Jethro Tull (Джетро Тал) — гурт, який грає прогресивний рок, утворений у місті Лутон графства Бедфордшир, Англія в 1960-х.
Спочатку колектив грав блюз-рок, але пізніше розробив власне звучання в стилі прогресивного року, в якому злились елементи хард - та фольк-року. Фронтменом гурту є вокаліст/флейтист/гітарист Ієн Андерсон. Склад колективу мінявся з роками. Серед важливих його членів: гітаристи і Мартін Барре, клавішник , ударники , і , а також басисти , , і .
Перший комерційний успіх прийшов до гурту 1969 року з блюзовим альбомом, що мав фолковий відтінок Stand Up, який досягнув першого місця в чарті Великої Британії, результатом чого стали регулярні гастролі по Британії і США. Музичний стиль змістився у бік прогресивного року в альбомах Aqualung (1971), Thick as a Brick (1972) і A Passion Play (1973). Втім повернення до суміші хард-року з Фольк-роком простежується в альбомах Songs from the Wood (1977) і Heavy Horses (1978). Jethro Tull продав близько 60 млн. копій альбомів у всьому світі, серед яких 11 золотих і п'ять платинових альбомів. Журнал Роллінг Стоун охарактеризував колектив як "один із найбільш комерційно успішних і ексцентричних гуртів прогресивного року".
Остання робота гурту, яка містила новий матеріал, вийшла 2003 року, хоча колектив продовжував гастролювати аж до 2011 року. 2014-го Андерсон сказав, що з Jethro Tull покінчено; проте, у вересні 2017 року він оголосив про плани здійснити турне з нагоди п'ятдесятиріччя першого альбому This Was, а потім у 2018 році записати новий студійний альбом. У поточний склад гурту входять музиканти, які були членами сольного гурту Андерсона від 2012 року. 1 березня 2018 року гурт вирушив у світове турне.
Музика гурту визначна своєрідним стилем вокалу, унікальною грою на флейті лідера гурту Яна Андерсона (Ian Anderson), незвичною та часто складною побудовою пісні. Почавшись із блюз-року з експериментальним присмаком, ця музика містить в собі елементи класичної та кельтської народної музики, артроку та "альтернативи". Багато визначних артистів високо оцінювали цей гурт, особливо Джимі Хендрікс (Jimi Hendrix), Led Zeppelin і Піт Таунсенд. В інтерв'ю Ян Андерсон пояснював «відмінність» між музикою свого гурту та більшістю рок-музики тим, що музиканти Jethro Tull ніколи не вживали наркотики. За його словами, хоча інші музичні гурти мали вплив на них, вони завжди дотримувались власного стилю прогресивного року, прикрашеного формами класичної музики.
Історія
Походження Ієн Андерсон, і (спочатку Івенс), які потім стануть членами Jethro Tull, відвідували разом середню школу в Блекпулі. Андерсон народився в Данфермліні (Шотландія) й виріс в Единбурзі, перш ніж у січні 1960 року переїхав до Блекпула. Івенс став шанувальником The Beatles після того, як побачив їхнє виконання «Love Me Do» на передачі Scene at 6:30 телеканалу . Хоча він був прекрасним піаністом, але вирішив сісти за барабани, оскільки цей інструмент був представлений у складі The Beatles. Андерсон придбав іспанську гітару і самостійно навчився грати на ній, і вони вдвох вирішили створити свій гурт. На місце бас-гітариста вони найняли Геммонда, який привіз з собою свою колекцію блюзових платівок для прослуховування.
Спочатку гурт грав як тріо в місцевих клубах і на концертних майданчиках, перш ніж Івенс під впливом і The Animals пересів за орган, тоді вони найняли ударника і гітариста Майка Стівенса з місцевої команди Atlantics. До 1964 року до гурту приєднався гітарист Кріс Райлі і він перетворився в секстет, який виконував , під назвою John Evan Band (пізніше John Evan Smash). Івенс скоротив своє прізвище до «Івен» за наполяганням Геммонда, який вважав, що так звучить краще і більш незвичайно. Музиканти запросили Джонні Тейлора як імпресаріо і почали гастролювати по Північно-Західній Англії, виконуючи суміш блюзу і каверів Motown. Геммонд згодом покинув гурт, щоб вступити до художньої школи. Ненадовго його замінив Дерек Ворд, потім . Райлі також пішов з гурту і його замінив Ніл Сміт У квітні 1967 року музиканти записали три пісні на Regent Sound Studios на (Лондон), а потім у червні виступили в клубі .
