А́рфа, іноді га́рфа () — щипковий струнний музичний інструмент з вертикально натягнутими струнами на дерев'яній рамі, зазвичай трикутної форми. Концертна арфа — великий музичний інструмент, підтримується рукою. Має до 47 струн і 7 педалей, встановлених знизу для зміни висоти звуку. Струни арфи настроєні за до-бемоль-мажорним звукорядом (ces-des-es-fes-ges-as-b). Кожна з семи педалей підвищує стрій відповідної їй струни на півтону або на цілий тон.
Цей інструмент набув величезної популярності в Європі в епоху середньовіччя та епоху Відродження, де почали виникати різні форми інструменти і способи виготовлення, а також став особливо популярним у Латинській Америці.
Арфа здавна відома в Україні. На одній з фресок Софійського собору в Києві збереглося зображення арфи XI століття. У навчальних закладах України є класи арфи. Концерт для арфи написав український композитор А. Й. Кос-Анатольський. Збірник п'єс для арфи українських композиторів видано у Львові в 1958 році.
Походження
Близький Схід
Найперші арфи і ліри знайдено в Шумеріів (3500 р. до н. е.), та декілька арф знайдено в захороненнях і королівських гробницях у стародавньому місті Ур. Найстаріші зображення арф, без передньої опори можна побачити в районах, що відносяться до Близького Сходу, на розписаних стінах могил Стародавнього Єгипту в долині Нілу, що датуються 3000 р до н. е. На цих розписах зображено інструмент, дуже схожий на лук мисливця, без додаткової опори, що зараз є в сучасних арфах.
Близько 1900 до н. е. на зміну арфам арочної форми в Іраку й Ірані прийшли трикутні арфи, що мали вертикальний і горизонтальний резонаторний ящик. До початку нашої ери, «міцні, вертикальні, кутові арфи», стали переважними в елліністичному світі, та високо цінувалися в сасайському дворі. В останньому столітті Сасайського періоду, кутові арфи були перероблені, їх намагалися зробити якомога легшими («легкі, вертикальні, кутові арфи»); в той час стали більш вишуканими, але і втратили свою структурну жорсткість.
Південна Азія Ще в 200 р. до н. е. в тамільських літературних творах Сангам описано стародавню арфу та її різновиди. Різні варіанти виконання описували інструменти, що мали від 14 до 17 струн, який використовували мандрівні мінстрелі для акомпанементу.
Східна Азія Арфи були популярні в стародавньому Китаї і сусідніх регіонах, хоча в сучасні дні арфи в східній Азії майже зникли. Китайська арфа konghou була описана в згадках період весен і осеней (770—476 до н. е.), і зникла під час правління династії Мін (1368—1644 н. е.). Подібна арфа, що називалася gonghu була музичним інструментом у стародавній Кореї, і згадується ще за часів періоду Когурьо (37 до н. е. — 686 н. е.).
Європа
Див. також Арфа королеви Марії Кора Ліра
Джерела
Посилання
Harp Spectrum — загальна інформація про арфи
Примітки