Гендерна конвергенція – зближення іміджу, соціальної поведінки та юридичних прав чоловіків та жінок, а також кількісних та якісних соціологічних показників, у яких раніше простежувалися гендерні відмінності. Конвергенція веде від гендерної нерівності та дискримінованості жінок до гендерної рівності.
Хоча термін використовується спорадично щодо окремих соціологічних закономірностей, гендерне зближення маскулінності та фемінності відбувається в багатьох суспільних сферах і є ширшим соціальним фактом, зумовленим трансформацією значної частини суспільств, перш за все західних. Цей процес поступово охоплює і незахідні суспільства. Це дозволяє розглядати його як глобальний системний процес.
Процес сучасної гендерної конвергенції розпочався в другій половині XIX ст. в західних країнах і був пов’язаний перш за все з розвитком фемінізму. Із 60-х рр. XX ст. відбувається своєрідний процес фемінізації чоловіків, який триває дотепер. Важливу роль у поглибленні процесу відіграла сексуальна революція 60–70-х рр. XX ст.
Механізми гендерної конвергенції
У сучасних західних та деяких інших суспільствах розвинених країн гендерна конвергенція відбувається шляхом взаємозапозичення чоловіками та жінками деяких ознак, а також їхньої психологічної андрогенізації. Воно виражається в:
зростанні ступеня соціальної активності жінок та зростання домашньої активності чоловіків; жінка стає активнішою, агресивнішою, а чоловік – більш м’яким та емоційним, зближенні сексуальної поведінки статей (можливість бути активнішою для жінки і пасивнішим – для чоловіка); зростанні рівності у піклуванні про дітей між чоловіками та жінками, забезпечення права чоловіків на декретну відпустку та користування ним; зростанні законодавчої рівності між гендерами в разі розлучення (щодо опіки над дітьми, у розподілі майна); зростанні економічної рівності та незалежності жінок від чоловіків; зростанні кількості жінок, що обирають традиційно чоловічі способи соціальної реалізації (служба в армії, адвокатура, технічні спеціальності, державна служба, наука, мистецтво тощо) та чоловіків, що обирають традиційно жіночі професії (секретарі, офіс-менеджери, кухарі, оператори колл-центрів, вихователі, учителі, гуманітарні спеціалісти, перукарі, деякі мистецькі професії); збільшенні кількості жінок, обраних у чинну владу (ефективний інструмент чого – гендерне квотування); зближенні іміджу чоловіків та жінок (одяг, зачіска, кольористика тощо); зростанні рівності у тілесній відкритості та оголеності чоловіків та жінок, у способах їх візуального зображення, що виражається, зокрема, у збільшенні частоти зображення оголеного чоловічого тіла до жіночого рівня у мистецтві, порнографії і т. ін.; появі низки субкультур, у яких домінуючою моделлю є той чи інший варіант іміджевої та поведінкової андрогінності (хіпі, панки, емо та ін.); відбулося зближення в гендерній естетиці, яке полягає, зокрема, в зростанні кількості жіночих образів у мистецтві, головних героїв-жінок у кіно та літературі, збільшенні кількості способів зображення жінок як активних персонажів у літературі, кінематографі та мистецтві; у стиранні меж у сфері традиційно гендерно орієнтованих сферах масового мистецтва – виникнення чоловічого стриптизу та жіночого культуризму, а також у появі «чоловіків на виклик»; зближенні рівня алкоголізму та тютюнопаління серед жінок та чоловіків зближення рівня криміногенної активності жінок та чоловіків,Kelly G. F. Sexuality Today: The Human Perspective / Updated 7th ed. – Boston, 2004..
У Радянському Союзі було започатковано інший різновид гендерної конвергенції – маскулінізацію жінки, тобто примусове підтягнення її до стандарту чоловічої поведінки.
Див. також
Гендер та Гендерні дослідження Маскулінність і фемінність Гендерні стереотипи та Гендерні ролі
Джерела і посилання