Тит Квінкцій Фламінін () (229/228—174 рр. до н. е.) — давньоримський полководець та політичний діяч з патриціанського роду Квінкціїв, відомий насамперед як завойовник Греції, консул 198 року до н. е.
Почав свою кар'єру в часи Другої пунічної війни: був військовим трибуном під керівництвом Марка Клавдія Марцелла (208 рік до н. е.), був пропретором Калабрії в 205—204 роках до н. е., після завоювання Тарента був правителем цього міста. Пізніше входив до складу двох комісій з питань землеустрою. Переступив у своєму Cursus honorum ступені Еділітета і Претури, був обраний консулом на 198 р. до н. е. і став головнокомандувачем римської армії під час Другої Македонської війни.
Вже під час першої своєї компанії на Балканах (198 р. до н. е.) Фламінін добився повної зовнішньополітичної ізоляції Македонії. Під час початкових переговорів з царем Філіппом V він висунув суворі вимоги, які були відкинуті. 197 року до н. е. у вирішальній битві при Кіноскефалах Тит Квінкцій отримав повну перемогу над македонською армією. Після цього Філіпп V був змушений погодитися на мир, за яким його володіння обмежувалися власне Македонією, а його зовнішня політика підпорядковувалася інтересам Риму. 196 року до н. е. Фламінін об'явив про надання еллінам волі. До 194 року до н. е. він перебував у Греції як проконсул і за цей час Фламінін організував новий політичний устрій та розбив спартанського тирана Набіса.
При поверненні до Риму Тит Квінкцій відсвяткував триденний тріумф. Він використав свою політичну славу, здобуту завдяки великим військовим перемогам, щоб зробити консулом брата, Луція Квінкція, який переміг на виборах креатуру Сципіона Африканського. У 192—191 роках до н. е. Фламінін знову знаходився у Греції як легат і проводив тут дипломатичну підготовку до війни з Антіохом III Селевкідом. 189 року до н. е. його обрано цензором, він переміг у напруженій передвиборній боротьбі ряд конкурентів, серед яких був і Марк Порцій Катон. Остання згадка про Тита Квінкція в джерелах належить до 183 року до н. е., коли він очолив посольство до Віфінії. Він вимагав у місцевого царя видачі Ганнібала, який переховувався у цій країні. Наслідком цих подій стало самогубство карфагенського полководця.
Фламінін помер ймовірно у 174 році до н. е.
Джерельна база Біографія Тита Квінкція отримала всеосяжне освітлення у творах античних авторів. Серед основних джерел можна виділити три твори. Першим є «Загальна історія» Полібія. У книгах XVIII, XXII і XXIII «Загальної історії» міститься систематичне викладення подій Другої Македонської війни і численні згадки про Фламініна у контексті як вищеназваної війни, так і в контексті з іншими подіями першої половини II століття до н. е. Полібій хотів розглянути усі можливі аспекти, які так чи інакше впливали на історичний розвиток відповідної доби, тому в його творі викладений цілий ряд фактів, яких не можна знайти в інших джерелах. Другим важливим джерелом є «Історія від заснування міста» Тита Лівія, який часто згадує Тита Квінкція у книгах XXXI — XLI. Як джерела він використовує як Полібія, так і ряд римських істориків-анналістів, тобто традицію, незалежну від «Загальної історії». Третім важливим джерелом є «Порівняльні Життєписи» Плутарха. У II столітті цей грецький письменник включив біографію Фламініна до своєї збірки (разом з біографією Філопемена). Джерелами для нього стали Полібій, Тит Лівій, Валерій Анціат та інші автори. Крім того, Фламінін фігурує в деяких інших античних текстах, але здебільшого лише згадується. Більшість цих згадок не мають самостійної історичної цінності, адже скоріш за все вони є банальними виписками з Лівія.
В історіографії про Тита Квінкція розповідається в загальних оглядах історії Римської республіки (наприклад, у Теодора Моммзена і С. Ковальова). Про командування Фламініна під час Другої Македонської війни пише, зокрема, радянський історик-антикознавець А. Шофман. Внутрішньополітичній боротьбі в Римі, в які брав участь Фламінін, вже маючи за плечима славу успішного полководця, присвячені декілька наукових трудів, в яких вивчається здебільшого біографія його гіпотетичного суперника, а потім опонента — Марка Порція Катона. Окремі епізоди його біографії розглядаються у книзі радянського історика Н. Трухіної, присвяченої насамперед двом Сципіонам..
