Погреби́ще — місто в Україні, центр Погребищенської міської територіальної громади, Вінницького району, Вінницької області, розташоване на річці Рось.
Географія На північній околиці міста річка Смотруха впадає у Рось, праву притоку Дніпра.
Історія
Давні часи На місці сучасного населеного пункту було місто Рокитня, перша письмова згадка про яке датується 1148 р.
На початку XIII ст. після монголо-татарської навали від нього залишилися самі погреби, тому мешканці, що відбудували місто, стали назвати його Погребищем.Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мъстностяхъ Кіевской губерніи. — Кіевъ: Типографія Кіево-Печерской Лавры, 1864. — С. 388—389.
На початку XVI ст. землі Погребища уздовж річки Рось опинилися в руках українських князів Збаразьких.Архив Юго-Западной Россіи: Акты о происхожденіи шляхетских родов в Юго- Западной Россіи, Комиссія для разбора древних актов, 1907 г. У 1580-х рр. споруджується замок, про існування якого нагадує назва гори — Замкова.
Після Люблінської унії 1569 р. Погребище перейшло до Речі Посполитої. Воно стало користуватися Магдебурзьким правом.
Письмова згадка за Погребище польським мандрівником Еріхом Лясотою в його щоденнику за 1594 рік «…червень, 17-го. Через Рось, 1 миля. Погребище (місто і замок на Росі)».https://svit.in.ua/kny/bookla.htm Щоденник Еріха Лясоти із Стеблева
У 1629 р. Погребище налічувало понад 6 тис. жителів, коли у Вінниці на той час було 9 тис. жителів.
Козаччина
У 1591–1593 рр. населення міста брало участь у козацькому повстанні на чолі з К. Косинським. У 1595 р. селянсько-козацькі загони під проводом Г. Лободи захопили фортецю.Н. И. Костомаров. Богдан Хмельницкий. — Спб., 1884. — Т.1. — С. 43.
Місцеві мешканці взяли участь у визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького. У 1653 р. Погребище було вщент зруйновано каштеляном Стефаном ЧарнецькимИсторическия монографии и изследования Николая Костомарова, Части 9-11, Тип. А. Траншеля, 1870 г., що відступав із-за Дніпра під натиском Б. Хмельницького.
Чарнецький взяв приступом Погребище і винищив поголовно все населення: 700 полонених повісили, 300 посадили на палі, причому князь дав жовнірам наказ: «стратити їх так, щоб вони відчували, що вмирають»; на шляху через ліси, «він прикрашав сосни, вішаючи на них полонених». Поляки «палили села і рубали голови»; полонених піддавали тортурам і катували вогнем
У 1736 і 1768 рр. у Погребищі перебували загони повсталих гайдамаків.
Новий час
З XVIII ст. Погребище перетворилось на осередок торгівлі та ремесел.
У XVIII–XIX ст. містечко було родинним гніздом Ржевуських, у якому народилася Евеліна Ганська, друга дружина відомого французького письменника Оноре де Бальзака.
Наприкінці XIX ст. на землях графа Адама Ржевуського збудовано залізницю і станцію, яку названо на його честь — «Ржевуська».
На початку ХХ ст. містечко нараховувало 943 дворів, 5807 мешканців, дві церкви (мурована Успенська і дерев'яна Михайлівська), дві церковнопарафіяльні школи, шість круподерень, завод шипучих вод, два водяних млини, 10 мануфактур, 30 бакалійних і м'ясних лавок. Граф Микола Павлович Ігнатьєв розпочав будівництво цукрового заводу.
Радянські часи У 1921 році було відкрито агрошколу. В 1923 р. — організовано перше колективне господарство ім. Т. Шевченка. З 1927 р. у місті працює маслозавод, який на сучасному етапі виробляє масло, твердий сир, морозиво та іншу продукцію. У 1929 р. на території Погребищенськоі сільради проживало 2299 осіб.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 237 жителів міста.
Німецькі війська окупували місто 21 липня 1941 р. У часи окупації у Погребищі діяла підпільна група опору, яку очолював вісімнадцятирічний М. Д. Копецький. 30 грудня 1943 р. місто звільнила 65 мотобригада 1-ї танкової армії генерала М. Катукова. У пам'ять про цю подію в місті встановлено танк часів війни ІС.
Понад 6 тисяч воїнів-погребищан залишились на полях битв. Шестеро уродженців району удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Це А. Бурлачук, В. Кравченко, А. Москальчук, М. Сьомак, І. Слободянюк, В. Терлецький. У братській могилі, що розташована в центрі міста, поховано 653 воїнів.
Майже із 100 воїнів, що проходили службу в різних гарячих точках світу, з афганської війни живими додому не повернулось шість погребищан: І. Кумчак, В. Іващук, О. Харченко, Є. Мельник, О. Шевчук, В. Іщук. У міському парку встановлено обеліск пам'яті, їх іменами названі солдатські поля.
У 1966 р. відкрилося медичне училище (з 2006 р. — медичний коледж). Також цього року відкрито і музичну школу, яку в 2000 р. переведено в капітально відремонтоване приміщення. У 1985 р. відкрило двері професійно — технічне училище (нині — вище професійне училище-42). Тут щороку навчається близько 600 майбутніх спеціалістів сільського господарства.
Сучасність За останні 20 років проведено газифікацію м. Погребище, з'явилися багатоповерхові будинки.
