Звіа́д Костянти́нович Гамсаху́рдіа або Ґамсаху́рдія (, Звіа́д Константінес дзе Гамсаху́рдіа; 31 березня 1939, Тбілісі, Грузинська РСР, СРСР — 31 грудня 1993, Дзвелі Хібула, Хобський район, Грузія) — грузинський громадський, політичний і державний діяч; письменник, науковець, літературознавець, дисидент, націоналіст, доктор філологічних наук; голова Верховної Ради Грузинської РСР (1990–1991) і перший Президент Грузії (1991–1992).

Філолог за освітою, займався літературознавчою та перекладацькою діяльністю, а також був одним з лідерів грузинського національного руху, в радянський період активно брав участь в дисидентському русі. У 1990 році очолив Верховну Раду Грузинської РСР, в наступному році був обраний президентом Грузії. З ім'ям Гамсахурдії в цей період пов'язано проголошення державної незалежності Грузії. Повалений внаслідок державного перевороту у Грузії в січні 1992 року, Гамсахурдіа був змушений покинути Грузію, перебував у вигнанні, а потім восени 1993 року очолив Уряд у вигнанні в Західній Грузії, де вибухнула громадянська війна між центральною владою і його прихильниками, в якій звіадисти зазнали поразки. Ховаючись від урядових військ, Гамсахурдія загинув наприкінці 1993 року в селі Дзвелі Хібула при нез'ясованих до кінця обставинах, розслідування його загибелі триває досіКак родился миф о «русском спецназе, убившем первого президента Грузии» // Взгляд, 30 грудня 2018.

Біографія

Молодість і освіта Звіад Гамсахурдія народився в столиці Грузії Тбілісі в 1939 році в знатній грузинській родині; його батько, академік Костянтин Гамсахурдіа (1893—1975), був одним із найвідоміших грузинських письменників 20 століття. Можливо, під впливом батька, Звіад почав вивчати філологію та розпочав професійну кар'єру перекладача та літературознавця. Все своє життя він був ревним прихильником Грузинської православної церкви. Незважаючи на (або, можливо, через) асоціацію країни з Йосипом Сталіним, радянська влада в Грузії була особливо суворою протягом 1950-х років і намагалася обмежити грузинське культурне вираження. У 1955 році Звіад Гамсахурдія створив молодіжну підпільну групу «Ґорґасліані» (посилання на стародавній рід грузинських царів), яка поширювала повідомлення про порушення прав людини. У 1956 році його заарештували під час демонстрацій у Тбілісі проти радянської політики десталінізації і знову заарештований у 1958 році за поширення антикомуністичної літератури та прокламацій. Він провів шість місяців у психіатричній лікарні в Тбілісі, де йому поставили діагноз «психопатія з декомпенсацією», таким чином, можливо, став ранньою жертвою радянської практики використання психіатрії в політичних цілях.

Звіад Гамсахурдія також зробив видатну академічну кар'єру. Був старшим науковим співробітником Інституту грузинської літератури Академії наук Грузії (1973–1977, 1985–1990), доцентом Тбіліського державного університету (1973–1975, 1985–1990) та членом Спілки Письменники Грузії (1966–1977, 1985–1991), кандидат філологічних наук (1973) і доктор наук (повний доктор, 1991). Він написав низку важливих літературних праць, монографій та перекладів британської, французької та американської літератури, зокрема перекладів творів Т. С. Еліота, Вільяма Шекспіра, Шарля Бодлера та Оскара Уайльда. Був також видатним русвелологом (Шота Руставелі — великий грузинський поет 12 ст.) і дослідником історії іберійсько-кавказької культури.