Перші наукові праці, в яких розповідається переважно про Тита Квінкція, створені ще у XIX столітті. Велика ґрунтовна стаття, яка містить огляд усіх першоджерел, була написана Г. Генделем для енциклопедії «Паулі-Віссова» (1963 рік)Gundel H. Quinctius 45 // RE. Stuttgart, 1963. В. XXIV, 1. S. 1047—1100.; в збірці 2000 року «Von Romulus zu Augustus. Große Gestalten der römischen Republik» («Від Ромула до Августа. Великі образи римської республіки») вийшла стаття Л. Гюнтера; врешті-решт, Р. Пфайльшифтер видав у 2005 році цілу монографію про Тіта Квінкція.
Біографія
Походження Тит Квінкцій належав до патриціанського роду Квінкцієв. Номен Quinctius походить від преномена Quintus (Квінт), який являв собою простий чисельник. Деякі античні автори пов'язують появу Квінкціїв в історії Риму з часами Ромула і з початком святкування Луперкалій; згідно з Титом Лівієм, Квінкції поряд з Сервіліями, Геганіями, Куріаціями, Клеліями и Тулліями перебрались до Риму з Альба Лонги при третьому царі — Туллі Гостілії. У Капітолійських фастах представники цього роду регулярно згадуються, починаючи з 471 року до н. е., коли консулом у перший раз (з шести) став Тит Квінкцій Капітолін Барбат.
Єдиним джерелом, яке розповідає про походження самого Фламініна є фасти, які називають преномени його батька та діда — Тит та Луцій. Про цих двох Квінкціїв нічого невідомо; існує гіпотеза, що Луцій Квінкцій був фламініном, через що його нащадки і отримали когномен Фламінін. Згідно родовідної таблиці, складеної Г. Гунделем і заснованої більшою мірою на припущеннях, консул 208 року до н. е. Тит Квінкцій Криспін міг бути Фламініну двоюрідним братом.
У Тита Квінкція був старший брат Луцій, який народився близько 230 року до н. е. Питання про наявність інших братів та сестер залишається відкритим. Народження самого Тита в історіографії відносять до кінця 229 чи початку 228 року до н. е.
Ранні роки та початок кар'єри Про юність Тита Квінкція та отриману ним освіту нічого не відомо. Історикам залишається лише припускати, що Фламінін вже в дитинстві достатньо близько познайомився з грецькою мовою та грецькою культурою. Суттєвий вплив на долю Фламініна в ці роки повинна була справити Друга Пунічна війна, яка почалася у 218 році до н. е. Тит Квінкцій був надто юний, щоб брати участь у битві при Каннах (216 рік до н. е.), але не пізніше 212 року до н. е. він повинен був потрапити до складу діючої армії: починаючи з цього моменту на військову службу почали призивати молодих людей від 17 років, «а деяких і молодше».
Ймовірно, не пізніше, ніж в останні роки цієї війни (до 201 року до н. е.), Тит Квінкцій одружився, причому на жінці, яка так чи інакше належала до впливового патриціанського роду Фабіїв: якийсь Квінт Фабій, відправлений Фламініном у 197 році до н. е. з Греції в Рим, названий у Полібія племінником дружини Тита Квінкція, а у Лівія — ще точніше, сином сестри дружини. Німецький антикознавець Ф. Мюнцер тим не менш припускав, що мова могла йти швидше всього про сина брата; в цьому випадку Фламінін був одружений з Фабією. Саме через це у внутрішньополітичній боротьбі 200-х років до н. е. він повинен був находитися на боці фабіанської «партії», яка протистояла Корнеліям.
