Жалувана грамота Олексія Михайловича Війську Запорозькому на збереження його прав і вольностей (27 березня 1654) — офіційний документ, виданий московським царем Олексієм Михайловичем як доповнення до договірних Березневих статей 1654 року з Богданом Хмельницьким.
Текст грамоти:
Зміст Цар Олексій Михайлович: обіцяв Війську Запорозькому збереження прав і привілеїв, запроваджених князями Речі Посполитої; гарантував збереження військових судів без контролю над ними царських представників; підтвердив козацький реєстр 60 тис.; утвердив збереження звичаю обирання гетьмана за закріпленим звичаєм; обіцяв, що гетьманська резиденція і надалі повинна бути у Чигирині; звелів про іноземних послів із «підозрілими» намірами повідомляти царя; заборона зовнішніх зносин з Османською імперією та Річчю Посполитою.
Оцінка і значення Загалом Грамота Олексія Михайловича була другою частиною Договору 1654 року з гетьманом Богданом Хмельницьким і Військом Запорозьким, що складався з Березневих статей і грамоти. Фактично вона не обмежувала прав козацтва і козацької держави, утвореної внаслідок Національно-Визвольної війни під проводом Хмельницького, за винятком зовнішніх відносин з Річчю Посполитою та Османською імперією.
Однак сторони по-різному трактували даний договір. Для Росії це було приєднання «молодшого брата», для Хмельницького — військово-політичний союз з метою захисту від посягань поляків. Натомість через кілька десятків років, починаючи з Переяславського договору Юрія Хмельницького 1659 року і до Глухівських статей Дем'яна Многогрішного, Договір 1654 року призвів до обмеження, ліквідації самостійності, згодом — обмеження автономії, і нарешті — ліквідації автономії України.
Див. також Березневі статті Переяславська рада Жалувана грамота Чорноморському козацькому війську 1792