Правозахисна діяльність У 1972 році під час кампанії проти корупції Гамсахурдіа здобув певну популярність. У 1973 році він став співзасновником Грузинської групи захисту прав людини,Chronicle у 1974 році став першим грузинським членом Amnesty International; а в 1976 році став співзасновником та головою Грузинської Гельсінської групи. Він також був активним у підпільній мережі самвидавських видавництв, брав участь у публікаціях підпільних політичних газет: серед них Окрос Сацмісі («Золоте руно»), Сакартвелос Моамбе («Грузинський вісник»), Сакартвело («Грузія»).), Матіане («Літопис») і Вестник Грузии. Співробітник московського підпільного періодичного видання «Хроніка поточних подій» (квітень 1968 — грудень 1982). Гамсахурдіа також був першим грузинським членом Міжнародного товариства з прав людини (ISHR-IGFM).

Хоча його часто переслідували та заарештовували за дисидентство, але через певний престиж і зв'язки його сім'ї, Гамсахурдіа уникав серйозного покарання Але у 1977 році, діяльність Гельсінкських груп у Радянському Союзі стала серйозною проблемою для радянського уряду Леоніда Брежнєва. по всьому СРСР розпочалось переслідування правозахисників, а члени Гельсінкських груп у Москві, Литві, Україні, Вірменії та Грузії були заарештовані."A Chronicle of Current Events, November 1978, No 50, «Political trials in the summer of 1978» У Грузії уряд Едуарда Шеварднадзе (який тоді був першим секретарем Комуністичної партії Грузії) заарештував Гамсахурдіа та його однодумця-дисидента Мераба Коставу 7 квітня 1977 року.

Суд, 15–19 травня, 1978 Щодо поведінки Гамсахурдіа під час його ув'язнення та самого суду, можна почитати в «Хроніці поточних подій».Chronicle Гамсахурдія та Коставу засудили до трьох років таборів плюс три роки заслання за «антирадянську діяльність». Гамсахурдія не подав апеляцію, але його покарання замінили дворічним засланням у сусідній Дагестан. Їхнє ув'язнення привернуло міжнародну увагу і у 1978 році Гамсахурдіа був висунутий на Нобелівську премію миру.time.com Апеляцію Костави було відхилено, і його відправили в колонію на три роки з подальшим трирічним засланням або засланням до Сибіру, вирок закінчився лише в 1987 році. Наприкінці червня 1979 року Гамсахурдія був звільнений з в'язниці. На той час, з урахуванням тримання під вартою, він відсидів два роки покарання. У відкритому листі до Шеварднадзе від 19 квітня 1992 року Гамсахурдія стверджував, що «моє так зване „зізнання“ було необхідне… [оскільки] якби не було „зізнання“ і моє звільнення з в'язниці в 1979 році не відбулося, тоді не було б піднесення національного руху»

Рух за незалежність Грузії Коли радянський лідер Михайло Горбачов розпочав свою політику гласності, Гамсахурдія відіграв ключову роль в організації масових мітингів за незалежність, що проходили в Грузії між 1987 і 1990 роками, у яких до нього приєднався Мераб Костава після свого звільнення у 1987 році. У 1988 році Гамсахурдія став одним із засновників Товариства святого Іллі Праведного, поєднання релігійного товариства та політичної партії, яке стало основою його власного політичного руху. Наступного року жорстоке придушення радянськими військами великої мирної демонстрації, що відбулася в Тбілісі 4–9 квітня 1989 року, виявилося ключовою подією в припиненні радянської влади в Грузії. Уряд СРСР відповів значними змінами в керівництві Грузії, змінивши керівників Патіашвілі Джумбер та Чхеїдзе Зураба. Нове керівництво обрало ліберальніший підхід до опозиції. Лідери опозиції, заарештовані під час трагедії 9 квітня, включно з Звіадом Гамсахурдіа, були звільнені з в'язниці та отримали більшу роль у прийнятті рішень. На знак визнання його величезної популярності Гамсахурдіа був залучений до переговорів з новим лідером Радянської Грузії Гумбарідзе Гіві щодо прийняття законодавства у Верховній Раді Грузії. Він прийняв низку заходів, яких вимагала опозиція, відкриваючи шлях до незалежності. Організація «Круглий Стіл — Вільна Грузія» Гамсахурдіа незабаром отримала підтримку майже в усіх установах Грузії, і Гамсахурдія відіграв помітну роль у рішеннях щодо розриву зв'язків з Кремлем. У лютому 1990 року Грузинське спортивне товариство оголосило про припинення радянських чемпіонатів і проведення власних з метою відправки своєї команди на міжнародні змагання. Церемонії відкриття незалежних Грузинських ігор розпочалися зі вступного слова Гамсахурдіа. Грузинська профспілкова організація розпалася, тоді як Грузинський комсомол проголосив незалежність від Комуністичної партії та ВЛКСМ і саморозпустився, замінений новими молодіжними групами.

