Якимівка — селище (до 2024 року — смт) в Україні, адміністративний центр Якимівської селищної громади Мелітопольського району Запорізької області. Населення становить 11 647 мешканців (2018). До 2020 року — адміністративний центр ліквідованого Якимівського району Запорізької області.

Географія Якимівка розташована на Приазовській низовині, на берегах річок Малий Утлюк та Балка Добра, вище за течією на відстані 6 км знаходиться село Полянівка, нижче за течією примикає село Володимирівка. Через селище пролягають автошлях територіального значення та залізниця, на якій розташована однойменна станція. Відстань до обласного центру становить 149 км та пролягає автошляхом міжнародного значення .

Історія В околицях селища існують кургани, типові для епохи бронзи (I тисячоліття до н. е.).

Селище засноване 1833 року на місці колишнього ногайського аулу Азберду — «нечисленна берда». Заснували її семеро селян мордвинів духоборів — сектантів-іконоборців зі Спаського повіту Тамбовської губернії. В наступні двадцять років сюди також переселились державні селяни із Борисоглібського повіту Тамбовської області та Фатезького повіту Курської губернії. У 1855 році оселилися переселенці зі Спаського повіту Тамбовської губернії. Свою назву Якимівка отримала від імені поліцейського ісправника Якима Колосова, під керівництвом якого відбувся початок заселення даної місцевості.

У 1863 році Якимівка — волосний центр.

Станом на 1886 рік в селі, центрі Якимівської волості Мелітопольського повіту Таврійської губернії, налічувалось 2223 особи, 297 подвір'їв, існували православна церква, єврейський молитовний будинок, школа, 9 лавок, 2 винних склади, 2 постоялих двори, відбувалось 2 ярмарки на рік: 2 лютого та 8 жовтня. За 3 версти — лавка, постоялий двір, залізнична станція Якимівка.

Наприкінці XIX ст., з розвитком ринкових відносин, селище Якимівка — одне із найбільших пунктів торгівлі зерном. На початок XX ст. вантажообіг залізничної станції Якимівка досяг півмільйона пудів на рік.

У листопаді 1917 року встановлена радянська влада. З 7 березня 1923 року селище — адміністративний центр Якимівського району.

У 1932—1933 роках, під час організованого радянською владою Голодомору, померло щонайменше 116 жителів селища.

У 1957 році Якимівка набула статусу селища міського типу.

4 жовтня 1941 року радянські війська полишили Якимівку. З 1 вересня 1942 року, в ході німецько-радянської війни, селище було центром Якимівської округи. 2 жовтня 1943 року Червоною армією Якимівку звільнено від німецько-фашистських загарбників.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 713-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області», селище набуло статусу адміністративного центру Якимівської селищної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Якимівського району, селище міського типу увійшло до складу Мелітопольського району.

З 24 лютого 2022 року, в ході російського вторгнення в Україну, селище тимчасово окуповане російськими загарбниками.

28 липня 2023 року Верховна Рада України ухвалила законопроєкт № 8263 «Про дерадянізацію порядку вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою». Відповідно до цього законопроєкту, статус селища міського типу в Україні було ліквідовано, а замість нього набуло статусу селища..

Населення За даними перепису населення 2001 року, у селищі мешкало 12 832 особа . Мовний склад населення був такимРозподіл населення за рідною мовою, Запорізька область: + Мова Кількість осіб Відсоток українська 93,54 % російська 1314 5,92 % білоруська 24 0,11 % болгарська 29 0,13 % вірменська 11 0,05 % румунська 18 0,08 %+

Промисловість

Харчова промисловість, ливарно-механічний завод «Стандарт» (чавунне та кольорове литво, насоси, промислова трубопровідна арматура тощо). Свого часу, за часів СРСР були збудовані асфальтобетонний, комбікормовий, хлібний та завод продовольчих товарів; елеватор, цехи Мелітопольського міського молочного заводу, міжгосподарче підприємство з виробництва продукції птахівництва, міжколгоспна будівельна організація, райсільгосптехніка, райсільгоспхімія, комбінат побутового обслуговування, будинок побуту.

Об'єкти соціальної сфери Школа № 1. Школа № 2. Школа № 3. Якимівська гімназія. Дитячі дошкільні навчальні заклади: «Росинка», «Топольок», «Сонечко», «Ластівка», «Колосок», «Малюк». Лікарня. Стадіон «Колос імені М. А. Горлача». Якимівський професійний аграрний ліцей. Музична школа. Будинок культури Якимівський краєзнавчий музей.

Гімн Якимівки Мужнієш у битвах, квітуєш у буднях, Минуле народу шануй, пам'ятай.

Назавжди у серці ти кожного будеш, Якимівко, люба, мій батьківський край.

Особистості Ківшар Таїсія Іванівна ( 1947) — український історик, доктор історичних наук, професор, Заслужений працівник культури України (2004)Ківшар Таїсія Іванівна [Електронний ресурс С. М. Ляшко // Українська бібліотечна енциклопедія: наук. проєкт / Нац. б-ка України ім. Ярослава Мудрого. — Київ, 2018. — Бібліогр. наприкінці століття] Мірошніченко Микола Валентинович — солдат Збройних сил України, боєць Добровольчого корпусу «Правий Сектор». Назаренко Ігор Петрович ( 1964) — український вчений-агротехнолог. Попов Володимир Геннадійович (1990—2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Сяров Володимир Володимирович ( 1957) — художник, член Національної спілки художників України (2005). Шабельник Віктор Іванович (1924—1995) — учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу. Щербина Ігор Іванович (1966—2015) — полковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Галерея

Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Запорізька область)

Примітки

Посилання

Якимівка — Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 765 с.) Облікова картка

Якимівська селищна рада ІМСУ