Шер (), при народженні Ше́рилін Саркіся́н (; , Ель-Сентро, Каліфорнія, США) — американська співачка, авторка пісень, акторка, телеперсона, продюсерка, підприємиця та кінорежисерка. Деякі медіа описують Шер як «богиню попмузики й втілення жіночої автономії в галузі, де домінують чоловіки». Прославилася характерним контральто, а також понад 60-літнім доробком у різних сферах розважального бізнесу з адаптацією під різні стилі і тренди.Cher Voice Type vocalview.tumblr.com Процитовано 29 травня 2020 Cher 3614 Jackson Highway shop.runoutgroovevinyl.com Процитовано 29 травня 2020
Перший успіх до Шер прийшов 1965 року, коли вона співала у фолк-роковому дуеті «Sonny & Cher» із своїм чоловіком Сонні Боно. Їхня пісня «I Got You Babe» посіла перше місце в американських і британських чартах. За даними журналу «Time», до кінця 1967 року вони продали 40 мільйонів платівок у світі, їх називали «найкрутішим» роковим дуетом. Паралельно з участю в дуеті Шер почала сольну кар'єру, випустивши в 1966 році свою першу пісню «Bang Bang (My Baby Shot Me Down)» тиражем два мільйони платівок. У 1970-х роках Шер стала телеведучою, брала участь у телешоу «» і «», які збирали понад 30 мільйонів глядачів щотижня протягом трьох років. На шоу Шер вбиралася у різні вигадливі костюми, ставши законодавицею моди 70-х.
Під час роботи на телебаченні Шер зарекомендувала себе як сольна виконавиця, випустивши сингли: «Gypsys, Tramps & Thieves», «Half-Breed» і «Dark Lady», які очолили чарт США «Billboard Hot 100». Розлучившись із Сонні Боно 1975 року, вона повернулася до музики лише 1979 року. Після виходу диско-альбому «Take Me Home» Шер заробляла 300 тис. доларів на тиждень, коли протягом 1980—1982 років давала серію концертів у Лас-Вегасі .
1982 року Шер дебютувала на Бродвеї у п'єсі «Повертайся о п'ятій і десятій, Джиммі Діне, Джиммі Діне» і знялася в її екранізації. Згодом вона здобула визнання кінокритики за ролі у фільмах «Сілквуд» (1983), «Маска» (1985), «Іствікські відьми» (1987). Стрічка «Влада місяця» (1987) принесла їй премію «Оскар» за найкращу жіночу роль. Потім Шер поновила музичну кар'єру, записавши рок-орієнтовані альбоми «Cher» (1987), «Heart of Stone» (1989) і «Love Hurts» (1991), кожен з яких супроводжувався випуском успішних синглів «I Found Someone», «If I Could Turn Back Time» і «Love and Understanding».Cher allmovie.com Процитовано 31 березня 2020
Черговий пік комерційного успіху Шер припав на 1998 рік — після випуску альбому «Believe». Його титульна пісня до сьогодні комерційно найуспішніша з усіх пісень, які випускали жінки-виконавиці у Великій Британії. У «Believe» по-новаторському використано технологію «Auto-Tune» — застосовано так званий ефект Шер. Її прощальний тур «Living Proof» 2002—2005 років став одним із найкасовіших концертних турів усіх часів, з прибутком понад 250 млн доларів. 2008 року Шер підписала контракт на 180 млн доларів за серію концертів у «Сізарс-Пелес» у Лас-Вегасі, де виступала зі своїм шоу до 5 лютого 2011 року. 2018 року Шер виконала одну з головних ролей у музичному лірично-комедійному фільмі «Мамма міа! Це знову ми», повернувшись у кіно після фільму «Бурлеск» 2010 року. Натхненна роллю, 2018 року вона випустила альбом «Dancing Queen», який досяг третьої сходинки в чарті «Billboard 200». Такий же успіх у США мав лише альбом «Closer to the Truth» 2013 року, який вважають «найбільш сольним» альбомом Шер.Cher — Dancing Queen clashmusic.com Процитовано 31 березня 2020
Шер — одна з комерційно найуспішніших виконавиць у світі. За свою кар'єру вона продала понад 100 млн платівок.The Cher Bible: 2018 Ultimate Edition books.google.com.ua Процитовано 31 березня 2020 До її досягнень належать «Греммі», «Еммі», «Оскар»; три премії «Золотий глобус», премія Каннського кінофестивалю і нагорода від імені Кеннеді-центру та Ради модельєрів Америки. На сьогодні, вона — єдина виконавиця, чиї сингли посідали першу сходинку в чарті «Billboard» шість десятиліть поспіль, від 1960-х до 2010-х років. Крім музичних та акторських заслуг, Шер відома своїми політичними поглядами, благодійністю і соціальною активністю, зокрема діяльністю в заходах на захист прав ЛГБТ-спільноти та запобігання поширенню ВІЛ/СНІДу.CHER, FELIPE DINIZ and JEAN PAUL GAULTIER HONORED AT FIFTH ANNUAL INSPIRATION GALA SÃO PAULO amfar.org Процитовано 31 березня 2020