Глава Грузії

Шлях до влади Прогрес демократичних реформ був прискорений і призвів до перших демократичних багатопартійних виборів у Грузинській РСР, які відбулися 28 жовтня 1990 року. Партія SSIR Гамсахурдіа та Грузинський Гельсінський союз об'єдналися з іншими опозиційними групами, щоб очолити реформаторську коаліцію під назвою «Круглий Стіл - Вільна Грузія» (« Мргвалі Магіда — Тавісупалі Сакартвело»). Коаліція здобула переконливу перемогу, набравши 64 % голосів, у порівнянні з 29,6 % Комуністичної партії Грузії. 14 листопада 1990 року Звіад Гамсахурдіа був обраний переважною більшістю голосів головою Верховна Рада Республіки Грузія що зробило його де-факто главою Грузії, хоча країна ще не була суверенною країною.

31 березня 1991 року в Грузії відбувся Референдум щодо відновлення дорадянської незалежності Грузії, за який висловилися 98,9 % тих, хто проголосував. Грузинський парламент прийняв декларацію про незалежність 9 квітня 1991 року, фактично відновивши суверенну Грузинську Демократичну Республіку 1918—1921 років. Низка іноземних держав підтвердило визнання суверенітету, однак цього рішення не визнали в радянському Кремлі, тому загальне визнання відбулося лише наступного року. Гамсахурдіа був обраний президентом на виборах 26 травня 1990, набравши 86,5 % голосів при явці понад 83 %

Програма За словами історика та фахівця по Євразії Стівена Ф. Джонса, Гамсахурдія пропагував концепцію загальнокавказької єдності, «Кавказького дому». Гамсахурдія віддавав перевагу регіональному співробітництву між народами Кавказу та розглядав такі концепції, як спільна економічна зона, «Кавказький форум» (регіональна Організація Об'єднаних Націй) і альянс проти іноземного втручання. «Кавказький дім» базувався на ідеї спільних кавказьких мов та спільної племінної та культурної ідентичності автохтонних кавказьких націй, таких як чеченці, черкеси, абхази та грузини. Тісна співпраця між Гамсахурдіа та президентом Чечні Джохаром Дудаєвим вважалася ключовою для успіху. Однак Гамсахурдія незабаром після вступу на посаду Президента був повалений, тому «реалізація ідеї кавказькості і Кавказького дому не вийшла за межі декларацій…».

У своїй передвиборчій програмі Гамсахурдія виступав за поступову приватизацію та перехід від соціалістичної командної економіки до капіталістичної ринкової економіки. Він підтримував соціально-орієнтовану ринкову економіка, модель, яка синтезувала б «вільну працю та гарантії соціальних прав, повагу до приватної власності та суспільної користі, вільне підприємництво та чесну конкуренцію». Це включало підтримку: індексації заробітної плати, захисту споживачів, соціального захисту вразливих груп населення, допомоги по безробіттю тощо. Гамсахурдіа підтримував контроль над цінами на певний перелік базових товарів і продуктів першої необхідності.

Керівник Грузії

Внутрішня політика Після вступу Гамсахурдіа на посаду спікера в листопаді 1990 року Верховна Рада Республіки Грузія під його керівництвом перейменувала Грузинську Радянську Соціалістичну Республіку на «Республіку Грузія» та відновила державний гімн, прапор і печатку Грузинської Демократичної Республіки 1918—1921 років. Верховна рада призначила Тенгіза Сігуа, члена опозиційного Товариства Руставелі, головою Ради міністрів Грузії (пізніше перейменовано на посаду прем'єр-міністра).