш час, 2008. — С. 5.
Події Російської революції «давали ключ до розуміння всієї історії України XX століття»Кульчицький С. В. Російська революція 1917 року: новий погляд… — С. 4..
Попередні події
року російський імператор Микола II зрікся престолу. Влада в Росії перейшла до Тимчасового уряду.
Тимчасовий уряд переживав часті кризи, склад кабінету міністрів кілька разів змінювався. До кінця літа 1917 року більшість уряду складали представники лівих партій. Очолював уряд Олександр Керенський — член партії есерів. Крім того, у Петрограді був сильний вплив Ради робочих і солдатських депутатів, що були в опозиції до уряду.
У березні-квітні 1917 року із заслань і еміграції до Петрограда повернулася велика кількість політиків ультралівого напряму (див. «Пломбований вагон»), у тому числі: Ленін, Троцький та інші. На думку деяких дослідників повернення фракції Леніна зі Швейцарії до Росії було спеціальною операцією німецького Генерального штабу, спрямованою на підрив стабільності в РосіїМельгунов С. П. Золотой немецкий ключ большевиков. Соболев Л. Г. Русская революция и немецкое золото. .
Впродовж 1917 року на всій території колишньої Російської імперії наростала анархія. Після скасування смертної кари на фронті різко впала дисципліна. За офіційними даними до вересня 1917 року число дезертирів досягло 2 млн чоловік«Россия в мировой войне 1914—1918 года (в цифрах)». М., 1925, стр. 26.Разложение армии в 1917 году. — .: Госиздат, 1925. . У селі наростали пограбування і захоплення приватних земель.
У ході Московської Державної наради в серпні 1917 року було ухвалено рішення навести лад, спираючись на армію. Проте спроба головнокомандувача російською армією генерала Корнілова взяти ситуацію під контроль закінчилася невдачею (28 — 30 серпня): відісланий з фронту до Петрограда корпус під командуванням генерала Кримова мети не досяг, а сам генерал Кримов застрелився. Корнілов був заарештований, головнокомандувачем російською армією був призначений генерал М. В. Алексєєв.
Події в Росії
Петроград
До осені 1917 року в Петрограді значно посилився вплив Ради, тон в якій задавали більшовики. На чолі Ради став випущений в серпні з в'язниці Лев ТроцькийВ дні «корніловського заколоту» Тимчасовий уряд роздав населенню сотні тисяч рушниць, що дозволило Раді Петрограду створити власні озброєні загони — так звану «червону гвардію»..
Фактично нічого не заважало Раді узяти владу в Петрограді в будь-який момент, але більшість лідерів більшовиків на це не наважувались.
Дискусія про можливість перевороту навіть вилилася на сторінки преси (стаття Зінов'єва і Каменєва в газеті Горького «Нове життя»). За захоплення влади стояв лише Ленін і невелика група його прибічниківНа початку липня Ленін був оголошений в розшук за спробу озброєного перевороту і ховався у Фінляндії.
Роль гарнізону
Восени 1917 року військовий гарнізон Петрограда налічував близько 60 тис. На той час усі полки старої гвардії були відправлені на фронт на самому початку війни, і гарнізон Петрограда складався із запасних, призваних під час війни. Частини гарнізону не бажали вирушати на фронт і перебували під великим впливом більшовиків. Саме гарнізон зіграв велику роль у Лютневій революції і він же захистив Петроград від військ Корнілова в серпні. Було очевидно, що доля перевороту також повністю залежатиме від поведінки гарнізону. На початку жовтня уряд вирішив відправити гарнізон на фронт і замінити його надійними частинами. Ці плани викликали хвилювання в гарнізоні. Рада Петрограда також побоювалася відправлення гарнізону на фронт і для протидії цим планам створила структуру, пізніше названу Військово-революційним комітетом (ВРК). Розвиток протистояння Ради та уряду і призвів до падіння Тимчасового уряду в кінці жовтня.