Життя і кар'єра
Ранні роки
Шерилін Саркісян народилася 20 травня 1946 року в місті Ель-Сентро штату Каліфорнія. Її батько, Джон (Карапет) Саркісян, вірменин за походженням, працював водієм вантажівки. Він хворів на лудоманію й був наркозалежним. Мати, Джорджія Голт (до шлюбу Джекі Джин Крауч) мала ірландське, англійське, німецьке та черокське коріння. Вона підробляла моделлю і знімалась у другорядних ролях. : Sarkisian's profession;: Sarkisian's nationality and personal problems, Crouch's profession;: Sarkisian's nationality, Crouch's ancestry. Дідусь і бабуся Шер по батьковій лінії пережили геноцид вірмен. Батько рідко бував удома, й подружжя розлучилося, коли Шер минуло десять місяців. Удруге її мати одружилася з Джоном Саутголлом. У них народилася дочка Джордженн, єдиноутробна сестра Шер.
Переїхавши до Лос-Анджелеса, її мати працювала офіціанткою. Пізніше змінила ім'я на Джорджія Голт і далі грала другорядні ролі в кіно й на телебаченні. Вона також випросила епізодичні ролі для своїх дочок у телевізійних шоу «Пригоди Оззі та Гаррієт». Стосунки матері зі Саутголлом закінчилися, коли Шер виповнилося дев'ять років. Вона вважає його своїм батьком і пам'ятає як «добродушного чоловіка, що ставав агресивним, коли забагато випивав». Потім Голт ще кілька разів одружувалася й розлучалася і разом зі своєю сім'єю не раз змінювала місце проживання (зокрема Нью-Йорк, Техас і Каліфорнія). Їм часто бракувало грошей. Шер згадувала, що їй доводилося підремонтовувати своє взуття, скріплюючи гумовими стрічками, щоб воно не розпалось. Одного разу мати залишила Шер у дитячому будинку на кілька тижнів. Цей період для обох був психологічно важким, хоча вони й бачилися щодня.
Навчаючись у п'ятому класі, Шер поставила мюзикл «» для свого вчителя й класу. Вона організувала гурт дівчат, займалася режисурою й хореографією танцювальних програм. Шер не змогла умовити хлопчиків узяти участь у ньому, тому вирішила сама грати чоловічі ролі й співати відповідні пісні. До дев'яти років у неї розвинувся незвичайно низький голос. Шер захоплювалася зірками кіно. Дівчинка фанатіла від Одрі Гепберн, особливо, від її ролі у фільмі «Сніданок у Тіффані» (1961). Наслідуючи її, Шер виробила звичку одягатися екстравагантно. Її також надихали Марлен Дітріх, Бетті Девіс і Кетрін Гепберн. Серед тодішніх голлівудських акторок їй бракувало темноволосого типажу, тому їй нікого було наслідувати. З дитинства дівчинка мріяла прославитись, але почувалася непривабливою й бездарною. Пізніше Шер прокоментувала цей настрій: «Я не могла придумати нічого, що могла би зробити… Я не думала, що зможу стати співачкою або танцюристкою. Я просто думала, ну, буду знаменитою. Це — моя мета».
1961 року Голт і завідувач банку Гілберт Лап'єр побралися. Вітчим удочерив Шер (під ім'ям Шеріл Лап'єр) і Джордженн, та записав їх до підготовчої школи коледжу Монклер. Потім дівчата навчалися в приватній школі в Енсіно, де переважно вчилися діти з багатих сімей. Шкільне середовище, що складалося з вихідців із вищих верств, стало викликом для Шер. Біограф Конні Берман писав: «[вона] виділялася серед інших і привабливою зовнішністю, і товариським характером». Колишній однокласник прокоментував: «Я ніколи не забуду, як уперше побачив Шер. Вона була такою особливою… Вона, наче кінозірка, просто тут і зараз… Вона сказала, що збирається стати кінозіркою, і ми знали, що так і буде». Хоча Шер і не навчалася на відмінно, та, зі слів Бермана, вона була розумною і креативною дівчинкою. З французької та англійської мов мала дуже високі оцінки. У дорослому віці вона дізналася, що має дислексію. Шер вирізнялася своєю нетривіальною поведінкою. Під час обідньої перерви могла заспівати пісні для учнів чи просто дивувала ровесників укороченими топами, демонструючи оголений живіт. Пізніше вона згадувала: «Я ніколи по-справжньому не вчилася в школі. Я завжди думала про той час, коли стану дорослою і знаменитою». У шкільні роки вона мала спорадичні стосунки з актором Ворреном Бітті.