У листопаді 1967 року гурт переїхав до Лондона, зупинившись у Лутоні. Вони підписали контракт з Террі Еллісом і Крісом Райтом і замінили Сміта на гітариста , але швидко зрозуміли, що підтримувати секстет фінансово недоцільно, і гурт розпався. Андерсон, Абрамс і Корнік вирішили залишитися разом, найнявши абрамсового друга на місце барабанщика і ставши представниками . Корнік згадував, що, хоча Еван пішов, гурт запрошував його назад пізніше. Як єдиний член, який не мав поблизу родичів, Андерсон жив у готельці «на грані голоду» і працював прибиральником у Лутон Рітц Сінема, щоб оплатити оренду. Jethro Tull сформувались 20 грудня.
Ранні роки (1967—1968) Спочатку новий колектив мав проблеми з отриманням запрошень на концерти, тому став часто міняти назву, щоб продовжити гру в колі лондонського клубу, серед назв були «Navy Blue», «Ian Henderson's Bag o' Nails» і «Candy Coloured Rain». Андерсон згадував як дивився на плакат у клубі і прийшов до висновку, що на ньому була написана назва його гурту, яку він не впізнав. Назви гурту часто придумували їхні імпресаріо, один з яких, ентузіаст історії, зрештою, охрестив їх «Jethro Tull» на честь . Назва прижилася, тому що вони використовували її саме тоді, коли їхнє шоу вперше настільки сподобалося менеджерові клубу, що він запросив їх виконати повторний концерт. Вони записали сесію з продюсером , підсумком якої став сингл «Sunshine Day». на стороні Б був старий трек John Evan Band «Aeroplane» з витертими саксофонами. Він вийшов у лютому 1968 року на MGM Records, неправильно підписаний «Jethro Toe». Андерсон відтоді підозрює, що неправильна назва була способом уникнути сплати роялті. Більш поширена версією, ім'я написала правильно, це насправді підробка, зроблена в Нью-Йорку. Андерсон пізніше зустрів Геммонда в Лондоні і вони відновили свою дружбу, коли Андерсон переїхав у готельку в Челсі, в якій мешкав разом з Івеном. Геммонд став предметом декількох пісень, починаючи з їхнього наступного синглу «A Song for Jeffrey».
Оскільки Андерсон жив у холодній кімнаті, то купив велике пальто, щоб зігрітися, і разом з флейтою воно стало частиною його раннього сценічного образу. Приблизно в той самий час він придбав флейту, оскільки розчарувався нездатністю грати на гітарі з такою майстерністю, як це робив Абрамс, а також тому, що їх менеджери вважали, що він має залишатися ритм-гітаристом, а Абрамс стати фронтменом.
Перший великий прорив відбувся під час в в серпні 1968 року, де на гурт чекав захоплений прийом і позитивні відгуки в музичній пресі. Члени гурту відтоді стверджують, що успіх у Санбері був результатом їхніх постійних гастролей, завдяки чому вони набули місцевих прихильників, які всі зібралися на фестивалі і підбадьорили інших глядачів. Корнік згадував: «відтоді ми були значним гуртом».
У червні-серпні 1968 року гурт записав свій перший альбом, This Was. Вийшовши в жовтні, він досягнув 10-го рядка в чартах. На додаток до оригінального матеріалу, альбом містив традиційну «Cat's Squirrel», яка підкреслила блюз-роковий стиль Абрамса, тоді як написаний джазовий твір «Serenade to a Cuckoo» дав можливість Андерсону продемонструвати свій зростаючий талант гри на флейті. 1968 року Андерсон у Record Mirror описав загальне звучання гурту як «свого роду прогресивний блюз з деякими домішками джазу».