Хронологія перевороту
за пропозицією Троцького був створений Військово-революційний комітет Петроградської Ради (ВРК). на мітингу в СмольномуУ будівлі Смольного інституту шляхетних дівчат розміщувалася штаб-квартира Ради Петрограда була ухвалена резолюція про підтримку ВРК гарнізоном, після чого ВРК зажадав від командування військовим округом Петрограда підкорятися його наказам. У відповідь Тимчасовий уряд вимагав, щоб ВРК розпустився, обіцяючи у такому разі відмовитися від переслідувань. Відбувається історичне закрите засідання вождів більшовиків, на яке Ленін прибуває таємно в гримі робітника. За пропозицією Леніна було вирішено виступити в сам день відкриття II з'їзду Рад — , щоб поставити з'їзд перед фактом, що відбувся, не розкриваючи при цьому своїх планів заздалегідь. (у ніч на 25-е) загони матросів, прибулі з Кронштадта за наказом ВРК, займають телефонну станцію, телеграф і Державний банкПлан дій був складений Антоновим-Овсієнком. Війська гарнізону залишилися в казармах. Незначний опір чинили лише загони юнкерів. (у ніч на 26-е) озброєні загони ВРК, зламавши опір охорони, пройшли в Зимовий палац і заарештували членів Тимчасового урядуСинегуб А. Защита Зимнего дворца // Архив русской революции. — т. 4. — С. 121. Керенський утік до Гатчини за допомогою своїх прибічників.
Москва
З липня 1917 року посаду московського міського голови займав есер Вадим Руднєв. Отримавши звістку про збройне повстання в Петрограді, Руднєв скликав екстрене засідання міської думи, де заявив, що дума — єдина законна влада в Москві, і не стане підкорятися Радам. Для боротьби з більшовиками був створений Комітет суспільної безпеки на чолі з Руднєвим.
З 28 жовтня по 2 листопада в Москві йшли запеклі вуличні бої між прихильниками Військово-революційного комітету більшовиків і Комітетом суспільної безпеки міської думи. На боці Комітету безпеки виступили переважно юнкери військових училищ та офіцери, на боці більшовиків — частини московського гарнізону, загони озброєних робітників і прибулий з Петрограду загін матросів. 2 листопада було оголошено перемир'я — білі здалися. Комітет суспільної безпеки з договору скасовувався, Біла гвардія роззброювалася і розпускалася, полонені з обох боків відпускалися, будь-яка стрілянина припинялася. Потому обидва табори ховали своїх загиблих.
У поразці білих значну роль відіграла перевага червоних в артилерії. У тому числі, з Воробйових гір по Кремлю, де займав оборону загін юнкерів і офіцерів, вели вогонь гармати 7-го Українського важкого артилерійського дивізіонуПрочко И. С. Артиллерия в боях за Родину. — .: Воениздат, 1957.
Події в Україні
Народження автономії
Після падіння самодержавства, ліквідації посади губернатора, канцелярії губернатора та губернського правління, влада на місцях перейшла до різних органів місцевого самоврядування. У Києві центром влади став Виконавчий комітет об'єднаних громадських організацій, до складу якого увійшли представники Київської міської думи, різних революційних партій та організацій, який став представляти Тимчасовий уряд у Києві й фактично виконував владні функції колишнього губернатора.
4 березня була створена Українська Центральна Рада. Спочатку Рада була лише однією з низки інших національних об'єднань — «Радою об'єднаних єврейських організацій» і «Польським виконавським комітетом».
Проте незабаром Рада стала вести самостійну політику. Проводячи широку агітацію серед сільського населення і спираючись на військові частини, укомплектовані українцями, Рада добилася фактичного визнання Тимчасовим урядом своєї провідної ролі. Це положення було закріплене 2 липня під час візиту до Києва міністрів Тимчасового уряду Михайла Терещенка та Іраклія Церетелі. На нараді з представниками Центральної Ради та Виконавчого комітету об'єднаних громадських організацій були розмежовані повноваження влади — Центральна Рада стала законодавчим центром автономної провінції. Тоді ж на нічному засіданні були визначені географічні рамки, на які поширювалася влада Ради.
Дії Терещенка і Церетелі, особливо визначення географічних меж юрисдикції Центральної Ради, призвели до урядової кризи в Петрограді: всі міністри-кадети на знак протесту вийшли зі складу Тимчасового уряду.
Жовтень 1917 На відміну від Петрограда та Москви, в Києві за владу конкурували не дві, а три політичні сили: Тимчасовий уряд в особі Виконавчого комітету міської думи, більшовики та Центральна Рада. Тимчасовий уряд, серед всіх військ київського гарнізону міг розраховувати лише на юнкерів військових училищ і деякі окремі частини, більшовиків підтримували військові частини, що розміщувалися на заводі «Арсенал». Ці сили були приблизно рівні, тому результат подій визначили частини, що були під контролем Центральної Ради, та в яких переважали українці.
Окрім незначних епізодів, озброєних зіткнень не було — сторони обмежилися з'ясуванням своїх сил. Оцінивши ситуацію, Центральна Рада направила вірні частини проти сил Тимчасового уряду. Після цього війська, вірні Тимчасовому уряду, капітулювали. В результаті влада в Києві перейшла до Центральної Ради.