1962—1965: сольна кар'єра і перші успіхи
У 16 років Шер залишила школу, покинула будинок своєї матері і разом з подругою переїхала до Лос-Анджелеса. Вона брала уроки акторської майстерності, а на життя заробляла танцями в маленьких клубах у голлівудському районі Сансет-Стріп, де знайомилася з виконавцями, менеджерами і агентами. За словами Бермана, «Шер без вагань зверталася до будь-кого, хто, на її думку, допоміг би їй вирватися, організувати нове знайомство або прослуховування». У листопаді 1962 року Шер познайомилася з виконавцем Сонні Боно, який тоді працював на звукорежисера Філа Спектора. Після того як її подруга переїхала, Шер погодилась на пропозицію Сонні стати його економкою. Сонні познайомив Шер зі Спектором, який залучив її як бек-вокалістку до багатьох записів, зокрема пісень «Be My Baby» гурту «The Ronettes» і «You've Lost That Lovin' Feeling» дуету «The Righteous Brothers». Саме Спектор випустив її перший сингл, «Ringo, I Love You», який Шер записала під іменем Бонні Джо Мейсон і який був комерційно невдалим . Пісня відкидалася програмерами багатьох радіостанцій, оскільки глибокий контральто Шер нагадував їм чоловічий вокал, і через це їм здавалося, що пісню про кохання, присвячену барабанщику «The Beatles» Рінго Старру, співає гомосексульний чоловік.
Шер і Сонні стали близькими друзями, а згодом і коханцями. 27 жовтня 1964 року вони неофіційно одружилися, весільна церемонія відбулась у номері готелю в Тіхуані, Мексика . Хоча Сонні хотів, щоб Шер була сольною виконавицею, через свій страх сцени вона запропонувала йому виступати разом, і він почав долучатися до неї на сцені, співаючи гармонії. Дивлячись на Сонні, Шер приховувала свою нервозність, а згодом пояснила, що «співала людям завдяки його посередництву» Наприкінці 1964 року вони створили дует «Caesar & Cleo» й випустили сингли «Do You Wanna Dance?», «Love Is Strange» і «Let the Good Times Roll», які отримали багато негативних відгуків.
Наприкінці 1964 року Шер підписала контракт з лейблом «Imperial», філією «Liberty Records», а Сонні став її продюсером. Сингл Шер «Dream Baby», під назвою «Cherilyn», випустили в ефір у Лос-Анджелесі. Натхненна співпрацею з «Imperial», Шер працювала з Сонні над своїм другим сольним синглом на цьому лейблі, кавер-версією пісні Боба Ділана «All I Really Want to Do», яка 1965 року досягла 15-го місця в американському чарті «Billboard Hot 100» . Тим часом гурт «The Byrds» випустив власну кавер-версію тієї ж пісні. Коли в чартах синглів між Шер і «The Byrds» почалося суперництво, лейбл гурту перемкнувся на рекламу іншої пісні з Б-сторони їхнього синглу. Фронтмен «The Byrds» Роджер МакҐвін прокоментував: «Нам подобалася версія Шер. Ми не хотіли зайвого галасу. Тому ми просто перевернули нашу платівку». Дебютний альбом Шер «All I Really Want To Do» 1965 року, досяг 16-го місця в «Billboard 200», пізніше оглядач Тім Сендра з «AllMusic» описав його як «один із найсильніших фолк-поп альбомів тієї епохи» .
1965—1967: популярність Сонні і Шер
На початку 1965 року «Caesar & Cleo» взяли собі назву «Sonny & Cher». Після запису пісні «I Got You Babe», з поради гурту «The Rolling Stones», у липні 1965 року вони вирушили до Англії. Шер згадувала: «[вони] сказали нам… що американці просто не розуміють нас, і якщо ми хочемо стати популярними, то маємо поїхати в Англію». За словами письменниці Сінтри Вілсон, «англійські газетні фотографи з'явилися, коли S&C викинули з лондонського „“ [через їхні костюми] того самого вечора, коли вони прибули; буквально за одну ніч вони стали зірками. Лондон божеволів від досі небаченого вигляду S&C, не схожих ні на „модів“, ні на „“» .