Я́ків Степа́нович Степови́й (справжнє прізвище Якименко/Акименко, Харків — , Київ) — український композитор, педагог і музичний критик. Молодший брат композитора Федора Якименка.

Життєпис Народився 1883 року в місті Харків. Батько Якова працював у церковному хорі, старший брат — Федір Якименко — навчався співу в Петербурзькій придворній капелі і згодом став відомим українським композитором.

Яків також був прийнятий до Петербурзької придворної капели, і за час перебування в капелі (1895–1902 рр.) оволодів професією диригента, навчився грати на фортепіано, кларнеті.

1909 року завершив Петербурзьку Консерваторію у класі Миколи Римського-Корсакова і Анатолія Лядова.

З початком Першої світової війни Степового мобілізують до Російської армії і призначають писарем санітарного поїзда.

В травні 1917 року композиторові вдалося звільнитись від осоружної служби в царській армії, і у тому ж році він став викладачем Київської консерваторії і керівником Музичної драми та Державного вокального ансамблю.

Після чергової концертної подорожі Степовий несподівано захворів на тиф і в 1921 році помер у Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Діяльність

Яків Степовий — представник української музичної інтелігенції першої чверті XX століття, один із фундаторів національної композиторської школи і продовжувач традицій Миколи Лисенка. Він — майстер солоспівів, хорових і фортепіанних творів, автор музичних збірок для дітей, а також — викладач Київської консерваторії, засновник Державного вокального квартету, завідувач секції національної музики у Всеукраїнському комітеті мистецтв, музично-просвітній діяч, пропагандист світової класики в Україні.

Збереглись спогади про композитора колишньої артистки Українського вокального ансамблю (спочатку квартету, а згодом октету) під керівництвом Якова Степового Олени Ахматової.

Український вокальний ансамбль Склад октету: В. Гужова, О. Суханова (сопрано), Т. О. Темірова-Буразера, О. Ахматова (мецо-сопрано), В. Соколинський, Г. Внуковський (тенори), Б. Вепринський, С. Папа-Афанасопуло (баси).Любові висока струна: вибране / Іван Лисенко. — К.: Рада, 2010. — с. 283

Твори

Солоспіви на слова Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, П. Тичини, М. Рильського та ін.; окремі цикли: «Барвінки» на слова різних поетів «Пісні настрою» на слова О. Олеся; для фортепіано: соната, прелюдія «Пам'яті Т. Г. Шевченка» рондо, фантазія, цикл мініатюр, три фуги; дві сюїти для оркестру на теми українських народних пісень, 50 обробок українських народних пісень для хору, вокальний цикл для дітей «Проліски», збірка пісень для дітей на слова Шевченка «Кобзар», опера «Невольник» за Шевченком.

Записи творів Якова Степового Альбом проекту Павла Гуньки «Українські мистецькі пісні» «Яків Степовий» / (Yakiv Stepovyi, 2 CDs, 55 творів, 2010).

Вшанування Ім'я Степового в 1921 році було присвоєне заснованому ним Державному вокальному ансамблю. У 1969 році на його честь було названо вулицю в Києві. Ім'я Степового має Київська дитяча музична школа № 1 на вул. Сагайдачного, 39.

Див. також Якименко Федір Степанович

Джерела Грінченко М. Я. Степовий. Критично-популярний нарис. — Харків ; Київ, 1929 Лазанська Т. І. Степовий Яків Степанович // Надененко В. Я. С. Степовий. Київ, 1950 Шварцман Ш. Яків Степовий

Я. С. Степовий (1883—1921 pp.) на сайті «Аколада» Степовий Я. Зібрання творів : в 3 т. Т. 1 : Інструментальні твори. — Київ : Мистецтво, 1964. — 168 с. — Степовий Я. Зібрання творів : в 3 т. Т. 2 : Солоспіви та вокальні ансамблі. — Київ : Мистецтво, 1965. — 252 с. Степовий Я. Зібрання творів : в 3 т. Т. 3 : Хори. — Київ : Мистецтво, 1965. — 222 с.

Посилання

Марко Роберт Стех, «Очима культури» № 86. Яків Степовий (Якименко) і Федір Якименко Театрознавство — Інститут мистецтвознавства

Примітки