Після виходу альбому, в грудні Абрамс покинув гурт, щоб сформувати власний колектив Blodwyn Pig. Була ціла низка причин його відходу. Абрамс чув був, що Елліс хотів, щоб Андерсон був фронтменом і лідером гурту, за його рахунок, і зрозумів, що навряд чи матиме більшість написаних пісень за собою. Серед інших причин називали те, що Абрамс був блюзовим пуристом тоді як Андерсон хотів пробувати інші форми музики, і що Абрамс не хотів подорожувати по всьому світі й грати більш ніж тричі на тиждень. Сам Абрамс назвав причини свого відходу більш лаконічно: «Я був ситий по горло всією цією маячнею, і я хотів сформувати такий гурт, як Blodwyn Pig».Rock Guitar Daily blog. [rockguitardaily.blogspot.com/mick-abrahams]
Гурт пробував кілька замін замість Абрамса. Першим був , який незадовго до того полишив The Nice. Після тижня репетицій Девід О'Ліст не з'явився і втратив контакт з гуртом. Наступним вибором був , який відмовився від пропозиції, оскільки йому здавалось, що його тодішній виступ з John Mayall's Bluesbreakers був кращим вибором. Після цього гурт запустив рекламу в Melody Maker, на яку відгукнувся Тоні Айоммі. Після кількох репетицій 11 грудня гурт виступив у . Вони виконали «A Song for Jeffrey», але лише спів Андерсона і флейта були наживо, решту було імітацією. Айоммі почувався ближчим до свого старого гурту, «Earth», тому він повернувся до Бірмінгема, щоб об'єднатися з ними. Однак, недовгий час з Jethro Tull прищепив йому серйозне ставлення до роботи. «Earth» згодом перейменовано на Black Sabbath, який досягнув великого комерційного успіху.
Наступним вибором був Мартін Барре, який бачив виступ гурту в Санбері, і його випробовували на тому самому прослуховуванні, що й Айомі. Барре домовився про друге прослуховування з Андерсоном. Той показав йому кілька нових пісень, що були в іншому стилі, ніж блюз, який вони записували до цього. Андерсон був вражений технікою Барре і запропонував йому місце нового гітариста. Барре зіграв свій перший концерт з Jethro Tull 30 грудня 1968 року в Зимовому саду (Пензанс).
Від Stand Up до Aqualung (1969–1971) Після приєднання Барре гурт виконав кілька концертів на розігріві у Джимі Гендрікса в Скандинавії, потім вирушив у великий тур по США, на підтримці у Led Zeppelin і Vanilla Fudge. Привертаючи значну кількість слухачів наживо, Елліс і Райт попросили Андерсона, який став провідним автором пісень, щоб той написав хіт. Підсумком стала пісня "", яка у травні досягла № 3 в британському чарті синглів і № 11 в США, і призвела до запрошення на Top of the Pops. Хоча інші так звані "серйозні" гурти в той час були активно проти випуску одиночних синглів, Jethro Tull відчував, що хітовий сингл був для гурту позитивним кроком, якщо не пріоритетом.
Наступним альбомом був Stand Up, записаний у квітні–травні та серпні 1969 року. Він вийшов у вересні й швидко досяг # 1 в британських чартах, єдиний альбом гурту, якому це вдалось. Тепер вже Андерсон зарекомендував себе як лідер гурту та автор пісень, і написав весь матеріал, крім його джазової переробки "Bourrée in E minor BWV 996 (fifth movement)" Й. С. Баха.
Відразу після випуску Stand Up гурт вирушив у свій перший у ролі гедлайнера тур по США, включаючи виступ на . Барре згадував: "Це був справді поворотний момент для Джетро Талл — для всього, чим ми повинні були стати і всього, чим ми повинні були надихати інших." Гурт отримав запрошення на фестиваль Вудсток, але Андерсон відмовився, боячись, що гурт зациклиться на грі як хіпі, здатні грати лише в одному музичному стилі.
29 січня 1970 року гурт знову з'явився на передачі BBC Top of the Pops, виконавши "Witch's Promise". Івен повернувся в колектив на початку 1970-х років. Він залишався в Лондоні відтоді, як гурт John Evan Band розпався, живучи з Андерсоном, і почав вивчати музику в Лондонському університеті. Вони не часто бачили один одного через збільшення робочого навантаження Jethro Tull, і Івен не дуже хотів повертатися через навчання, яке давало йому доступ до безкоштовної студії. Він грав як сесійний музикант на наступному альбомі, Benefit (1970), після чого Андерсон сказав, що їм потрібен хтось, хто грав би на клавішних під час гастролей. Наставник Івена зрештою переконав його, що це гарна ідея, і той офіційно приєднався. Альбом досяг № 4 у Великій Британії й № 11 у США, і дозволив гурту продати 20,000 глядацьких місць, затвердивши себе як одне із провідних дійств наживо. У серпні музиканти виступили перед однією із найбільших для себе аудиторій на .