Доіндоєвропейський субстрат — мови, що існували на території Європи, Ірану та Індостану до приходу туди носіїв індоєвропейських мов. Від доіндоєвропейського періоду залишилися нечисленні пам'ятники. Про наявність субстрату, крім них, дозволяють судити гідроніми, топоніми й слова індоєвропейських мов з неясною етимологією, а також згадування в античних чи давньоіндійських джерелах ймовірно неіндоевропейських народів.
Найдавніші тексти індоєвропейськими мовами є хетськими та датуються XIX століттям до нашої ери в Кюльтепе (сучасна східна Туреччина), і хоча оцінки сильно різняться, вважається, що розмовні індоєвропейські мови розвинулися не пізніше III тисячоліття до нашої ери (див. ). Таким чином, доіндоєвропейські мови мали розвиватися раніше або, в деяких випадках, разом з індоєвропейськими мовами, які зрештою витіснили майже всі з них. David W. Anthony, The Horse, the Wheel, and Language: How Bronze-Age Riders from the Eurasian Steppes Shaped the Modern World (Oxford, 2010)Haarmann, Harald. Pre-Indo-European Writing in Old Europe as a Challenge to the Indo-European Intruders Indogermanische Forschungen; Strassburg Vol. 96, (Jan 1, 1991): 1Roger Blench, Matthew Spriggs (eds.) Archaeology and Language III: Artefacts, Languages and Texts, (2012, Routledge)
Кілька доіндоєвропейських мов досі існують: у Європі баскська мова, має менше мільйона носіїв мови, але дравідські мови залишаються дуже поширеними на Індійському субконтиненті, маючи понад 200 мільйонів носіїв мови (чотири основні мови — телугу, тамільська, каннада та малаялам), а також брагуї, ареал якої простягається до сучасного Ірану. На Кавказі досі збереглися північно-західні та північно-східнокавказькі мови та картвельські мови. Деякі доіндоєвропейські мови засвідчені лише як лінгвістичні субстрати в індоєвропейських мовах або в топонімах. У більшій частині Західної Азії (включаючи Іран та Анатолію) доіндоєвропейські, хурритські/кавказькі, семітські мови, дравідські та мовні ізоляти збереглися до наших днів, хоча еламська була повністю витіснена.
Марія Гімбутас, одна з найбільших фігур індоєвропеїстики, по відношенню до ймовірно доіндоєвропейського періоду історії Європи використовувала термін «Стара Європа».
Наразі найбільша група дослідників доіндоєвропейського субстрату є в Лейденському університеті (Р. Беекес, Ж. ван Дрім, П. Схрейвер тощо), а також у Німеччині (Роберт Майлхаммер), у Франції (Арно Фурне) тощо. У Росії дослідженням проблемами субстрату раніше займалися В. П. Нерознак, Л. О. Гіндин, В. Л. Цимбурський, В. М. Сергеєв, А. А. Молчанов, С. О. Яцемирський, зараз — Т. А. Михайлова, тощо.
В Україні вивченням субстрату займається Ю. Л. Мосенкіс.
Європа
Догрецький субстрат: Народи моря Пеласгська мова — можливо, індоєвропейська Етеокритська мова Етеокіпрська мова Догерманський субстрат Докельтський субстрат Докельтський острівний субстрат Догойдельський субстрат Піктська мова — можливо, індоєвропейська Докельтський континентальний субстрат Тирренські мови: Етруська мова Ретська мова Інші докласичні мови Італії: Лігурійський субстрат — можливо, індоєвропейський Протосардська мова (див. нураг) Північнопіценська мова Сіканська мова (див. сікани) Елімська мова (див. еліми) Палеоіспанські мови Іберська мова Тартессійська мова Аквітанська мова
Азія Хеттська мова Хурито-урартські мови Еламська мова Каскейська мова Кассітська мова Кутійська мова Доарійський субстрат: Доведичний субстрат Бактро-маргіанська мова (гіпотетична) Писемність долини Інду Веддський субстрат в сингальській мові Ведда (мова) Ніхалі, кусунда
Див. також Гідроніми стародавньої Європи Баско-іберська гіпотеза Доісторична Європа Васконська гіпотеза Неоліт Європи Прабатьківщина індоєвропейців Стара Європа
Примітки
Література
Археологія і культура Гимбутас М. Цивилизация Великой Богини. М. 2005. Anthony, David with Jennifer Y. Chi (eds., 2009). The Lost World of Old Europe: The Danube Valley, 5000-3500 BC. Bogucki, Peter I. and Pam J. Crabtree (eds. 2004). Ancient Europe 8000 BC--1000 AD: An Encyclopedia of the Barbarian World. New York: Charles Scribner's Sons. Gimbutas, Marija (1973). Old Europe c. 7000-3500 B.C.: the earliest European civilization before the infiltration of the Indo-European peoples. The Journal of Indo-European Studies 1/1-2. 1-20. Tilley, Christopher (1996). An Ethnography of the Neolithic. Early Prehistoric Societies in Southern Scandinavia. Cambridge University Press.
Мовні реконструкції Bammesberger, Alfred and Theo Vennemann (eds., 2003). Languages in Prehistoric Europe. Heidelberg: Carl Winter. Blench, Roger and Matthew Spriggs (eds. 1). Archaeology and Language. Vol. I. Theoretical and Methodological Orientations. Dolukhanov, Pavel M. (2003) Archaeology and Languages in Prehistoric Northern Eurasia // Japan Review, 15:175-186. Gimbutas, Marija (1989). The Language of the Goddess Greppin, John and T.L.Markey (eds., 1990). When Worlds Collide: The Indo-Europeans and the Pre-Indo-Europeans, Ann Arbor. Lehmann, Winfred P. Pre-Indo-European. Washington, DC: Institute for the Study of Man. 2002. ISBN 0-941694-82-8. Mailhammer, Robert (2010). Diversity vs. Uniformity. Europe before the Arrival of Indo-European Languages. // to appear in: Mailhammer, Robert and Theo Vennemann. Linguistic Roots of Europe. Copenhagen: Museum Tusculanum Press. Pre-Indo-European // Encyclopedia of the Languages of Europe. Edited by: Glanville Price. 2000. eISBN 978-0-631-22039-8. Vennemann, Theo. Languages in Prehistoric Europe north of the Alps. Vennemann, Theo (2008). Linguistic reconstruction in the context of European prehistory. Transactions of the Philological Society. Volume 92, Issue 2, pages 215—284, November 1994 Woodard, Roger D. (ed., 2008) Ancient Languages of Asia Minor. Cambridge University Press. Woodard, Roger D. (2008) Ancient Languages of Europe. Cambridge University Press.