Звіздаль — колишнє село в УРСР (нині на території України). Знаходиться в Народицькому районі Житомирської області. Через село протікає річка Звіздаль.
Історія До 22 квітня 1985 року село підпорядковувалося Маломіньківській сільській раді. Після ліквідації Маломіньківської сільської ради воно стало центром Звіздальської сільської ради. Цій сільській раді були підпорядковані населені пункти Малі Міньки, Рудня-Осошня та Шишелівка. 28 грудня 1990 року Звіздальську сільську раду було ліквідовано, а населені пункти перейшли до складу Малокліщівської сільської ради. Село було повністю відселене у 1990 або 1991 році через радіоактивне забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС, а також село увійшло до зони безумовного (обов'язкового) відселення (друга зона). Мешканців села було переселено до села Привороття. Населення в 1981 році — 360 осіб. Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 294 особи, з яких 126 чоловіків та 168 жінок. Село офіційно зняте з обліку 21 червня 1991 року Житомирською обласною радою через відсутність постійного населення. У селі були донедавна дві населені садиби. Станом на 2018 рік залишилась одна, де живе подружжя пенсіонерів.
17 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду через Звіздаль, повертаючись із походу, проходили залишки Волинської повстанської групи (командувач — Юрій Тютюнник) Армії Української Народної Республіки.
У 1923—54 та 1985—90 роках — адміністративний центр Звіздальської сільської ради Базарського і Народицького районів.
Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Житомирська область)
Примітки
Посилання Звіздаль-нежил Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011. Західний слід