Транспортне сполучення
У Погребищі розташовані залізничні станції Ржевуська та Погребище I. Існує також зупинний пункт Погребище II, але за межами міста Погребища.
Населення Чисельність населення 1897 1989 2001 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2013 2020 2022 9209 У 1629 р. проживало — мешканців За переписом 1897 р. — мешканців (ч. , ж. )Перепис' населення Російської імперії 1897 (стор. 85) За переписом 1989 р. — мешканців«World Gazetteer» За переписом 2001 р. — мешканців За розрахунками 2005 р. — мешканців На 1 січня 2013 р. — мешканців На 1 січня 2015 р. — мешканців На 1 січня 2018 р. — мешканців На 1 січня 2020 р. — мешканців
Євреї у Погребищі
Євреї з'явилися у містечку в першій половині XVII ст. Тоді ж була побудована дерев'яна синагога. У 1648 р. козаки на чолі з Максимом Кривоносом знищили всіх місцевих євреїв. На початку XVIII ст. євреї повернулися до Погребища. У 1765 р. у містечку нараховувалось 664 єврея, у 1847 р. — 1726, у 1897 р. — 2494 (40 % всього населення).
Після Жовтневого перевороту 1917 р. з 1918 р. в Погребищі активно діяв великий і добре організований загін єврейської самооборони, проте в серпні 1919 р. загін роззброїли петлюрівці. Після їх відходу війська Зеленого влаштували єврейський погром, що тривав з 18 по 21 серпня. Було вбито близько 400 чоловік (з них близько 200 жінок), сотні поранені. У 1920-х р. була створена Погребищенська єврейська сільрада.
У 1926 р. єврейське населення Погребища становило 2881 особу (30 % усього населення), у 1939 р. — 1445.
Діяло гетто, куди нацистами насильно зганялися євреї для компактного мешкання та подальших репресій. У середині жовтня 1941 р. 5-та німецька оперативна команда розстріляла в Погребищі все єврейське населення — майже 1360 осіб.
Національний і мовний склад +Національність%Належна мова%українці98,08%українська98,72%росіяни1,38%російська1,19%
Відомі уродженці Бердиш Михайло Миколайович — український майстер декоративно-вжиткового мистецтва. Бондаренко Костянтин Петрович ( 1969) — український політолог. Василенко Ірина ( 1986) — українська співачка. Гавриш Володимир Костянтинович (1925—2004) — геолог, член-кореспондент НАН України. Евеліна Ганська (1801—1882) — польська графиня. Жевуський Адам Адамович (Адам Адамович Ржевуський) (1805—1888) — російський генерал польського походження, український землевласник. Генрик Жевуський (1791—1866) — польський письменник. Завірюха Анатолій Іванович ( 22 серпня 1935) — український науковець в галузі ветеринарії, професор (2006), академік УААН (1995). Заслужений діяч науки і техніки України (2008). Завірюха Володимир Іванович ( 21 серпня 1937) — український науковець в галузі ветеринарії, професор (1996). Кравченко Павло Миколайович ( 1957) — український історик і педагог, кандидат історичних наук; член Національної спілки журналістів України, заслужений працівник освіти УкраїниУказ президента України № 731/2019Кравченко Павло Миколайович. Лев Михайло Аронович (Андрійович) (1917—2013) — єврейський письменник — романіст та мемуарист, лауреат премій імені Герша та Гершона Сегалів, імені Боруха Шварцмана, імені Давида Гофштейна. Медріш Давид Наумович (1926—2011) — радянський та російський літературознавець, фольклорист. Доктор філологічних наук, професор. Заслужений працівник освіти РРФСР. Недошовенко Федір Іванович (1918—2002) — український живописець. Присяжнюк Настя Андріанівна (1894—1987) — українська фольклористка, педагогиня, краєзнавиця. Речмедін Іван Остапович (1922—1987) — український фізико-географ, кандидат географічних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Рибачук Олег Борисович ( 1958) — український політик та громадський діяч. Сафонов Олександр Сергійович ( 1943) — старший диктор Українського телебачення Державної телерадіомовної компанії України, заслужений артист України, народний артист України. Скоропад Олег Михайлович ( 1951) — Надзвичайний і Повноважний Посол України. Кароліна Собанська (1795—1885) — авантюристка і таємна агентка царського уряду. В неї були закохані та присвячували вірші Олександр Пушкін і Адам Міцкевич. Хоменко Григорій Гнатович (1892—1968) — український інфекціоніст, професор.
Галерея
Див. також Поділля Поросся Погребище Перше Погребище Друге
Примітки
Джерела та література Вортман Д. Я. Погребище //
Література І.М. Даниленко, З.Т. Мельник. Погреби́ще // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.518-527
Посилання
Офіційний сайт Погребищенської міської ради Погода у Погребищі Погребище — Інформаційно-пізнавальний портал | Вінницька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР: Вінницька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 630 с.)
Погребищенський район Погребищенська районна рада Новітня історія України: Славетна Вінниччина 2006 >> МІСТА I РАЙОНИ ВІННИЧЧИНИ >> ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОН Олександр Горобець Записки хорунжого Української Галицької армії про Погребище
ShtetLinks: Pogrebishche Вічові традиції Поросся у контексті його сакральності
Пам'ятки України. Погребище