Перша згадка про Тита Квінкція в джерелах припадає на 208 рік до н. е., коли він був військовим трибуном в армії консула Марка Клавдія Марцелла, яка протистояла Ганнібалу в Апулії. Другим консулом, який теж підпорядковувався Марцеллу, був Тит Квінкцій Кріспін (ймовірно близький родич Фламініна). Але обидва консули загинули в цьому році, тому таким чином Тит Квінкцій втратив гіпотетичних союзників, які були б йому дуже корисні в наступних етапах його подальшої кар'єри..
У 205—204 роках до н. е. його задач на цій посаді міг бути захист комунікації армії, яка воювала з Ганнібалом у Бруттії. Г. Гундель робить висновок із заміток Лівія, що Тит Квінкцій до 205 року до н. е. вже деякий час командував військами у Таранто та його околицях і напевно використовував це, щоб продовжити своє знайомство з грецькою культурою. За словами Плутарха, комендант «прославився своїм правосуддям не менше, аніж військовими подвигами», і Р. Пфайльшифтер вважає, що це не пуста риторика. У ті роки Таранто знаходилося в дуже складній ситуації: в 212 році до н. е. його взяв Ганнібал, а в 209 році до н. е. його відбили римляни, після чого вони повернули у рабство 30 тисяч мешканців. Потім було оголошено, що тарантинці, які залишили батьківщину через карфагенську загрозу, можуть повернутися та отримати своє майно назад. Фламінін повинен був забезпечити виконання цієї обіцянки. Оскільки після 204 року до н. е. ані Таранто, ані Тит Квінкцій декілька років не згадуються у джерелах, то історик Е. Бедіан припускає, що повноваження Фламініна були подовжені й на 203 рік до н. е., а можливо і на 202 рік до н. е.. Р. Пфайльшифтер з цим не згодний і звертає увагу на те, що Лівій залишив детальну розповідь про розподіл владних повноважень у 203 році до н. е..
Після закінчення Другої Пунічної війни Фламінін став одним із децемвірів, кому було надано повноваження наділити ветеранів Сципіона Африканського земельними угіддями в Апулії та Самнії (кінець 201 року до н. е.). У цю комісію входили, окрім усіх інших, троє консулярів (минулих консулів) і двоє преторіїв (минулих преторів), так що у Фламініна, швидше всього, не було шансів вплинути на прийняття рішень. 200 року до н. е. він увійшов до комісії, яка вносила нових поселенців на списки колоністів Венозії; його колегами були тільки почавший свою кар'єру Публій Корнелій Сципіон Назіка і консуляр Гай Теренцій Варрон, винуватець катастрофи при Каннах.
Обрання консулом У 199 році до н. е. Тит Квінкцій висунув свою кандидатуру в консули. Лівій у зв'язку з цим каже, що сенат не хотів призначення Фламініна на цю посаду одразу після квестури"; згідно з однієї з існуючих історіографічних думок, це чітко дозволяє датувати квестуру Тита Квінкція 199 роком до н. е.. Автор класичного довідника по римським магістратам Р. Броутон вважає, що слід казати швидше про період між 2003 та 199 роками до н. е..
Фламінін був обраний консулом, і це стало сенсацією для Рима. Кандидату ще не було тридцяти років, він не пройшов в своїй кар'єрі еділитет і претуру. Народні трибуни Марк Фульвій і Маній Курій заявили у зв'язку з цим протест; не добившись свого в народному зібранні, вони звернулися до сенату, але той волів дотримуватися нейтралітету. У результаті народ обрав Тита Квінкція. Важливу роль при цьому зіграли «віддані прихильники з числа переселенців», які приїхали до Риму, щоб підтримати свого кандидата.
В історіографії існують різні думки на рахунок того, як стало можливим обрання Тита Квінкція. Ф. Мюнцер надає при оцінці цієї події ключове значення спорідненості кандидата з родом Фабіїв і його старій дружбі з Клавдіями Марцеллами. Марк Клавдій Марцелл служив разом з Титом Квінкцієм в армії свого батька в 208 році до н. е., а в 199 році до н. е. теж брав участь у виборах і став претором. Союз Фабіїв і Квінкціїв міг привести Фламініна до влади і зробити його умовним лідером фабіанської «партії», яка залишилася без вождя після смерті Максима Кунктатора. У цьому випадку новоявлений консул був політичним суперником Сципіона Африканського.